Нові пізньопалеолітичні комплекси південно-східної частини Овруцького кряжу та їх культурна і господарська специфіка

Д.Ю.Нужний

Овруч 1. Пам'ятка виявлена Овруцькою експедицією ІА НАНУ в 1997 р. під час прокладання траншеї газопроводу на розі вулиць Горького і Радянської, практично у самому центрі сучасного міста. Топографічно вона розташовується на краю високого лесового плато, яке здіймається над рівнем заплави р. Норині на 30-35 м, і прив'язана до краю давньої балки (так званої "П'яної долини"), що за 450 метрів впадає у річкову долину, утворюючи високий мис, де розташовувалась одна з частин літописного Вручия й зараз стоїть Василівська церква ХІІ ст.

Згідно сучасного рельєфу, оброблені кремені починали зустрічатись за 15 м від краю балки, що мав висоту 12-15 м над її тальвегом, і поширювались у викидах й подекуди стінках траншеї вздовж вул. Горького на відрізку 35-40 м до вул. Радянської, а також на протилежному боці останньої, на невеликій дільниці у 8-10 м. Підвищена ж їх концентрація спостерігалась на досить обмеженій ділянці траншеї навпроти міського універмагу на відрізку 15 м. Тут під час зачисток стінок траншеї, що не були пошкоджені середньовічними об'єктами, а також різночасовими міськими спорудами і сучасними комунікаціями, було знайдено оброблені кремені у первинному положенні.

У місці максимального зосередження палеолітичних знахідок був закладений розкоп довжиною 5 м і шириною 2 м, який, на жаль, виявив лише невелику ділянку культурного шару довжиною близько 4 м і шириною 60-70 см, не зруйновану фундаментами міських споруд і комунікацій. Були знайдені лише крем'яні вироби, що залягали досить виразним прошарком у горизонтальному положенні на глибині 130-150 см (рис. 1, а) у нижній частині світло-сірого чи сизуватого суглинку (потужністю 10-20 cм) та у верхніх прошарках потужного іржавистого ортзанду товщиною 25-30 cм. Останній підстелявся спочатку білястим, а потім – світло-жовтим лесуватим суглинком із численними дрібнішими прошарками ортштейнів, потужність яких поступово зменшувалась аж доки вони (за 50-60 см) не зникали взагалі. Разом із зменшенням кількості ортзандів цей суглинок набував все більш насиченого жовтавого кольору.

Зверху сизуватий чи сіруватий суглинок із палеолітичними рештками перекривався сильно гумусованим середньовічним культурним шаром потужністю 30-40 см, над яким вже лежав перекоп із уламками сучасних будівельних матеріалів. Показово, що забарвлення, потужність або взагалі наявність цього суглинку повністю залежали від коливання глибини та насиченості гумусом середньовічного шару, тоді як потужний іржавистий ортзанд простежувався скрізь, навіть під заглибленими у нього середньовічними об'єктами.

Загалом колекція крем'яних виробів із розкопу, зачисток і перекопу викидів траншеї налічує 468 екземплярів. Майже всі вони вкриті легкою блакитною або навіть блакитно-білою патиною. За сировину тут правив досить високоякісний світло- і темно-сірий (західноволинський ?) кремінь із жовновою кіркою, що засвідчує його походження із первинних родовищ. Досить представницька частина кременів, особливо великих уламків, відщепів та нуклеусів, побита концентричними морозобійними розколинами (рис. 3, 10, 15).

Рис. 1. а. Овруч 1-97. Профіль північної стінки траншеї; б. Шоломки 1-97. Профіль західної стінки розкопу. Rys1.tif Умовні позначки : 1 – мікроліт із затупленим краєм; 2 – скребачка; 3 – різець; 4 – нуклеус; 5 – платівка з ретушшю; 6 – платівка; 7 – відщеп; 8 – каміння; 9 – лісовий світло-сірий лесоподібний грунт; 10 – білястий щільний суглинок; 11 – іржавистий міцний червоний ортзанд із прошарками ущільнених стяжінь; 12 – лінзи яскраво-білого щільного суглинку; 13 – жовтий лес із прошарками ортштейнів; 14 – гумусований середньовічний культурний шар; 15 – перекоп із шматками цегли та сучасними будівельними матеріалами; 16 – насипний пісок із щебенем; 17 – лінзи середньовічного вугілля; 18 – сизуватий чи сіруватий суглинок; 19 – асфальтове дорожнє покриття.

