Действие 4

Микола Костомаров

1 | 2

Сцена I

В доме Конецпольского в Немирове. Конецпольский, Сава. Конецпольский потчевает Саву вином.

Конецпольский

Ну, хоробрий козаче, вип’ємо лишень! Я знаю, що у тебе такого нема дома.

Сава

Ми, українці, жити у розкоші не звикли. Не тим сеє вино мені добре, що смачне, а тим, що дорога для мене приязнь та ласка твоя. (Выпивает). Щоб тобі Господь віку прибавив!

Конецпольский

Дякую. Ну, думав таки я, коли ми з тобою воювали, що вино умісті питимемо? А здорово ти нас дошкуляв!

Сава

Що було, то за вітром по воді поплило: нащо прошле згадувати! Не противу тебе та й не против короля ми воювали, а против неправди. А я, пане, ніколи вам не ворогував, а хоч коли, так усе бажав, щоб між нами ладно було.

Конецпольский

Правда. Тоді се й було. Тепер, бач, ти покаявся, так і ми простили тебе. О, коли б усі такі покорливі були!

Сава

Мені б самому ніщо так не приязно, якби ми помирилися і один другого, ляхи й козаки, за братів щитали.

Конецпольский

Не за братів – за панів, бо все-таки ми старіш од вас. А що я тобі зараз подам, то ти довго мені будеш винуватий, щоб такою приязною новиною мене на оддячку привітати.

(Вынимает бумагу).

От, мій коханий Саво, із Варшави мені лист прислали. Ти знаєш, що я писав об тобі, що ти прийшов до нас і прохав визволить тебе од козацької злоби і обіщався нам вірою й правдою служити; і що ти чоловік розумний і дотепний, і так як нам треба супротив бунтовників, що своєю волею собі гетьмана вибрали, другого гетьмана поставити, то я – як ми тоді й радилися, сам знаєш – і писав, що не знаю, мов, нікого, опріч тебе, щоб кому можна було булаву уручити. Тепер мені відписали з Варшави, що нехай буде по-моєму, і сам круль нарік тебе гетьманом війська козацького.

Сава

Вірою й правдою служитиму мому добродітельові.

Конецпольский

Та велять мені ще, опріч тих козаків, що нам вірні зосталися, іще чотири тисячі ляхів відправити, що з їми ти угомонив бунтовників та на законне, Богом і королем наречене своє панство уступив.

Сава

Що мені король наказує, то усе к його честі і славі робити маю.

Конецпольский

Та ще писав я про те, що бунтовники батька твого рідного гетьманом поставили; на се відписали мені, що коли його візьмуть, то йому ніякої кари не буде. Круль добре твою віру й правду бачить, бо ти й батька не жалієш, аби тільки вволити волю його милості. Тим тобі сеє й уважається!

Сава

За се вічно Бога молитиму за його крулевську мосць…

Конецпольский

От і все. Та ще велять мені з тобою умовиться.

Сава

І без умови, пане, служитиму я просто; не прийшов би я до вас, коли б вам лиховав.

Конецпольский

Ти чоловік добра душа, я знаю се. Тільки те, що наказують, треба уважить. А се, бач, щоб я тебе до присяги привів, що ти будеш вірний послушник Посполитій!

Сава

Хоч я і без присяги у вірності не змінюсь, та присягнутися у правді не гріх. Добре, пане.

Конецпольский

Іще одна умова: круль і рада наша хочуть, щоб ти заприсягнувся, що усім зусиллям будеш унію на Україні вводити і волею і неволею заставлятимеш козаків бути нашими, щоб вони свою шизматицьку віру покидали, а унію приймали. У сім тобі треба нам присягнутися. Воно, я знаю, і без того ти б сеє робив, і без присяги, та все треба, щоб діло до діла було.

Сава

Унію, пане?

Конецпольский

А що? Ти сам знаєш – без сього не можна. Не лиха ми вам хочемо, а добра, щоб і ви, як треба, Бога чтили і царство небесне з нами залучали!

Сава

Ні, пане: я своїй вірі не зрадник.

Конецпольский

Як се?

Сава

Тілом і душею радніш я вам служити, а на свою віру війною не піду. Я сам хотів прохати сеї одної ласки, щоб нашу віру не давили, а тут іще на мене самого накладають, щоб я своїй вірі ворогував. Ні, пане, як хочеш, цур тому й гетьманству! Моя віра мені над усе дорожче.

Конецпольский

А коли так, чого ж ти і приблудив до нас?

