Ядерний вік: міра небезпеки

А.Бєліков, М.Желєзнов, кор.ТАРС

Прес-конференція для радянських та іноземних журналістів

З вдячністю сприйняли радянські люди співчуття, яке виявили міжнародні організації, вчені, спеціалісти, прості люди зарубіжних країн до біди, що нас спіткала, – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. На головній лінії фронту по ліквідації наслідків цієї біди разом з радянськими медиками працювали зарубіжні лікарі. Один з них – професор Каліфорнійського університету Роберт П.Гейл виступив 15 травня у Москві на прес-конференції для радянських та іноземних журналістів. У розмові з журналістами на запрошення Р.Гейла взяв участь член-кореспондент Академії медичних наук СРСР А.І.Воробйов. На зустріч прибув відомий американський бізнесмен і громадський діяч доктор Арманд Хаммер, що перебуває в Москві.

Коли я одержав звістку про чорнобильську аварію, сказав професор Гейл, то відразу ж звернувся від імені Міжнародного регістра по трансплантації кісткового мозку до наших радянських колег з пропозицією подати допомогу в оцінці ступеня ураження потерпілих людей і в їх лікуванні. На момент приїзду групи американських спеціалістів у Москву, відзначив професор Гейл, радянські медики вже дали певну оцінку ситуації і рекомендації до лікування 35 чоловік, які дістали високу дозу радіації. Вони з готовністю прийняли наші пропозиції про участь спеціалістів ряду країн у консультаціях і пересилці необхідної медичної техніки і препаратів.

Державні і приватні медичні установи 15 країн [1] відгукнулися на наші прохання, повідомив американський лікар. Він відзначив високий рівень забезпечення спеціальною апаратурою в московській клініці, що дало змогу в короткий строк провести складні операції і добитися успіху в лікуванні тяжких уражень. Було проведено 19 операцій пересадки кісткового мозку.

Потрібен буде ще не один місяць, заявив професор, для того, щоб повністю оцінити медичні наслідки аварії. Ми погодилися, підкреслив він, здійснювати постійні радянсько-американські консультації та зусилля в цьому плані і спільно публікувати результати нашої роботи якомога швидше. Ми домовилися про необхідні заходи для підвищення рівня наукової та медичної готовності до ядерних аварій. Ми спільно пропонуємо, щоб усі уряди провели критичну оцінку своїх індивідуальних і колективних зусиль у цьому плані, бо аварія ядерного реактора є не тільки національним, а й міжнародним лихом, масштаби якого можуть виявитися не під силу для ресурсів і досвіду однієї нації.

Від імені своїх колег, учених і медиків професор Гейл висловив готовність вжити всіх необхідних заходів для врятування потерпілих людей.

Відповідаючи на запитання журналістів, Р.Гейл відзначив високий ступінь підготовленості радянських колег і медичних установ до того, що трапилося. Він заявив, що їхні попередні оцінки радіаційних доз і терапевтичних стратегій були, наскільки це виявилося можливим, винятково правильними. Я не боюсь назвати героїчною роботу цих людей, які рискували життям, щоб врятувати своїх співвітчизників, підкреслив учений.

Найбільш важливий урок аварії в Чорнобилі, за словами американського медика, полягає в тому, що вона показала: наука і медицина не мають національних кордонів. І ще один висновок: події минулих тижнів продемонстрували нашу обмежену можливість реагувати на ядерні катастрофи. І якщо хтось вважає, що можна подати швидку допомогу в ядерній війні, то як не сумно, розраховувати на це не варто.

Кореспондент радіо Фінляндії поцікавився, представники яких професійних груп були в найтяжчому стані. Найбільше потерпіла група пожежників, відповів А.І.Воробйов. Ці люди, сказав він, знали, яку пожежу гасили, знали, що їм загрожує зовсім не вогонь, а радіація. Вони його гасили. І вони його погасили. У ці хвилини вони рятували, якщо хочете, і наше з вами життя. Нас запитують: які уроки винесено з перших хвилин аварії, чи були пожежні членами спеціального підрозділу, забезпеченого всім необхідним? Безумовно, вони мали відповідне обладнання [2]. Ця служба є настільки серйозною, настільки глибоко аналізує, продумує системи захисту, що, природно, всі уроки з того, що сталося, вона винесла. Але ось про що ми нерідко забуваємо: будь-яка аварія погано прогнозується. Покінчивши з сьогоднішньою, практично неможливо підготуватися до наступної. У військових це називається «готуватися до колишньої війни».

Що ж до запитання представника англійської газети «Гардіан», продовжував професор А.І.Воробйов, – чи були в групі осіб, госпіталізованих із серйозними ураженнями, жителі селищ Чорнобиль, Прип’ять та інших пунктів 30-кілометрової зони – можу сказати таке. Серед хворих, що дістали небезпечну для здоров’я дозу, жителів прилеглих селищ немає [3]. Всіх їх було ретельно обстежено, було визначено випромінювання їх одягу, щитовидної залози. Матеріали цих обстежень, у яких мені довелося брати участь, не показали жодного випадку загрози захворювання. Чи може викликати аварія в Чорнобилі випадки променевої хвороби в інших країнах? Така можливість повністю виключена.

А.Хаммер прибув на зустріч з журналістами прямо з лікарні, де триває боротьба за життя і здоров’я людей, потерпілих від аварії. Мене, як лікаря, як медичного працівника, заявив він, глибоко зворушила ця гуманна спільна акція лікарів, їхні героїчні зусилля, що дали змогу врятувати багатьох з потерпілих. Радянські спеціалісти – досвідчені лікарі, які працюють у чудово оснащених лікарнях.