Нуклеуси налічують 16 екземплярів і виготовлялись на жовнах або їх уламках. Це насамперед одноплощинні й однобічні призматичні ядра поганого огранення із прямою або трохи похилою, здебільшого нефасетованою, відбивною площиною (рис. 2, 1-5, 7). Є невелика серія (3 екз.) двоплощинних нуклеусів зустрічної (рис. 2, 6) або протилежачої системи сколювання (рис. 2, 8). Один з одноплощинних нуклеусів торцевого типу тяжіє вже до нуклеподібних багатофасеткових різців (рис. 2, 3). Загалом технологія платівчастого розколювання комплексу Овруча 1 відзначається виразною архаїчністю і недосконалістю. Судячи зі значної глибини негативів сколів і розвинених відбивних горбків платівок, а також дуже хвилястих обрисів площин розколювання, ця робота здійснювалась за допомогою досить жорсткого відбійника. При цьому підготовка наступного сколу виконувалась досить недбало, і навіть зняття "карнизу" на відбивній площині нуклеусу шляхом ретушування не могло суттєво зменшити товщину "п'ятки" і масивність майбутньої пластини.

Відщепи та уламки у комплексі, значну частину яких складають досить масивні зразки, знайдено у кількості 350 виробів. Інші технологічні покидьки виробництва представлені тут реберчастими (2 екз.) та поперечними сколами (5 екз.). Більшість платівок (81 екз.) має досить недбале огранення, широку скошену й нефасетовану відбивну площину із масивним горбком, а подекуди й загострений дистальний кінець.

Знаряддя знайдено у кількості 15 екз., що становить 3.2% від загальної чисельності комплексу і загалом не свідчить про спеціалізацію пам'ятки як майстерні. Більшість знарядь (8 екз.) виготовлено на досить масивних платівках, причому відбивний горбок напівфабрикату найчастіше зберігається, і майже завжди знаходиться на кінці, протилежному до їх робочої окрайки (рис. 3, 1-3, 5-7, 9, 12-15). Разом із платівками, вироби з них становлять 19% загальної чисельності комплексу, що також знаходиться у межах аналогічного показника, властивого пізньопалеолітичним пам'яткам. Щоправда, оскільки основна маса знахідок (близько 75%) була отримана під час розборки викидів траншеї у досить зволоженому перекопаному суглинку (та ще й сильно насиченому сучасними і середньовічними рештками, уламками будівельних матеріалів тощо), значна частина дрібніших кременів, насамперед лусочок і мікроплатівок, цілком могла бути й втрачена.

Серед знарядь найчисленнішу групу (8 екз. або 53%) складають скребачки кінцевого типу вкорочених пропорцій на платівках або платівчастих відщепах (рис. 3, 1-7, 9). Робоча частина більшості з них вкрита досить високою напівпохилою віялоподібною ретушшю, властивою оріньякоїдним виробам (рис. 3, 1-3, 5, 9). Деякі з цих ретушованих окрайок мають ще й зубчасті обриси (рис. 3, 6, 9). Є атипові скребачки, у тому числі із зубчастим лезом, комбіновані з різцями (рис. 3, 11).

Різці комплексу, що налічують лише 4 екземпляри або 26.6% знарядь, не складають виразної і сталої серії (рис. 3, 12-15). Два з них належать до типу кутових на платівках (рис. 3, 12, 13). Один уламок різця на платівці є серединним (рис. 3, 14), а другий – боковим на відщепі (рис. 3, 5). Як вже згадувалось, також серединним різцем було сформоване й одне з комбінованих знарядь (рис. 3, 11). Інші категорії знарядь представлені лише однією платівкою із нерегулярною перлинною псевдоретушшю від використання, вентральною по одному краю і дорсальною – по другому (рис. 3, 8).

