Наш універсал

Микола Хвильовий

До робітництва і пролетарських мистців українських

В переддень п’ятого Жовтня ми, коло харківських поетів, що не приєднуємо себе до жодної групи існуючих шкіл і напрямків літературтих, урочисто оголошуємо:

Не з негативною програмою руйнування того, що саме розкладається, ідемо ми торувати нові шляхи, а яко співці живої творчости пролетаріяту, яко поети-піонери в яскравий світ – комунізм.

Перейшовши фази перецінення старих літературних традицій і догм, беремося певними колективними й координованими зусиллями творити первістки поезії переможця – пролетаріяту.

Спаливши ввесь гній февдальної й буржуазної естетики і моралі і внесеного нею розтління гниючого трупа, ми, нові поети, ідемо в майбутнє не яко нова Генерація на тлі старого мистецтва, а пориваючи всі зв’язки, заперечуючи всі дотеперішні традиції.

Однаково одгетькуючи всіляких неоклясиків, що, підфарбувавшись червоним карміном, годують пролетаріят заяложеними формами з минулих століть, і життєтворчих футуристичних безмайбутників, що видають голу руйнацію за творчість, та всілякі формалістичні школи і течії (імажинізм, комфутуризм тощо), оголошуємо еру творчої пролетарської поезії справжнього майбуття.

Мідяною сурмою скликаємо до наших лав розпорошені творчі одиниці робітництва.

Формуємо загони. Організуємо регулярну армію мистців пролетаріяту.

Наші лави крилаті споюватимемо залізною дисципліною робочих ритмів і пролетарських метафор. В цьому попередники наші й пророки – Шевченко і Франко.

Відмежовуємо себе червоним фронтом від решток плазуючого кодла спеців, що їм цілком однаково, кого і що співати.

Непідроблені, непідфарбовані прийшли ми до сонця творчости і, яко пролетарські поети, не потребуємо творити «для пролетаріяту», бо ми – його частина неподільна.

Оспівуємо велику боротьбу твою, пролетаріяте, бо є вона нашою боротьбою.

В процесі тієї боротьби схоплюємо залізні ритми сучасносте, бо в них живемо й ними п’яніємо.

Ми тут, на Україні, почуваємо себе тільки часткою всесвітньої душі робітничої поза межами держав і націй.

Мову українську беремо яко певний і багатий матеріял, даний нам у спадщину тисячолітніми поколіннями батьків наших – селянства українського.

Перетворимо, переплавимо, перекуємо ті скарби селянські на нашій фабриці, в огні нашої творчости, під молотами наших зусиль одностайних.

І в цей урочистий переддень п’ятого Жовтня обіцяємо тобі, пролетаріяте, твердо тримати червоне майво тут, на літературному фронті, як ти там, на заводі.

Микола Хвильовий

Володимир Сосюра

Михайло Иогансен

У Харкові

Листопада шостого

нашої ери

року четвертого

Примітки

Опублікований вперше в харківському збірнику «Жовтень», 1921 року. Вдруге передруковано в А. Лейтес і М. Яшек «Десять років української літератури – 1917-1927», Інститут Тараса Шевченка, Харків, ДВУ, 1928, том 2, стор. 65-66. Звідси взято до нашого видання. «Наш Універсал» – це перша деклярація, перше літературно-мистецьке та суспільне кредо М. Хвильового. Крім М. Хвильового цей документ підписали ще два тоді початкуючі й маловідомі поети: Михайло Йогансен і Володимир Сосюра. Але текст і стилістичне оформлення належить без сумніву М. Хвильовому.

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1983 р., т. 4, с. 553 – 554.