Мужність – не тільки в бою

О.Болясний, корр.«Київської правди»

У числі перших прийшли на допомогу жителям Прип’яті й Чорнобильського району, включились у роботи по ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції спеціалісти обласної клінічної лікарні, вчені-медики

«Стійкі люди» – це не ті, у яких не затремтить голос і не впаде сльоза, – писав Костянтин Симонов. – Стійкі люди – це ті, які самі не похитнуться у скрутну хвилину життя, які самі не впадуть на коліна перед бідою». Слова ці згадуєш мимоволі, коли розмовляєш з тими, кому в числі перших довелось повною мірою прийняти на себе напруження, викликане подіями на Чорнобильській АЕС, – прийти на допомогу прип’ятським енергетикам, атомобудівникам, жителям Чорнобильського району. Пожежники, міліціонери, автотранспортники, авіатори… Серед рятівників – і спеціалісти обласної лікарні, науковці Київського державного інституту вдосконалення лікарів, клініки якого діють на її базі.

З перших тривожних годин і понині вони разом з лікарями, фельдшерами, медсестрами, санітарками інших лікарень області пильно стоять на варті здоров’я тимчасово евакуйованих із зони аварії людей і тих, хто веде сьогодні роботи по ліквідації її наслідків. Ще не раз, безперечно, ми згадуватимемо про мужність цих рятівників. Але й сьогодні, хоч аварійні роботи ще тривають, подумки оглядаючи події минулих тривожних днів, не буде зайвим низько вклонитися медикам.

З виступу на прес-конференції у прес-центрі МЗС СРСР голови урядової комісії, заступника Голови Ради Міністрів СРСР Б.Є.Щербини: «26 квітня о 1 годині 23 хвилини на 4-му блоці Чорнобильської АЕС при плановій зупинці блока… сталась аварія з частковим руйнуванням активної зони реактора і виходом осколків поділу за межі станції…»

Незабаром вдома у головного лікаря обласної клінічної лікарні А.М.Клименка пролунав дзвінок. Телефонував завідуючий облздороввідділом О.І.Авраменко: «Терміново скликайте гематологів, анестезіологів, травматологів, хірургів… Чекайте додаткової команди». У підвищену готовність були відразу ж приведені всі служби лікарні. Надійшла команда: сформувати бригади медиків для відправки в райони, прилеглі до місця аварії, розробити графіки роботи цих бригад. Одну – поліську – завідуючий облздороввідділом очолив сам. З ним поїхали головний терапевт області Д.П.Григоровська, завідуюча кардіологічним відділенням обласної лікарні М.А.Грановська, завідуючий неврологічним відділенням О.А.Філончик, лікар-гематолог М.І.Кравченко, невропатолог П.П.Церлюк та технік-дозиметрист Р.Ю.Савчик. До складу другої бригади, яку очолив головний лікар, увійшли кандидати медичних наук, завідуюча гематологічним відділенням М.Й.Біленька та завідуюча гастроентерологічним відділенням Є.П.Вакуленко, а також завідуюча відділенням для інвалідів Великої Вітчизняної війни Л.М.Терещенко і невропатолог М.В.Нечкалюк.

Тим часом у Поліській та Іванківській центральних районних лікарнях готувалися до прийому пацієнтів, евакуйованих із зони аварії.

З наказу по Київському державному інституту вдосконалення лікарів: «У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС і надходженням в Київ населення з селища АЕС та навколишніх населених пунктів наказую:

– завідуючій кафедрою медичної радіології професору Т.П.Сиваченко організувати консультативну допомогу радіологічному відділенню обласної лікарні;

– спільно з адміністрацією лікарні організувати і обладнати дозиметричний контрольний пункт для обстеження людей, прибулих із зони аварії…

Ректор інституту професор В.М.Гирін».

Організаторських здібностей, енергійності лауреату Державної премії УРСР, заслуженому діячу науки УРСР, доктору медичних наук, професору Т.П.Сиваченко не позичати. Втім, як і завідуючій радіологічним відділенням обласної лікарні Р.П.Захарченко. В усякому разі без цих якостей навряд чи вдалося б їм вивести клініку і за технічним оснащенням, і за науковим потенціалом, і за рівнем медичної допомоги на одне з провідних місць в країні. Але ж цього разу керівникам клініки впору було б розгубитися. Хоч основну апаратуру розгорнули досить чітко, але ж всі дозиметри, конче нині потрібні, довелось відправити у Поліське та Іванків, техніків-дозиметристів – теж. Як за таких умов обладнати в обласній лікарні дозиметричний контрольний пункт? Виручили колеги з обласної рентгенорадіологічної станції, київської Жовтневої лікарні, які поділилися своїми приладами, а місця техніків-дозиметристів тимчасово зайняли працівник кафедри, доктор медичних наук Д.С.Мечов, лікар рентгенорадіологічної станції Д.Д.Федотов.