Шоломки 1. Пам'ятка була виявлена під час маршрутної розвідки загону Овруцької експедиції у 1997 році на лівому березі р. Норинь за 1.5 км на північ від однойменного села Овруцького району Житомирської області. Вона знаходиться на сильно витягнутому платоподібному мисі довжиною близько 350 м і шириною 120 м, що здіймається на 30-35 м над рівнем сучасної заплави Норині. Цей мис або останець майже повністю відокремлюється від основного, топографічно трохи вищого, лесового плато широким і глибоким яром ("Рів Каскевиця") із півночі, долиною р. Норині – із півдня і ще одним "Соломійчиним ровом" зі сходу. Майже по всьому периметру вздовж ярів та тераси Норині він охоплений подвійним півкільцем протиерозійних валів.

Пам'ятка розташовується на південному краї останця, розвернутого вздовж річкової долини (за 100 м від його основи), майже посередині між двома протиерозійними валами. Під час підгортання останніх (за свідченням місцевих жителів) у 60-х роках й були зрізані майже 30-50 см лісового грунту та горішні верстви лесоподібного суглинку, що зумовило дуже невелику глибину залягання пізньопалеолітичних решток. Внаслідок цієї операції культурний шар лишився неушкодженим, і лише наступна плантажна оранка, здійснена тут із метою насадження лісу, зачепила його верхню частину.

Через дію зазначених факторів, на пам'ятці зафіксована досить проста стратиграфія нашарувань (рис. 1, б) :

0-20 cм Світло-сірий молодий лісовий грунт, утворений внаслідок плантажної оранки під лісопосадку на основі лесоподібного суглинку.

20-35 см Білястий щільний суглинок, жовтуватий у горішній частині і білий у нижній.

35-100 cм Потужний, червоний і міцний у перетині, іржавистий ортзанд, утворений ущільненими лускатими стяжіннями окислів заліза, що легко піддаються горизонтальному зрізу і мають темно-коричневі поверхні. Ортзанд подекуди має лінзи (потужністю до 10 см), утворені білим суглинком, подібним до перекриваючого, над якими він набуває найбільшої щільності і яскравішого кольору.

100 см і нижче Приблизно з цієї глибини ортзанд поступово втрачає щільність, набуває шаруватості і переходить у типовий жовтуватий лес, просякнутий все менш потужними прошарками окисленого заліза.

Перші окремі палеолітичні знахідки починають траплятися вже у грунтовому шарі, але основна їх маса зосереджується у білястому суглинку і частково у горішніх верствах ортзанду. Показово, що крем'яні знахідки з останнього шару зосереджені, переважно, у південній частині розкопу і є абсолютно непатинованими, на противагу до виробів з перекриваючого білого суглинку, вкритих блакитно-білою патиною.

Згідно проведеного шурфування і попередніх розкопок, пізньопалеолітичні знахідки були зосереджені у вигляді одного досить компактного скупчення розмірами 8 × 10 м, що є досить типовим для пам'яток цього типу, розташованих на високих плато [Нужний, 1997, с. 5-18]. У розкопі було досліджено 12 м2 культурного шару, знахідки у якому обмежувались лише численними виробами з каменю (кремінь, сланцеві та магматичні породи, вохра тощо). Знахідки з північної частини розкопу відзначались надзвичайно високою питомою вагою крем'яних виробів (до 80%), що були піддані дії вогню чи навіть сильно перепалені й пошкоджені.

Рис. 4. Нуклеуси Шоломок 1	Рис. 5. Мікроліти та інші знаряддя праці Шоломок 1

Крім того на площі розкопу простежувались щонайменше два місця первинного розколювання кременю (так звані "точки") відповідно у його західній та південній частинах. Тут зосереджувались не лише численні покидьки виробництва (відщепи і лусочки), призматичні платівки та нуклеуси, але й гальки та плитки з кристалічних і сланцевих порід каменю, а також крем'яні знаряддя праці. Саме з цих "точків" походять найчисленніші випадки ремонтажу – тобто підбору платівок та відщепів до нуклеусів. Загалом, згідно навіть попередніх даних, серед матеріалів з розкопу вже відмічено більше десятка випадків ремонтажу крем'яних виробів, причому не тільки платівок і відщепів із нуклеусами (рис. 4, 2), але й різних частин платівок і мікролітів (рис. 5, 3; 6, 8). Зафіксований також випадок підбору різних фрагментів однієї розбитої сланцевої плитки. В одному з квадратів поруч із південним "точком" простежувалось незвичайне зосередження на досить обмеженій площі восьми цілих ланцетоподібних вістер із затупленим краєм, що напевно вироблялись безпосередньо тут із сколотих поруч платівок.

