Випробування на стійкість

В.Шанюк, спец.кор.«Київської правди». Іванківський район

Дедалі спокійніші звістки надходять з Чорнобильської атомної електростанції: день у день зменшується температура в пошкодженому блоку. Учені, спеціалісти відзначають послідовне зниження рівня радіації у зоні, що безпосередньо прилягає до станції. Не викликає занепокоєння стан водного й повітряного середовища в селищі АЕС, інших навколишніх місцях.

Як своє, кровне горе сприйняли подію, що сталася у Прип’яті, трудящі області. Евакуйоване у сусідні райони населення зустрічало сердечний прийом: прибулим дали притулок, забезпечили харчуванням, одягом. Особливою турботою оточені матері з дітьми – їм відвели місця у пансіонатах, піонерських таборах, профілакторіях. У райони евакуації з інших областей республіки додатково направлено лікарів. У місця тимчасового проживання евакуйованого населення в необхідній кількості завезено продовольчі товари, предмети першої необхідності. Розгорнуто пересувні пункти побутового і комунального обслуговування. Послідовно вирішується питання працевлаштування населення, залучення людей до громадського й культурного життя. Одне слово, ліквідація наслідків аварії стала справою всієї республіки, всієї країни. Проте, ситуація ще складна, попереду – тривала і напружена робота по дальшій ліквідації наслідків аварії. Це завдання – великої політичної, економічної і соціальної ваги, воно вимагає підвищення відповідальності кожного комуніста, граничного напруження зусиль кожного трудівника області. Навіть в екстремальних умовах народне господарство області повинно функціонувати стабільно, державні плани мають бути виконані. Обласна партійна організація вживає всіх заходів з тим, щоб підприємства, колгоспи і радгоспи працювали без збоїв, ритмічно. Завдання ставиться так: не тільки справитись з встановленими планами, а й перевиконати їх, створити додаткові ресурси для поповнення втрат, яких зазнала економіка області.

Нині, як ніколи досі, люди перевіряються на їх міцність, політичну зрілість, загартованість. І ці високі моральні та духовні якості вони виявляють на кожному робочому місці, на кожному заводі і фабриці, у кожному господарстві. Особливо високу організованість, порядок і дисципліну виявляють трудящі Поліської зони, зокрема Іванківського району.

Ось уже кілька днів за завданням редакції я перебуваю тут, зустрічаюсь з людьми у полі, на фермах, на промислових підприємствах. Жодного натяку на труднощі. Навпаки – люди згуртувались, підтягнулись, демонструють зразки справді самовідданої праці.

Колгосп «Дружба»: перебоїв з доставкою на ферми кормів не було навіть тоді, коли батьки відправляли своїх дітей у піонерські табори, їх замінили товариші по праці. Трудівники колгоспів «Україна», «Прогрес», імені 50-річчя Жовтня достроково справились з піврічною програмою продажу державі м’яса. По 10-11 кілограмів молока від корови надоюють у ці дні оператори машинного доїння колгоспу «Перемога» Г.С.Ємець, К.Ю.Моргун, Л.Д.Лапушенко, В.В.Климова. Стали на робочі місця пенсіонери колгоспу «Перемога». У районі, як ніколи раніше, у стислі строки посіяно ярі зернові, кормові буряки, льон, посаджено картоплю. Цими днями в господарствах району завершилось проведення партійних зборів, на яких комуністи обговорювали завдання партійних організацій в умовах, що склалися внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Тривога, викликана подіями у Прип’яті, передалася й хліборобам колгоспу імені Калініна, звідки ми продовжуємо нашу розповідь. Коротко охарактеризував обстановку, що склалася, перший секретар Іванківського райкому партії Г.Д.Пельтек. Небагатослівними, проте ємкими, конкретними були виступи людей. Жоден з промовців не виходив на трибуну з донедавна ще традиційним, заздалегідь підготовленим текстом. Говорили стисло, просто, по суті справи. З гордістю підкреслювали, що, перш за все, не залишили в біді евакуйованих до них прип’ятчан. Кожній сім’ї дали притулок, роботу, кожну людину взули, одягнули, нагодували. Не обходили при цьому гострих кутів: так, розуміємо, що обстановка, яка склалася, не з легких, господарству області заподіяно великої шкоди, отже, слід трудитися з повною віддачею сил, своєю самовідданою працею перекрити втрати. В прийнятій зборами постанові відзначається: «В цей відповідальний період вважати кожного комуніста мобілізованим на безумовне виконання завдань урядової комісії, в будь-який час надавати в її розпорядження необхідні трудові і матеріальні ресурси… Додатково до плану продати державі 100 тонн молока, 50 тонн м’яса, 40 тисяч штук яєць, 20 тонн льоноволокна».

– Нічого посилатись на труднощі, – підкреслив механізатор Е.В.Свінцицький. – Слова «не можу», «не забезпечили», «не створили умов» слід з нашого лексикону виключити. Треба виконувати те, що тобі доручено за будь-яких обставин, виявляючи при цьому власну ініціативу.

– Нам усім треба, насамперед, виявляти високу організованість, не чекати вказівок зверху, – чітко лунають з трибуни слова оператора по відгодівлі худоби В.А.Давиденка. – Особисто я зроблю все залежне від мене для того, щоб не посоромитись перед товаришами.

– Спасибі вам, дорогі односельці, за те, що так турботливо прийняли наших сусідів-прип’ятчан, – звертається до присутніх у залі голова колгоспу Г.Я.Кобернюк. – Ми з чистою совістю можемо заявити: боягузів, нестійких серед нас у скрутній ситуації не було. З першим завданням, вважаю, справилися непогано. Водночас не повинні забувати і про те, що в сусідньому, Чорнобильському районі поля залишились без догляду, а відтак, область може недорахуватись зерна, молока, м’яса. Частково ці втрати повинні покрити, а то й перекрити ми з вами. Обов’язково знайдемо в себе додаткові резерви – виростимо по 150-170 центнерів з гектара картоплі, дамо надпланове молоко, м’ясо.

