Уривок 2. Зустріч з тов. Скляровим
Микола Хвильовий
…Їдемо глибоким і надзвичайно довгим яром. Вітер не вщухає. Визвіздило небо. Раптом візниця повернувся до мене й сказав:
– А попереду щось маячить!
Я подивився туди, куди вказував рукою комунар, але там нічого не бачив. «Чи не дебелий дядько Матвій зустрічає нас», – подумав я і заложив руку в кишеню. Але припущення моє було безпідставне: маячила підвода, що на ній, як скоро вияснилося, їхали до Новодмитрівки – районовий агітпроп т. Скляров, лікар і юрист. Це була підвода культпохідників, того культпоходу, що я про нього вже згадував. Познайомились. Розговорились.
– За відповідними постановами, – сказав т. Скляров, коли ми перейшли до питання про колективізацію, – наш район мусить колективізуватися до першого травня, але фактично він колективізується до першого березня. Всі 14 сільрад.
В цьому т. Скляров певний, в цьому і я переконаюсь, поїздивши з ним по селах. Потім він багато мені говорив про завдання культпоходу, а коли я за кілька днів прощався з ним, він дав мені виписку з такою назвою: «Що матеріально зроблено для колгоспів під час культпоходу по Барвінківському району». От ця виписка:
– Дитясла на сто кроватів постійні, лікарня одна, їдальня одна, лазня одна, пральні дві, стаціонарне кіно одно, радіоустановок десять та поправлено всі старі, бібліотек великих, не менш як в 300 крб. кожна, – чотири, маленьких бібліотек, не менш як по 25 крб. кожна, – п’ятдесят, аптек п’ятдесят.
Крім того, культпохідники розпочали продаж книжок, що їх за місяць район узявся розповсюдити серед селян не менш як на 10 000 крб. До того ж лікарні оглядали й давали допомогу хворим, агрономи читали лекції, юрист і представник РСІ приймали скарги. Всюди демонструвалась кінокартина із життя зразкової комуни. Був «Червоний Хрест»…
До речі: в с. Богодарівка, після промови безвірника, виступила жінка й каже:
– От ви проти церкви… А скажіть мені: чому це ви самі носитесь із хрестом?
І вказала на прапор «Червоного Хреста». Безвірник пояснив, що це «міжнародний знак», але це жінку не задовольнило. Ще хтось і знову-таки невдало пояснив. Її й це, звичайно, не задовольнило.
Очевидно, «Червоному Хрестові» треба видати спеціальну популярну брошуру на тему: «яка різниця між червоним хрестом і хрестом звичайним».
– …Новодмитрівка! – сказав комунар-візниця, коли ми наздогнали ще дві підводи і коли поперед нас метнулись огні.
– Але що це за ілюмінаційна метушня? – спитав я.
– Та то ж степовики сигналізують ліхтарями, попереджають селян, що появились підводи культпохідників.
Вдарив духовий оркестр. Починалась урочиста зустріч, і я поспішив злізти з підводи й загубитись у великому натовпі.
На другий день я таке читав в № «Червоної Зорі», що його, №, випустила «виїзна редакція».
– Лист свідомих до виїзної редакції.
«У нас у с. Н.-Дмитрівці є ініціативна група у складі п’яти осіб – організуємо комуну. Ми даємо редакції «Червоної Зорі» і культпоходу урочисту обіцянку – колективізувати до післязавтра все село Н.-Дмитрівку, за винятком куркулів, на 100 відс. Ми присягаємось, що рішуче наступимо на глотку куркулів, щоб знали і відчували, кровожери, що в с. Н.-Дмитрівці влада пролетаріату. У нас записалося до комуни вже 23 двори. Але післязавтра будуть усі в комуні. Ми запевняємо в цьому Комуністичну партію більшовиків України. Хай живе суцільна комуна на місці колишньої новодмитрівської сільради. – Григор’єв Кость, Бабич Кирило та інші».
І дійсно: – «Біднота й середняцтво х. Н.-Дмитрівки ухвалили забрати майно 8 куркулів у комуну і вже забрали реманент та худобу». – «Селяни с. Чабанівки розкуркулили 3 глитаїв. Майно передають до комуни». – Біднота Н.-Дмитрівки викликає на соцзмагання бідноту х. Боброви колективізуватись до 10 лютого на 100 відсот». – «Все село прочистило засівматеріал». – «У куркуля Нестеренка Г. знайшли сто метрів мануфактури» і т д.
– Мітинг пройшов добре, – сказав т. Скляров. – Тепер ходімте на урочисте засідання.
…Визвіздило небо. Мчався холодний степовий вітер…
Примітки
Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 466 – 468.