Загальна чисельність комплексу Шоломок 1 становить 1238 крем'яних виробів, виготовлених з високоякісного сірого та чорного кременю. Згідно розмірів відщепів і збережених кіркових поверхонь, крем'яна сировина доставлялася на пам'ятку у жовнах із якогось розташованого відносно неподалік первинного родовища. Як вже зазначалось, більшість кременів було вкрито блакитно-білою патиною, тоді як знахідки з ортзандового шару були абсолютно непатиновані. Відщепи у комплексі налічують 978 екз., а платівки – 156 екз. Останні, незважаючи на недбале огранення і загалом архаїчний вигляд, є досить стрімкими у профілі. Їхня своєрідність полягає також у досить частому загостренні дистальної частини і широкій нефасетованій відбивній площині із масивним горбком, утвореним напевно від роботи жорстким відбійником. Загалом обриси і морфологічні особливості платівок комплексу Шоломок 1 пристосовані до потреб виробництва вкладенів метальної зброї (у даному випадку ланцетоподібних вістер), що є досить типовою рисою більшості пізньопалеолітичних і мезолітичних комплексів Старого Світу [Nuzhnyi, 1993, p. 41-55].

Незважаючи на численні випадки ремонтажу і значні розміри первинних відщепів, комплекс Шоломок 1 не несе виразних рис, притаманних майстерням з первинної обробки кременю. Попри безумовні ознаки інтенсивного виробництва платівок (наприклад, наявних тут "точків") комплекс містить досить високий відсоток знарядь праці і налічує всього дев'ять нуклеусів (рис. 4). Серед останніх найчисленнішу групу з чотирьох виробів складають одноплощинні ортогнатні призматичні та пірамідальні їх типи (рис. 4, 1, 2, 3, 5). Двоплощинні ортогнатні призматичні нуклеуси наявні у трьох примірниках (рис. 4, 4, 6), а їх аморфні зразки – у двох (рис. 4, 7). Крім вищезгаданих продуктів платівчастого розколювання у комплексі є ще й 6 реберчастих та 2 різцевих сколи.

Крем'яні знаряддя праці налічують 85 виробів, що становить 6.9% загальної кількості комплексу і знаходиться у межах, типових для пізньопалеолітичних поселень. Серед них переважна більшість (70 екз. або 82%) виготовлена з платівок. Разом із необробленими платівками це становить 18.3% комплексу. Однією з провідних і цікавих стилістичних ознак крем'яних знарядь Шоломок 1 є виготовлення їх робочих окрайок (загострених частин мікролітів, ретушованих поверхонь скребачок, різальних окрайок різців тощо) на дистальних частинах призматичного напівфабрикату, тобто на його кінці, протилежному до відбивного горбка. Саме таку орієнтацію мають щонайменше 45 з 68 мікролітів, різців і скребачок комплексу, причому у багатьох випадках їх масивна відбивна площина із горбком взагалі не піддавалася жодній обробці.

Чільне місце серед знарядь (27 екз. або 31%) посідають різноманітні мікроліти із затупленим краєм та їх уламки (рис. 5, 1-18, 20, 26; 6, 8), що є досить незвичайним для пізньопалеолітичних пам'яток прильодовикової зони, відомих із суміжних територій північної України, Білорусі та південно-західної Росії. Згідно цілих зразків, основу мікролітичного комплексу Шоломок 1 складають невеликі за розмірами ланцетоподібні вістря, оброблені досить високою й стрімкою дорсальною ретушшю (рис. 5, 2-10). Переважна більшість з них зорієнтована вістрям у напрямку, протилежному до відбивного горбка платівки, часто використовуючи таким чином природне загострення її дистального кінця (рис. 5, 3-8). Проксимальна ж частина платівки з відбивним горбком найчастіше обламувалась у місці спеціально виготовленої виїмки з боку різальної окрайки на основі мікролітів (рис. 5, 5, 6, 7) або без неї (рис. 5, 4, 8), а подекуди й зберігалась (рис. 5, 2, 3, 11, 12).

