Порiвняльний аналiз технологiї та типологiї залучених пам’яток з огляду на аспект сировини

В.М.Степанчук

Випадок 1 : різні індустрійні традиції, однакова сировина

Мешканці Пролому I та Пролому II, III шар при виготовленні знарядь з шерту використовували, головним чином, фрагменти великих конкрецій. Iнтенсивність утилізації сировини є подібною за кількома показниками (однакове співвідношення пренуклеусів і нуклеусів, відсутність постнуклеусів, близькі частки фрагментованих знарядь, однакова кількість використаних сколів без регулярної ретуші). В той же час, суттєвими є і розбіжності. Так, в Проломі II : III в знаряддя було перетворено біля 10% сколів шерту, а в Проломі I біля 20%. Нуклеуси Пролому I більш спрацьовані. В Проломі I для виготовлення знарядь відібрано 19% сколів розмірами 2-5 см, в той час як на Проломі II : III лише 6%. Хоча і мінімально, але в Проломі I все ж представлені двобічні знаряддя з шерту.

Таким чином, слід зробити висновок про більш високу, в випадку Пролому I, інтенсивність утилізації “місцевої” сировини.

Технологія розщеплення сировини в Проломі I орієнтована на отримання великої, не обов’язково видовженої заготовки, при цьому здебільшого тонко підправленої та доцентрово ограненої. Пролом II : III орієнтований на отримання великого відщепа (не пластини), частіше підпаралельно ограненого та тонко підправленого.

Близька, хоча й не ідентична, мета досягалася різними шляхами. Мешканці Пролому I не застосовували левалуазьке розщеплення, ретельний контроль за робочими поверхнями і площадками проводився лише на етапі розщеплення з метою отримання сколів-заготовок (IFs для сколів груп А, Б, В, відповідно : 9.8; 15.1; 0). Доцентрова і підпаралельна схеми застосовувалися в рівних обсягах. Мешканці Пролому II : III, напроти, застосовували різні левалуазькі прийоми. Жорсткий контроль за параметрами нуклеусу проводився і на етапі зняття заготовок, і на етапі переоформлення ядрища (IFs для сколів груп А, Б, В, відповідно : 8.0; 33.0; 12.9). Схема доцентрового розщеплення значно переважає над підпаралельною.

Таким чином, слід зробити висновок про певні відмінності як технологічних цілей, так і способів їх досягнення.

Нечисленність серій дає можливість надійного порівняння типологічної структури тільки знарядь на рівні класів. При цьому виявляється, що вироби Пролому I містять значно більше гостроконечників (35.8 проти 18.2% в Проломі II : III), менше скребел (35.8 проти 63.6), більше ножів (20.8 проти 9.1). Таким чином, в серіях знарядь на шерті безумовно відобразилися головні тенденції типологічної структури знарядь на сколах, типові для кіік-кобинської (Пролом I) та аккайської (Пролом II) індустрійних традицій [Колосов 1983; 1986; Степанчук 1991; Степанчук (у друці)].

В цілому, слід констатувати різницю в технології та типології порівнюваних матеріалів, незважаючи на ідентичність використаної сировини.

Випадок 2 : одна індустрійна традиція, різна сировина

На більший ступінь утилізації кременю в порівнянні з шертом вказують такі показники серії кремневих виробів : співвідношення пренуклеусів до нуклеусів (1 : 1.8); менші розміри нуклеусів; наявність постнуклеусів; висока фрагментованість знарядь (40 проти 10% на шерті); більша кількість багатолезових знарядь (співвідношення з однолезовими 1.8 : 1 проти 1 : 1 для виробів з шерту); для виготовлення знарядь відібрано 16.5% кремневих сколів розмірами -5 см і лише 6% сколів з шерту. Лише один показник диссонує : тільки 1/5 сколів з кременю мають псевдоретуш (проти 1/3 для сколів з шерту), але, не виключено, це пояснюється не різницею інтенсивності їх використання, а специфікою фізичних властивостей сировини.

