7. Пiвденний (причорноморський) регiон

В.В.Вечерський

Об’єднує Автономну Республіку Крим, місто Севастополь, Херсонську, Миколаївську і Одеську області.

7.1. Автономна Республiка Крим

Регіон, що має своєрідну історичну долю й унікальну за ступенем хронологічної глибини і стильової різноманітності архітектурно-містобудівну спадщину. Вона представлена античними пам’ятками (з IV ст. до н.е.), середньовічними фортецями й печерними містами, культовими спорудами різних світових релігій і конфесій (іслам, іудаїзм, православ’я, католицизм, вірмено-григоріанська церква) та палацовими ансамблями XVI-XX століть. На державний облік узято 878 пам’яток містобудування і архітектури, з яких понад 170 – загальнодержавного значення. Відомо понад 50 нововиявлених пам’яток. До Списку історичних міст і селищ включено 26 населених пунктів : Алупка, Алушта, Бахчисарай, Білогірськ, Ботанічне, Гаспра, Гурзуф, Євпаторія, Керч, Кореїз, Лівадія, Масандра, Новий Світ, Ореанда, Паркове, Планерське, Севастополь, Сімеїз, Сімферополь, Старий Крим, Судак, Утьос, Форос, Феодосія, Чорноморське, Щебетовка, Ялта. На базі комплексів історико-містобудівної спадщини створено 4 заповідники.

Державний історико-культурний заповідник у м. Керчі. Створено постановою Ради Міністрів УРСР від 5 березня 1987 року на базі архітектурно-археологічних комплексів грецьких міст Пантикапея, Ілурата та інших, давньоруського Корчева, пам’яток античної і візантійської архітектури, а також міського археологічного музею. Включає 67 пам’яток археології, 40 – історії, 15 – архітектури. Підпорядкований Міністерству культури АР Крим [Єрофалов 1993].

Державний архітектурно-історичний заповідник “Судацька фортеця” у м. Судаку. Створено 1958 року як філію Державного архітектурно-історичного заповідника “Софійський музей”, якій передано від Міністерства культури СРСР комплекс Генуезької фортеці (XIV-XV ст.), оголошеної 1928 року історичним заповідником і в 1944-1956 роках підпорядкованої Державному історичному музеєві (Москва). Площа 29.5 га. Включає 30 пам’яток архітектури. Діє на правах відділу Національного заповідника “Софія Київська”.

Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бахчисараї. Створено рішенням Кримської обласної Ради народних депутатів від 8 вересня 1990 року на базі Бахчисарайського істрико-археологічного музею, що діяв у ханському палаці (XVI-XVIII ст.) від 1955 року. Окрім палацу, включає 202 нерухомі пам’ятки історії та культури міста і околиць. До складу заповідника входять печерні міста Мангуп-кале, Ескі-Кермен, Чуфут-Кале, Успенський печерний монастир. У фондах – 101 тисяча одиниць зберігання, у тому числі 85 тисяч – археологічні знахідки. Підпорядкований Міністерству культури АР Крим.

Алупкинський державний палацо-парковий музей-заповідник у м. Алупці. Створено рішенням Кримської обласної Ради народних депутатів від 8 вересня 1990 року на базі Алупкинського палацу-музею (палац Воронцова і парк, 1830-1846 рр). Площа 40 га. Включає головний і шуваловський корпуси, фонтани та інші паркові споруди. У головному корпусі експонуються цінні збірки творів малярства, ужиткового мистецтва, книгозбірня. Підпорядкований Міністерству культури АР Крим.

7.2. Мiсто Севастополь

Південний ріг Кримського півострова, що зараз є територією, підпорядкованою місту Севастополю, надзвичайно багатий на стародавні пам’ятки містобудування і архітектури : античні міста, середньовічні фортеці, храми тощо. Водночас із Севастополем пов’язані пам’ятки військової архітектури і воїнської слави новітніх часів. На державному обліку перебуває 95 пам’яток містобудування і архітектури, з яких 12 загальнодержавного значення. Відомо понад 150 нововиявлених пам’яток. До складу Севастополя входять історичні міста Балаклава й Інкерман. З 1978 року діє заповідник “Херсонес Таврійський”.

Національний заповідник “Херсонес Таврійський” (Севастополь). Створено як Херсонеський державний історико-археологічний заповідник постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1978 року на базі нерухомих пам’яток історії та культури античного й середньовічного міста Херсонеса Таврійського та Історико-археологічного музею (1829 р.). Указом Президента України від 11 вересня 1994 року надано статус національного й теперішнє найменування. Площа заповідника, який охоплює Гераклійський півострів – 500 га. Має філії : “Фортеця Чембало” (Балаклава), “Фортеця Каламіта” (Інкерман), “Гераклійські клери”. Є загальнодержавною власністю й підпорядкований Міністерству культури і мистецтв України.

7.3. Херсонська область

Область охоплює історичні терени колишнього Дикого поля, стало заселеного тільки з кінця XVIII ст. Відповідно до цього архітектурно-містобудівна спадщина представлена спорудами і комплексами кінця XVIII – початку ХХ ст., переважно стилю класицизм. В області на державному обліку перебуває 143 пам’ятки архітектури, з яких понад 30 – загальнодержавного значення. Відомо 87 нововиявлених пам’яток. До Списку історичних міст і селищ увійшли : Асканія Нова, Берислав, Генічеськ, Каховка, Нова Каховка, Скадовськ, Херсон.