Вже через добу після аварії до щойно обладнаного контрольного дозиметричного пункту обласної лікарні потягнувся потік людей з числа тимчасово евакуйованих з Прип’яті та навколишніх населених пунктів, хто побажав зупинитися в Києві у рідних чи друзів. На щастя, абсолютна більшість прибулих не потребувала медичної допомоги – досить було обмежитися звичайними за таких умов санітарно-гігієнічними заходами.

Вахта медиків-радіологів не припиняється і сьогодні, хоч людей, які звертаються до контрольного дозиметричного пункту обласної лікарні, вже істотно поменшало.

Від Ради Міністрів СРСР: «Протягом 30 квітня на Чорнобильській атомній електростанції тривала робота по здійсненню комплексу технічних заходів. Радіоактивність на території АЕС і в селищі електростанції зменшилась у півтора-два рази… Триває подання допомоги потерпілим».

Пізніше про події, що містилися за цими скупими рядками інформаційного повідомлення, розкажуть на своїх сторінках газети і журнали. На той же час людей, які брали в них безпосередню участь, цікавило єдине, головне – робота. Напружена, оперативна робота по якнайшвидшій ліквідації наслідків аварії. Стан здоров’я більшості з тих, кого оперативно евакуювали з небезпечної зони, тривоги у медиків не викликав. Люди ці практично здорові, здатні й надалі продовжувати свою трудову діяльність.

…Скільки людина може не спати? Ніч, другу? Перші дві доби лікарі не змикали очей зовсім. Потім їм вдавалося перепочити не більше трьох-чотирьох годин на добу. Були моменти, особливо в перший день, коли, здавалося, сили вже вичерпано, але й тоді ніхто з медиків – ні київських, ні місцевих – не залишав свого поста.

Тільки одне слово найбільш точно визначає те, що робили у ті дні медики: героїзм. Дуже хотілося б назвати ім’я кожного. Але ж не вмістить всіх газетна полоса. Та все ж, не принижуючи важливості зробленого, іншими, назву хоча б деяких з них: головний лікар Іванківської центральної районної лікарні П.Р.Ярмолюк, завідуюча терапевтичним відділенням Іванківської центральної районної лікарні А.О.Крапивка, медсестра О.О.Ворон і водій О.В.Козаченко з цієї лікарні, головний лікар Прибірської дільничної лікарні Іванківського району М.П.Сергієнко, головний лікар Б.І.Задирако, його заступник К.І.Старовойт, операційна сестра О.П.Вдовенко, санітарка дитячого відділення М.І.Попруда, водій А.М.Ляхута з Поліської центральної районної лікарні. Пліч-о-пліч з ними працювали доктори медичних наук Е.Д.Чеботарьова, Б.К.Никишин з Київського рентгенорадіологічного і онкологічного інституту, інші вчені-медики.

Повідомлення ТАРС: «2 травня член Політбюро ЦК КПРС, Голова Ради Міністрів СРСР М.І.Рижков і член Політбюро ЦК КПРС, секретар ЦК КПРС Є.К.Лигачов відвідали район Чорнобильської АЕС… Було відзначено, що роботи по ліквідації аварії і усуненню її наслідків проводяться організовано…».

Ця оцінка повною мірою стосується і медиків. Відразу після повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС в облздороввідділі почала діяти оперативна група. Штаб, очолюваний заступником завідуючого І.І.Яременком, координує дії медиків, які беруть участь у ліквідації наслідків аварії. На допомогу їм приїхали колеги із інших областей України, союзних республік. У районі аварії знаходяться провідні спеціалісти Міністерства охорони здоров’я УРСР. Безпосередню участь в організації медичної допомоги у найгарячіших у ці дні точках області беруть всі відповідальні працівники облздороввідділу, його керівники. Робиться все для того, щоб медична допомога потерпілим надавалася оперативно, на високому рівні, щоб належним чином контролювався стан навколишнього середовища.

Звичайно, не завжди все йшло гладко. І не тільки те, що стосується медиків. Траплялися і збої, прорахунки, помилки, зустрічались й малодушні. Одне слово, проблем вистачало, особливо на першому етапі, коли належало у стислі строки тимчасово евакуювати з тридцятикілометрової зони навколо місця аварії чимало людей. Та гору взяли організованість, зібраність людей, їх масовий героїзм. Сьогодні проблем тут вже поменшало. І це радує. Значить, не дають собі послаблення ті, хто бере участь у ліквідації наслідків біди, що трапилась під Чорнобилем. Таких багато – тисячі й тисячі трудівників нашої області, республіки, країни. Міліціонери, пожежники, автотранспортники, авіатори, енергетики, будівельники, науковці…

І медики, які теж не похитнулися перед бідою. Мужність не тільки в бою важлива…

Київська правда, 1986 р., 16.05, № 117 (18599).