Я дуже ясно пам’ятаю, продовжував А.Хаммер, події 65-річної давності. Мені було лише 23 роки, і я відвідав тоді райони Росії, охоплені голодом, епідемією тифу. Пам’ятаю зустріч з В.І.Леніним і його слова про важливість відновлення торгівлі між нашими країнами. Коли доктор Гейл висловив мені пропозицію про його поїздку в СРСР, я тут же надіслав телеграму панові М.С.Горбачову. Відповідь надійшла негайно: так, ми приймемо доктора Гейла. Потім від ученого надійшли замовлення на медикаменти та устаткування, на які відгукнулися в багатьох країнах, в тому числі і в США. Американський народ, народи всього світу хотіли допомогти радянським людям у цю важку годину, сказав А.Хаммер.

Чи були підстави для прийняття деякими західними країнами рішення про обмеження і навіть заборону ввозу сільськогосподарських продуктів з СРСР та інших соціалістичних країн, запитали кореспонденти у професора А.І.Воробйова.

– По-моєму, відповідь очевидна кожному. Адже радіоактивно заражені продукти – це не продукти з ціанистим калієм всередині. Це все дуже легко перевірити. Кожна митниця має відповідні прилади, що визначають ступінь забруднення продуктів радіоактивними ізотопами. Ми всі, як відомо, трошки випромінюємо [4], і продукти, звичайно, також. Але існують певні міжнародні нормативи і елементарна перевірка дає змогу відрізнити забруднений продукт від чистого уже в момент його відправки в іншу країну. Але справа навіть не в тому, яких адміністративних заходів може бути вжито для зміни в таких випадках правил міжнародної торгівлі. Сьогодні це ми, лікарі, вважаємо, загалом, дрібницею перед лицем справжніх потреб людства в разі великої ядерної катастрофи. Я хотів би у зв’язку з цим підтримати ту лінію, той дух, який професор Гейл вніс у цю прес-конференцію: аварія показала нам настійну необхідність співробітництва і не тільки в наукових сферах.

Не обійшлося і без запитань в дусі тих домислів, якими деякі західні засоби масової інформації годували своїх читачів і слухачів у ці тривожні дні. Кореспондент ДПА Нате (ФРН) попросив прокоментувати незвичний телефонний дзвінок з Гомеля. Одна жителька цього міста повідомила, нібито, по телефону, що вона та її п’ятирічна дитина цілком полисіли і що вона пов’язує це з аварією в Чорнобилі. Ми серйозно слідкуємо за ситуацією навколо Чорнобильської АЕС, відповів А.І.Воробйов. Не є винятком і Гомель, де не зареєстровано випромінювань, здатних завдати шкоди здоров’ю. Твердо можу сказати: якщо людина полисіла від радіації, то вона перебуває в такому тяжкому стані, що їй вже не до волосся [5].

Журналісти цікавилися, чи безпечною була велогонка Миру, що почалася в Києві, для її учасників. Наскільки я розумію, відповів Р.Гейл, велогонки добре впливають на здоров’я. Катання на велосипеді зміцнює організм.

Як професіонал-терапевт, додав А.І.Воробйов, я з колегою не зовсім згодний: не люблю змагань. Але тут я суб’єктивний. Якщо ж говорити серйозно, якщо бути об’єктивним і точним, то повторю: вся радіаційна обстановка навколо Чорнобиля і на кордонах Радянського Союзу щодня повідомляється в МАГАТЕ. Сподіваюся, кожен добре розуміє, що приховати справжній стан справ неможливо. Якби в Києві дози іонізуючої радіації були небезпечними, то ми, природно, не поводилися б так спокійно. Повторюю ще й ще раз: все, що ми знаємо, ми повідомляємо. Все, що ми повідомляємо, легко перевірити стороннім спостерігачам, які перебувають навіть за межами наших кордонів.

Правда, 1986 г., 16.05, № 136 (24758); Известия, 1986 г., 17.05, № 137 (21579); Труд, 1986 г., 16.05, №114 (19861); Правда Украины, 1986 г., 17.05, № 112 (13382); Вечерний Киев, 1986 г., 16.05, № 113 (12728); Київська правда, 1986 р., 17.05, № 118 (18600) [Подається за текстом “Київської правди”].

[1] А яких же саме? Ну що в цьому секретного? А може, це просто брехня і насправді ніяких таких країн немає?

[2] Це груба і підла брехня. Насправді пожежники не мали навіть елементарних респіраторів, не кажучи вже про протигази.

[3] Це знову зухвала брехня, бо пізніше в київській лікарні лікувались від радіаційного ураження жителі Прип’яті, не причетні до АЕС, і сам професор Гейл їх консультував.

[4] Організм людини – не ядерний реактор, і не є джерелом радіоактивності. Якщо тіло людини випромінює, значить, радіоактивні речовини потрапили ззовні. Це зветься радіоактивне забруднення і це є річчю недопустимою, що мав би знати професор. Але його завдання – брехати, а не виявляти професійні знання.

[5] Вся совєтська “цивільна” медицина є лише придатком до медицини воєнної. Воєнна медицина розглядає людину з точки зору придатності для фронту. Якщо людина облисіла від радіації, то її вже недоцільно посилати на фронт – скоріше всього, вона помре по дорозі; а якщо не облисіла, то отримана нею доза не має значення – адже на фронті її можуть просто вбити, і тоді ця доза втратить актуальність; або можуть важко поранити, з переломами кісток, і тоді знову буде не до дози. Відповідь нашого бравого професора – типово воєнно-медицинська: “Заберіть цього симулянта”.