7.4. Миколаївська область

Має архітектурно-містобудівну спадщину, пов’язану, переважно, з інтенсивною колонізацією краю в кінці XVIII – першій половині XIХ століть. Найціннішими є пам’ятки доби класицизму. В області взято на державний облік 22 пам’ятки містобудування і архітектури, з яких 13 мають загальнодержавне значення. Відомо 560 нововиявлених пам’яток архітектури. До Списку історичних міст і селищ входять Вознесенськ, Жовтневе, Миколаїв, Очаків, Первомайськ. В області є один заповідник.

Історико-археологічний заповідник “Ольвія“ в с. Парутино. Створено постановою РНК УСРР від 31 травня 1924 року на базі археологічних й архітектурних пам’яток городища античного міста-держави Ольвії Понтійської, систематичні розкопи якого розпочалися 1902 року. Площа 333 га (дотепер розкопано 5 га). Підпорядкований Президії НАН України [Крижицький 1988].

7.5. Одеська область

Архітектурно-містобудівна спадщина пов’язана, в основному, з добою середньовіччя (поодинокі пам’ятки) та епохою інтенсивного заселення краю після приєднання його до Російської імперії в останній чверті XVIII сторіччя. Найвизначніші пам’ятки пов’язані із стилістичним періодом класицизму й історизму. Найбільша їх кількість сконцентрована в Одесі. На державному обліку в області перебуває 1440 пам’яток містобудування і архітектури, з яких 66 – загальнодержавного значення. До Списку історичних міст і селищ увійшли : Ананьїв, Балта, Білгород-Дністровський, Болград, Велика Михайлівка, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Кодима, Овідіополь, Одеса, Рені. В Одесі був створений заповідник. Планується створення заповідника у Білгород-Дністровському.

Державний історико-архітектурний заповідник “Стара Одеса” було створено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 1994 року на базі пам’яток містобудування, архітектури та історії XVIII – поч. ХХ століть історичного середмістя Одеси. У жовтні 1994 року в господарче відання заповідника передано 915 нерухомих пам’яток історії та культури і йому надано повноваження місцевого державного органу охорони пам’яток. 1995 року між керівниками одеських обласної та міської Рад народних депутатів спалахнув конфлікт з приводу підпорядкування заповідника, внаслідок чого постановою Кабінету міністрів України від 25 вересня 1995 року його ліквідовано.

Зроблений вище аналіз дозволяє узагальнити відомості про пам’ятки і заповідники по регіонах [данi про пам’ятки архiтектури й мiстобудування, що перебувають на державному облiку, а також нововиявленi, подаються за Державними реєстрами, що ведуться Управлiнням охорони та реставрацiи пам’яток мiстобудування i архiтектури Державного комiтету будiвництва, архiтектури та житлової полiтики України] :

1. Карпатський регіон. 4873 пам’ятки містобудування і архітектури, тобто майже третина всіх пам’яток цього виду, що перебувають під охороною держави в Україні; 6 заповідників та 4 музеї, пов’язані з комплексами історико-архітектурної спадщини.

2. Волинсько-Тернопільський регіон. 2162 пам’ятки містобудування і архітектури, 7 заповідників і 1 музей на базі комплексу архітектурно-містобудівної спадщини.

3.Житомирсько-Вінницький регіон. 437 пам’яток містобудування і архітектури; жодного заповідника.

4. Київський регіон. 1586 пам’яток містобудування і архітектури; 21 заповідник та заповідний комплекс.

5. Харківський регіон. 1325 пам’яток містобудування і архітектури; 5 заповідників.

6. Дніпровсько-Донецький регіон. 614 пам’яток містобудування і архітектури; 4 заповідника.

7. Південний регіон. 2578 пам’яток містобудування і архітектури; 6 заповідників.

За кількістю пам’яток перше місце посідає Карпатський регіон, а останнє – Житомирсько-Вінницький. За кількістю заповідників і заповідних об’єктів перед веде Київський регіон. Є регіон, де немає жодного заповідника (Житомирсько-Вінницький).

Врахувавши всі ці параметри, а також кількість пам’яток загальнодержавного значення, кількість історичних міст, наявний резерв обліку пам’яток (нововиявлені пам’ятки) можна вибудувати таку ієрархічну послідовність регіонів – від найціннішого до найменш цінного :

Карпатський

Київський

Південний

Волинсько-Тернопільський

Харківський

Дніпровсько-Донецький

Житомирсько-Вінницький.

Цей огляд дозволяє спростувати деякі закорінені хибні уявлення, як-то про малоцінність Харківського регіону : адже за кількістю пам’яток він лише трохи поступається Київському регіону, а за кількістю заповідників – дещо поступається Волинсько-Тернопільському регіону.

Стосовно Житомирсько-Вінницького регіону цілком очевидним є те, що він жодним чином не може бути виділений у самостійний регіон : це – всього лише периферійна зона Київського регіону.

Отже, запропоноване колегами районування території України вимагає поточнення, а також насичення більш диференційованою інформацією як для коригування загальної концепції, так і для встановлення менших таксономічних одиниць.