9. Жаби

Юрій Федькович

«Ох дай же, Боже, та весноньки діждати,

Як солов’ї вже будемо співати!»

Так в зимі жаби під льодом ся молили.

Дав Господь весну, і крига ся розбила,

Вилізли жаби на береги ся гріти, –

І що ж від так? Як думаєте, діти?

Мабуть як соловії щебетали?

Помалу! –

Бо так закрікали, нівроку,

Як і тогідного се року.

Так не один і чоловік

В біді ридає, молить Бога;

А як минулася тривога,

То він по давньому все: «крік!»

Як ті жаби, що вилізли з під льоду.

Огида і умре огидою!…

Примітки

Друк. Бібл. для мол., 1887, с. 105. Друкуємо з автографу (піваркуш звич. паперу, писано по однім боці, в низу підпис автора, без дати), власність Руської Бесіди в Чернівцях. Це вільна переробка віршика Гете «Die Frösche», див. Goethes Werke (Kürschners Ausgabe) 2, 276.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 534.