Сава

Королю свому законному прийшов я служить, а не віру свою отцевську й дідівську зрадити!

Конецпольский

Граться з нами захотів, хлоп?

Сава.

Буде твоя ласка, не гнівайся на мене, що я тобі казатиму: я чоловік простий і казатиму просто. Може, коли не так здаватиметься, та я знаю, що ти пан добрий і милостивий, вибачатимеш мене! Сподіваючися, що ти мене не зоставиш і що, може, чим услужу свому королеві, я прийшов до тебе. Ти, дай, Боже, тобі здоров’я, усім наділив мене і своєю милістю потішав; живу я з твоєї ласки, і ні в чім мені жалкуватися. Тільки служить вам вірою та правдою, та дякувати вам од щирого серця, та Бога за вас благати! Але, пане, я не прийшов до тебе, щоб ми, мов купці на ринку, об своїй вірі торгувалися. Ти ж, пане, сам чоловік і розумний, і вчений, уваж сам. Воно правда, против сього нічого казать, що наказують, то треба сповняти, але так… З твоєї мислі, з твого щирого серця, скажи мені, пане… як тобі здається се, що нас так налигають та втісняють? Що, хіба ми нехристи, бесурмени? Усе така ж віра! Що ви Богові та Спасительові молитесь, що ми – усе рівно! Що ви святих божих чтите та шануєте, що ми – усе однакове! Один Бог, одна християнська віра – за що ж нам така напасть? За що нас, бідних, так зневажати? Далебі, не знать, що ви робите з нами! Не було б у нас ні чвар, ні бунтів, жили б ми як брати рідні із собою, коли б ви нас хоча як людей важили! От бач, старі люде кажуть: за покійного короля Стефана… Аже ж як ми вірно служили йому, і нічого поганого тоді не було! А тепера… Господи мій милостивий! Далебі, як ти знаєш собі, а я правду говорю – воно так! Ми б вам вірно служили, коли б ви на нас лиха не покладали.

Конецпольский

Досць! Шизматика нічого слухати. Роздобаривать з тобою – воду товкти.

Сава

Шизматика, пане! Отак у нас робиться: ви нас лаєте шизматиками, ми вас недохристями. А нема нічого із сього доброго, пане! Ще й попрікаєте, кажете: бунтовники. Ми не шизматики і не бунтовники. Ми не шизматики: наша віра християнська, свята і непорочна; віруєм ми в Господа Ісуса Христа, і матір його пречистую, і святих його, віруєм так, як діди наші віровали, і зостанемось кріпкі у тій вірі, що хочете ви з нами робіть! Дай, Боже, щоб і діти наші так же вірили! А що ми не бунтовники, то то ж я тобі скажу: хіба ми вам вірно не служили? Хіба ми вас од ворогів не боронили? Скільки разів бусурменів од вас відгонили? Скільки разів супротив москалей ми вам поміччю помагали? Подивітесь лишень у старосвітські описи ваші, чи нема там козацької слави? Чи не проливали ми за вас своєї крові? Чи відмагалися ми коли-небудь вам служити? А яка за се була дяка? Що скажеш, пане? Що нам тепер од вашої неправди нікуди діваться! Що нам ніде голови прихилити! Що нам не дають молитися Богові! Що нами, як скотиною, помикають! Так ще й кажете, що ми й такі й сякі, і бунтовники, і розбійники! Ніколи б ми не бунтували, коли б ви з нас не глумовали! Так, пане, хоч гнівайся, хоч що хочеш роби – твоя воля, твоя міч – а я правди казати ні перед ким не побоюся!

Конецпольский

Що ж він тепер думає починати!

Сава

Що ти прикажеш, пане, я у твоїй господі. Волю маєш мене у кайдани залити та у Варшаву відіслати, нехай там мене смерті предадуть: мені та потуга буде, що я за свою віру загину!

Конецпольский

Коли б із іншим, я б справді теє учинив. Тебе я поважаю за твою дотепу та завзяття. Я тебе не гаятиму. Іди собі, тільки од мене більш ласки не сподівайся! Що я тобі дав, усе беру назад, бо ти не хочеш уволити волю королевську!

Сава

Ти мені подарував – твоя воля й назад узяти. Все твоя воля, пане.

Конецпольский

Що ж? Ти думаєш, оце тобі й лучче буде? Від козаків ласки не сподівайся! вони вже давно смерть тобі нарікли!

