8. Кіт і лис

Юрій Федькович

Раз кіт і лис пішли собі в дорогу.

А у дорозі, бач, балакається много

Пустого й чемного. – «От, – каже кіт,

Лукавий нині, брате, світ!…

Куди ні рушишся – усе тривога!

Там пси, там пугачі, там дітьчі сови,

Що годі вийти й за поріг,

Аби тебе хто будь не перебіг.

Я лиш гадаю: от, на примір, ми,

Ще й в літі, не серед зими

Мандруємо собі здорові.

А може ж знати хто, чи там з діброви

На нас вже не летить пів копи псів?»

«Нехай летить, коби лиш я здорів! –

Сміється лис. – У моїй це головці

є стільки фіглів, стільки штук,

Що я не боюся ні псиськів, та ні ловців,

Та ні стрільця поганих рук!

А ти, небоже коте?» – «Я одним

Однісіньку лиш штучку знаю,

Але за те у ню так уповаю.

Неначе в мене в’на і єм і переєм».

«Ха-ха, ха-ха! – зареготався лис, –

Одну лиш штучку, коцуре небоже?!

Що ця одна тобі поможе!…

Від мене, небораче, вчись

Усіх тих штук, що ними світ ся дурить!

Але з однов… се Химини лиш кури!»…

Але ще цього лис не доповів,

Як з ліса вибігає лая псів!

Кіт драла зараз дав на дуба,

А з лиса вже й здоймають шубу.

Не штука, хлопче, сто штук знати!

А штука є: з одної користати.

Примітки

Друк. Бібл. для мол., 1887, с. 85. Друкуємо з автографу поетового піваркуш звич. паперу, писано по обох боках, під текстом підпис автора, власність Руської Бесіди в Чернівцях.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 533 – 534.