Проте реальні розміри подібних ланцетоподібних вістер, що вживались населенням Шоломок 1 у давнину, могли досить сильно коливатись, здебільшого у бік їх зростання, оскільки найбільш вдалі зразки використовувались й відповідно ламались та губились як наконечники мисливської зброї за межами поселення. Так, у наслідок підбору двох частин було зібране таке ж, майже ціле, але дуже масивне вістря типу "шательперрон", оброблене по дузі високою зустрічною ретушшю (рис. 6, 8). Після зламу його бойова частина була переоформлена у різець, хоча, як засвідчують експерименти, подібні "недіагностичні" різцеві сколи можуть виникати й у наслідок зіткнення вістря-наконечника метальної зброї із кістками здобичі та його руйнування [Нужний, 1992, с. 88-112].

Про саме таке використання ланцетоподібних вістер як наконечників мисливської зброї колючого типу свідчать наявні у комплексі їх численні уламки (насамперед базових "черенкових" частин), пошкоджені діагностичним макрозносом безумовно метального походження (рис. 5, 2, 11-14, 18, 22-26). Таким чином, майже половина мікролітичного комплексу Шоломок 1 (щонайменше 13 екз.) має макропошкодження, пов'язані з їх метальною функцією. Пропорції черенкових частин із макрозносом свідчать про застосування цих вістер у досить масивній зброї, типу легких списів або дротиків, що кидалися за допомогою "атлатля" (списометалки) [Nuzhnyi, 1990, p. 121-122].

Проте не тільки ланцетоподібні вістря використовувались тут у якості колючих наконечників метальної мисливської зброї. У цій же функції вживались й видовжені досить масивні вістря типу "гравет" із ретушованою впоперек базовою частиною, оброблені високою стрімкою ретушшю вздовж досить рівної затупленої спинки. Одне з таких вістер є майже цілим і має діагностичний макрознос метального походження (рис. 5, 1), а друге представлене уламком базової частини (рис. 5, 21). Серед пошкоджених уламків мікролітів лише один (рис. 5, 24) можна із певними пересторогами пов'язати із використанням у якості вкладеня у бокові складові леза композиційних пазових наконечників.

Рис. 6. Різці Шоломок 1	Рис. 7. Різці, платівки та відщепи з ретушшю Шоломок 1

Наступною за представництвом основною категорією знарядь праці у комплексі Шоломок 1 є різці, які налічують тут 25 екземплярів (або 28.7% виробів із вторинною обробкою). Серед них провідне місце (11 екз.) посідають бокові косо й опукло-ретушні їх зразки на платівках або уламки таких різців (рис. 6, 1-7, 9, 10). Боковий на відщепі лише один (рис. 6, 11). Другою за чисельністю категорією різців є їх серединні зразки на чотирьох платівках (рис. 6, 17; 7, 1-3) та чотирьох відщепах і уламках (рис. 7, 4-7). Деякі з останніх відносятся до багатофасеткових типів і нагадують вже нуклеподібні форми (рис. 7, 6). Кутові різці не є численними (5 екз.) і представлені виключно виробами на платівках (рис. 6, 12-15). Багатолезові й комбіновані різці не складають у комплексі значних серій (наявні лише 3 таких вироби) і характеризуються поєднанням серединних з кутовими на платівці (рис. 6, 17) та відщепі (рис. 7, 5), а також серединного з боковим на відщепі (рис. 7, 6).