Сава

Се я знаю. Та що ж тут? Крий Боже, я не боюсь смерті! Візьмете мене ви – мені те легко буде на душі, що за віру свою доведеться вмерти; уб’ють мене козаки – я весело мушу умирати: знатиму, що за короля свого предаю душу!

Конецпольский

Ну йди, я тебе не держу!

Входит слуга.

Слуга

Приїхав до пана Сави Хомка, та такий запирханий! Нишком щось має панові сказати.

Конецпольский.

Нєх сюди прийде!

Входит Хомка, оглядываясь.

Сава

Не ховайся, Хомко, кажи правду, чо ти?

Хомка.

Пане, лихо нам приходиться! Край твого двора блукають козаки, усе визирають з-за лісу. Жінка твоя боїться, не знаєм, що й діяти; поспішай швидче, пане!

Конецпольский

А що? Оце ж вони почули, де ти, та й приїхали убить тебе!

Сава

Божа воля!

Конецпольский

Послухай, Саво! У мене є війська довіль! Положу на тебе милость! Тільки змовимось (лаская его), ну, Саво, на уговор – рядну! Ну!

Сава

Ні, пане, твоя воля, сього не буде!

Конецпольский

Що ж? Ти пропадеш! Вони тебе заб’ють, дарма що твій батько над їми панує. Він первий підніме на тебе руки. Хоч ти й проситимешся, так не змилуються.

Сава

Проситься мені шкода! Я умру, яким уродився. Ні до кого у вік свій не уклоняв, так і перед смертю не поклонюся.

Конецпольский

Пропадеш, Саво! Лучче підпишись отут та й іди собі з громадою.

Сава

Ні, пане, далебі, ні! Сказав, що сього не буде, так і не буде!

Конецпольский

Та ти ж пропадеш! Такий молодий, хоробрий, у тебе жінка, і син, кажеш, є маленький! Саво, мені тебе жалко: пожалуй сем’ю свою!

Сава

Коли вони живі зостануться, Біг їм буде отцем! За сиротою, кажуть, Біг з калитою. Він милосерд, на його сподіватися треба! Коли ж і їм смерть буде, то ж божа воля!

Конецпольский

А, та який же ти непокірливий! Вчепивсь за одне, так одне те й твердить. Коли ж так, далебі, мені тебе жалко – зоставайся поки у мене.

Сава

Твоя воля і пустить мене, і не пустить; тільки коли ти мене пускаєш, то я по своїй охоті не зостанусь: у мене сім’я, покидати її гріх.

Конецпольский

Ну, іди! Хто не слухає тата, хай послухає ката! Іди – я тебе не гаятиму!

Сава

(помолившись Богу).

Спасибі. Прощай, пане, може, не доведеться більш бачитися, дай, Боже, тобі, що в його просиш, і сем’ї твоїй; дай, Боже, королеві нашому щастя і славу, і всім добрим людям дай, Боже, долю добру!

Конецпольский

Іди собі к злидню.

Сава с Хомкою уходят. Конецпольский стоит в задумчивости. Входит Лисецкий

Сцена II

Поле, лесок. Из кустов вытекает источник. Сава и Хомка едут верхом.

Сава

(поет песню).

Вилинула галка з зеленої балки:

Сіла-пала галка на зеленій сосні!

Вітер повіває, сосенку хитає!

Не хитайся, сосно: мені жити тошно!

Не ламайся, гілко, мені жити гірко!

Нема в мене роду, ні отця, ні неньки,

Покинули мене і брати рідненькі!

І брати рідненькі, і вірна дружина:

Один сиротина, як в полі билина!

Хомко, набери лиш мені води, от як пити хочеться!

Хомка слезает с коня, набирает воды. Сава выпивает.

Сава

Хомко!

Хомка.

Чого, пане?

Сава

Бачиш ти ондечки широку долину: он-он меріє, кругом ліс, по ліву руку річка?

Хомка.

Бачу, пане.

Сава

Там колись відомщав я за Остряницю ляхам, там колись клювали тіла їх орли та ворони, а я з своєю кравчиною вертавсь додому: били у котли, сурмили у сурми, весь люд зустрівав мене, усі кричали: «Ай Саво, богатир Сава!» Тоді мені й пісню проложили. Тому вже два роки, а швидко пройшли! Ще, мабуть, зосталися сліди мої на тій долині, зосталась і пам’ять моя у ляхів, а слава моя, що я там залучив – за вітром полетіла… Поїдемо, Хомко?

Уезжают.

Примітки

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 203 – 208.