Один за одним піднімаються на трибуну колгоспники. Всі одностайні: кожному виробничому підрозділу нині слід трудитись з подвоєною, а то й з потроєною енергією, підтримувати високу організованість, трудову й виробничу дисципліну, своєчасно підготуватись до роботи в осінньо-зимовий період, створити необхідні запаси палива, по-партійному вимогливо питати з тих, хто порушуватиме режим економії, припускатиметься безгосподарності, марнотратства. Такого підходу вимагає нинішня обстановка.

Ці вимоги, одностайно підтримані комуністами, теж лягли у рядки прийнятої зборами постанови. І ще на один бік справи хотілося б наголосити. На зборах чимало говорилося про біду, до якої потрапило населення Прип’яті. Те, що трудівники господарства дали притулок енергетикам, ними ж самими розцінюється як звичайне явище. А як же поступити інакше?! Не одні вони потіснились. Близько двох десятків сіл району. Комуністи внесли пропозицію: вже в першому півріччі нинішнього року безкоштовно відпрацювати два дні, а зароблені кошти перерахувати у фонд допомоги потерпілим.

Забігаючи наперед, зазначимо: подібну ініціативу виявили чи не всі трудові колективи району. Зокрема, ці слова кількома днями раніше я чув, будучи на партійних зборах, від робітниці місцевого заводу продтоварів Н.М.Григоренко, бібліотекарки колгоспу «Перемога» М.І.Матюшко і багатьох інших. Надія Михайлівна Григоренко не збиралась виступати на зборах. Проте, коли мова зайшла про внесок кожного у загальну справу, жінка не стрималась, попросила слова:

– Держава не залишила в біді наших дітей, – схвильовано говорила вона, – нам, матерям, надана можливість відправити, причому безкоштовно, їх до піонерських таборів. Тож чи можемо ми у відповідь обмежуватися лише тим, що пообіцяли випустити більше, ніж досі, продовольчої продукції? Гадаю, цього замало. Хіба ж відмовиться хтось з нас безкоштовно відпрацювати два дні, а зароблені гроші перерахувати у фонд допомоги прип’ятчанам! Якщо треба, працюватимемо і без вихідних, аби швидше загоїти рани, завдані аварією…

– Давайте домовимось так, – запропонував перший секретар Київського обкому Компартії України Г.І.Ревенко, який прибув до них на збори буквально годину тому, перед цим побувавши в районі Чорнобильської АЕС. – Не соромтеся, викладайте все, що вас сьогодні хвилює, я постараюсь відповісти на ваші запитання,

І така розмова, довірча, невимушена, відбулася. Комуністи цікавились, як ідуть справи на атомній, говорили про труднощі, з якими стикаються хлібороби, і водночас підкреслювали, що зроблять все від них залежне, аби і їх внесок, хоч і скромний, та все ж послужив спільній справі.

– Що там, на атомній? Обстановка стабілізується. Все робиться для того, – інформував присутніх перший секретар обкому партії, – щоб найскоріше ліквідувати наслідки аварії. Шляхи вирішення надзвичайно складної проблеми знайдено. Але обстановка ще напружена. Роботи і там чимало, і тут, у вас. На перших трьох блоках несуть вахту 670 чоловік. Працюють за вахтовим методом. Люди оточені винятковою турботою, їх здоров’я під постійним контролем медиків. Особливою турботою оточені евакуйовані, – підкреслив Г.І.Ревенко. – Чимало з них тимчасово пішло працювати саме на ті ділянки, де робоча сила особливо потрібна. Біду бездіяльністю не перебороти.

Велику роботу нині проводять медичні працівники. Під особливим наглядом джерела водопостачання. Суворому контролю піддається якість молока на фермах і молокозаводах. Постійно контролюється стан природної зони в районі, прилеглому до АЕС, а за межами 30-кілометрової зони сільськогосподарські роботи ведуться, як звичайно.

І водночас, ситуація залишається ще непростою. Попереду – тривала і не менш напружена робота. В нинішніх умовах особливу увагу слід звернути на підвищення політичної пильності, згуртованості. Економіка області, яка зазнала відчутних втрат, повинна не тільки виконувати встановлені плани, а й створити додаткові ресурси для відновлення втраченого. Не можна допустити зниження виробництва тваринницької продукції, особливої уваги вимагає робота будівельних організацій, бо вже найближчим часом в області слід ввести додатково понад 10 тисяч будинків садибного типу.

…Здається, висловився кожен бажаючий. Кожен одержав вичерпну відповідь на поставлене запитання. Перший секретар обкому партії щиро дякує присутнім за звитяжну працю у нелегких умовах. У відповідь чується:

– Все зробимо, як слід. Не підведемо.

На цьому я й хотів завершити цю розповідь, яку закінчив писати в одному з кабінетів Іванківського райкому партії. Десь опівночі піднявся у приймальню першого секретаря. Тут нічне чергування ніс завідуючий відділом пропаганди і агітації райкому партії В.В.Роговець. Василь Васильович викликав чергову машину, яка мала відвезти мене до гуртожитку. Ми попрощалися. А вранці наступного дня, завітавши до райкому, з тим щоб передати редакційній стенографістці цей звіт, я на порозі зустрів того ж Роговця.

– Куди? – перепитав я.

– На партійні збори, в школу.

Завідуючий відділом розміняв другу безсонну добу.

Київська правда, 1986 р., 16.05, № 117 (18599).