Слова і квіти

Юрій Клен

Ясмину наломили ми,

із рож поклали килими

і в білім сні квітчастих оргій

читали Стефана Георге.

І, мов повільні пелюстки,

врочисті падали рядки.

Все далі розступались стіни,

в незнану ми пливли країну

на золотому кораблі,

і вірні обриси землі

зникали в млистому завою

лірично-синього спокою.

Гойдав нас строф повторний спів

і білим шумом рим кипів.

Почав вже вечір голубіти,

і сплутав я слова і квіти

на настилі прив’ялих трав,

де «Сьомий круг» нас поєднав.

А в тихій музиці містерій

був дух отар, морів і прерій.

І раз-у-раз, коли дзвінкі

тепер проказую рядки,

мені між строф дзвінких Георге

бринять слова квітчастих оргій:

мовляли їх разів до ста

найтихшим шепотом уста.

27. XII. 1938

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 110 – 111.