Таким чином, слід зробити висновок про більш високу інтенсивність утилізації туронського кременю.

Технологія розщеплення шерту орієнтована на отримання великого відщепа (не пластини), частіше підпаралельно ограненого та тонко підправленого. “Iдеальна заготовка” з кременю – це великий скол будь-яких пропорцій, переважно підпаралельно огранений, тонко підправлений.

При розщепленні обох видів сировини, поряд з нелевалуазьким доцентровим, застосовувалися левалуазькі методи. Останні ширше використовувалися при обробці кременю. Тільки на кремені були застосовані прийоми плаского та напівоб’ємного розщеплення. На шерті частіше використовувалася доцентрова схема розщеплення, на кремені, навпаки, підпаралельна. Контроль за параметрами ядрищ вівся при утилізації обох видів сировини, але був більш ретельним при обробці кременю (серія шерту IFs група А 8.0; Б 33.0; В 12.9; серія кременю IFs група А 16.9; Б 41.8; В 22.2).

Двобічні знаряддя не можуть бути охарактеризовані в порівняльному плані, оскільки наявна тільки серія в кремені.

Типологічна структура серій знарядь на сколах з шерту та з кременю в цілому близька. Спостерігається приблизний паритет показників на рівні класів знарядь (табл. 6).

Табл. 6. Пролом II, шар III. Знаряддя на сколах.

Слід визнати, що використання різної сировини не привело до значних відмінностей в типологічній структурі знарядь шару. Важливим є факт відсутності двобічних знарядь з шерту, з урахуванням якого інвентар, виготовлений на різній сировині, формально має бути віднесеним до різних фацій середньопалеолітичних індустрій.

В цілому, слід констатувати відсутність суттєвої різниці в технології та типології відібраних для порівняння матеріалів, незважаючи на неідентичність використаної сировини.

Випадок 3 : одна індустрійна традиція, однакова сировина

Iнтенсивність використання сировини видається меншою в випадку Сари-Кая I. Про це свідчить більший розмір нуклеусів, відсутність тут постформ, малий рівень фрагментованих знарядь та конвергентних форм.

Технологія розщеплення на Проломі II : III орієнтована на великий, в тому числі і пластинчастий, скол, часто з підпаралельною огранкою та фасетованою п’яткою. Параметри “ідеальної заготовки” на Сари-Кая I дуже близькі, з тією різницею, що жителі цієї стоянки більш широко використовували для виготовлення знарядь пластини і пластинчасті сколи.

При розщепленні на обох стоянках застосовувалися різноманітні левалуазькі прийоми. Для обох колекцій характерний ретельний контроль за станом нуклеусу на всіх етапах його утилізації. В обох випадках частіше застосовувалася підпаралельна схема розщеплення, а обсяг доцентрового обмежується 25-30%. Важливо, що на обох стоянках використовувалися також прийоми плаского та напівоб’ємного підпаралельного розщеплення.

Обсяги виробництва двобічних заготовок різні; так процент двобічних форм на Сари-Кая I становить 29.1, а на Проломі II : III – 19.3. Оббивка на першій стоянці велася в основному в підпаралельній схемі, а на другій – переважно в доцентровій. Застосовувалася підправка ударних площадок. Обсяги переоформлення таких знарядь, судячи за кількістю відходів, вищими були на Сари-Кая I.

Типологічний склад двобічних знарядь обох комплексів характеризується переважанням ножів (більшим в випадку Сари-Кая I). Присутні також скребла та гостроконечники, включаючи листоподібні форми. Типологічний спектр знарядь на сколах в цілому є близьким на рівні класів і характеризується численними скреблами, порівняно невеликою кількістю гостроконечників та ножів (табл. 7). Такі структури є типовими для аккайської індустрійної традиції Криму [Колосов, Степанчук, Чабай 1993].

Табл. 7. Пролом II, III шар та Сари-Кая I, знаряддя на сколах

В цілому, слід визнати високу подібність технології та типології зазначених пам’яток, що відносяться до однієї індустрійної традиції та базуються на однаковій сировині.