Висновки

В.М.Степанчук

Проведений порівняльний аналіз кількох середньопалеолітичних пам’яток Криму : Пролому I, Пролому II, та Сари-Кая I, дозволяє зробити такі висновки.

Використання різних видів сировини в III шарі Пролому II відчутно не проявилося ані в технології, ані в типології. Суттєвим є лише факт повної відсутності двобічних форм, виготовлених з шерту.

Використання однакової сировини на стоянках різних індустрійних традицій (Пролом I і Пролом II) не привело до зникнення технологічних і типологічних розбіжностей між інвентарями.

Однакові технології та близькі типологічні структури знарядь виявлені на пам’ятках однієї традиції, що базуються на одному виді сировини (Пролом II та Сари-Кая I), але віддалені у просторі і, можливо, у часі.

Таким чином, можна зробити важливий висновок про відсутність жорсткого взаємозв’язку між техно-типологічними особливостями та якостями вихідної кам’яної сировини.

Звичайно, цей висновок є попереднім, оскільки отриманий на аналізі мінімальної кількості колекцій. Треба підкреслити також, що хоча вплив якостей сировини на технологію і типологію не мав глобального характеру, все ж повністю заперечувати його неможливо, як про це, зокрема, свідчить приклад з виготовленням двобічних заготовок з шерту.

Ще кілька зауважень. Методика диференціювання сколів на групи, згідно їх місця в технологічному ланцюжку утилізації сировини, повністю виправдала себе, оскільки значно полегшила завдання реконструкції застосованих технологій. Методика визначення технологічної мети розщеплення шляхом виявлення тенденцій відбору сколів для подальшої обробки виправдала себе, але потребує подальшої розробки і уточнення. Те саме можна сказати і про реконструкцію технології за даними, що доставляються двобічними заготовками та нуклеусами.

Головний висновок про те, що технологія і типологія не залежать від використаної сировини, є дуже важливим з огляду на дискусію про причини варіабельності кам’яних індустрій середнього палеоліту. На сьгодні запропоновано чотири пояснюючих гіпотези : “палеоетнологічна” модель, “хронологічна” модель, модель “різності діяльностей”, модель “інтенсивності заселення” [Bordes 1981; Колосов 1986; Гладилин 1985; Любин 1977; Mellars 1988; 1990; Rolland 1981; 1988; Rolland, Dibble 1990]. На мій погляд, отримані дані свідчать на користь палеоетнологічної моделі пояснення причин варіативності середнього палеоліту. При цьому цю модель не треба абсолютизувати та розглядати як єдино можливе та прийнятне пояснення. В альтернативних моделях є чимало позитивних і безсумнівних положень. Проте “палеоетнологія” виступає як направляючий, ключовий фактор, що обумовив мозаїчність та своєрідність проявів культурно-історичного процесу епохи середнього палеоліту.