Скребачки є третьою за чисельністю (18 екз. або 18.4%) провідною категорією знарядь комплексу (рис. 5, 18, 34, 36; 8, 1-7, 9-14). Переважна більшість з них належить до кінцевих типів на платівках (8 екз.) та відщепах (4 екз.) із обробкою леза досить похилою або напівстрімкою ретушшю по дузі (рис. 8, 2-7, 9-14), ретушування ж їх бокових окрайок практично не застосовувалось (рис. 8, 2, 5). Дуже показовою з хронологічної точки зору є наявність у комплексі невеликої подвійної скребачки, обробленої похилою ретушшю (рис. 8, 1).

Інші типи скребачок Шоломок 1 не утворюють морфологічно сталих серій і можуть бути віднесені до цієї категорії знарядь лише умовно, оскільки за морфологічними ознаками тяжіють до скобелів, скребел, платівок із регулярною крайовою ретушшю тощо. Із скребачками їх об'єднує лише досить висока й регулярна напівстрімка ретуш. Проте ці знаряддя безумовно надають комплексові певної специфіки. Це насамперед дві скребачки або навіть скребла на масивних платівках бокового типу (рис. 5, 34, 36), два кінцеві зубчасті скобелі – скребачки на платівках (рис. 5, 28; 8, 15) та специфічна висока нуклеподібна зубчаста скребачка – "гембель" на масивному відщепі із обробкою на 3/4 периметру, що можна віднести до так званого типу "рабо" (рис. 8, 18).

Крім вищенаведених, інші типи знарядь Шоломок 1 представлені чотирма платівками із скошеним ретушшю краєм (рис. 5, 29-32; 8, 17), чотирма їх зразками із ретушованими виїмками або рештками останніх (рис. 5, 35; 7, 9; 8, 8, 16), а також двома платівками та відщепами із нерегулярною ретушшю (рис. 7, 8, 10). Лише двома екземплярами репрезентовані у комплексі уламки свердел-проколок (рис. 5, 19, 27), хоча останні цілком могли бути також базовими частинами вістер із затупленим краєм.

Крім вищенаведених матеріалів з основного розкопу, у різних місцях того ж самого лесового останця у шурфах та зачистках стінок ярів були виявлені крем'яні знахідки пізньопалеолітичного вигляду. Вони залягали в аналогічних стратиграфічних умовах у білястому щільному суглинку над потужним ортзандом. Безумовно, що у майбутньому тут слід очікувати виявлення ще кількох інших скупчень пізньопалеолітичних матеріалів.

Коренівка. Місцезнаходження було виявлено у 1997 році маршрутною розвідкою Овруцької експедиції на плато лівого берега Норині у 400 м на південний захід від однойменного села Овруцького району Житомирської області. Тут, на оранці біля краю глибокого яру (Рів Барсук), що за 700 м впадає зліва в р. Норинь, були знайдені окремі оброблені кремені, вкриті білою патиною. Вони також були присутні і в орному шарі закладеного тут шурфа. Загалом дуже невелика колекція Коренівки налічує лише п'ять виробів; серед них проте наявні три знаряддя, два з яких є дуже цікавими за своїми морфологічними ознаками. Це, насамперед, висока скребачка типу "карене" на уламку, оброблена із двох протилежних кінців довгими платівчастими сколами із наступним ретушуванням робочих окрайок (рис. 9, 1), та уламок досить масивного скребла на призматичному сколі (рис. 9, 2). Третє знаряддя є ретушованим уламком. Інші два кремені комплексу складаються з відщепа і уламка.

Жуки. Дуже цікаве місцезнаходження виявлене на північній околиці с. Жуки Овруцького району. Безпосередньо на початку греблі через р. Норинь, що біля краю її правої тераси, був знайдений масивний скол цілком ранньопалеолітичного вигляду. За своїми морфологічними ознаками він був знятий напевно із дископодібного нуклеуса і має масивну фасетовану відбивну площину, а також характерне неспівпадіння напрямку удару із його повздовжною віссю (рис. 9, 3). Така система розколювання досить широко використовувалась у комплексах так званого класичного мустьє. Спинка сколу непатинована і має огранення від щонайменше чотирьох підпаралельних знять, а з черевця він вкритий блакитно-білою патиною.