Чудові хлопці

М.Берник, спец.кор.«Київської правди». м.Чорнобиль

Такої думки в Чорнобилі про бригаду ремонтників з Броварського водоканалу

Бульдозерист М.Ф.Машковський вміло орудував машиною. З глибокої траншеї уже виднілася водопровідна труба і ремонтники готувалися до заміни ушкодженої ланки, коли до місця аварії під’їхала валка військових дезактиваційних машин.

– Хлопці, – підійшов до водопровідників бравий лейтенант, – приберіть свою землерийку. Нам проїхати треба.

– Ви ж бачите, ми не гуляємо, – обурився головний інженер Броварського водоканалу Іван Петрович Лимар.

– У мене наказ.

– У нас теж.

– Зараз накажу, і солдати на руках перенесуть в інше місце вашу торохтилку, – незлобиво пристрашив офіцер.

– Якщо ми не усунемо пошкодження і не дамо води, наказ, даний вам, не виконаєте, – добродушно відповів Іван Петрович. – Що ваші бочковози варті без води?

Врешті-решт обидві сторони порозумілися. Пошкоджену ланку чавунної труби було оперативно замінено, і військові приступили до дезактивації будинків, що по вулиці Ломоносова. А водопровідники рушили на інший об’єкт. Роботи в них вистачає.

Цю фразу в розмові зі мною сказав перший заступник голови облвиконкому М.С.Степаненко, який тоді у складі урядової комісії працював у Чорнобилі.

– Ти написав би про них, – попросив він. – Вони заслуговують, щоб про них розповісти. Чудові, безвідмовні хлопці.

– Це й справді так, – підтвердив згодом І.П.Лимар. – І це тому, що сюди разом зі мною приїхали кращі з кращих наших спеціалістів.

Постачання міста водою – один з багатьох обов’язків колективу Чорнобильського комбінату комунальних підприємств. І він його виконує. Але щоб не було жодних збоїв (що значить нині вода для міста – пояснювати не треба), за розпорядженням обласного управління комунального господарства до Чорнобиля на допомогу місцевим комунальникам почергово відряджаються працівники відповідних служб з інших районів. Цього разу вахту несли члени колективу Броварського водоканалу.

…Це було в суботу. Іван Петрович Лимар навідався в контору водоканалу. Наче знав, що буде потрібний. Подзвонив начальник обласного управління комунального господарства Л.X.Черненко.

– Іване Петровичу, – наказав він, – збирай негайно бригаду, беріть усе необхідне і сьогодні ж вирушайте до Чорнобиля. Завтра, у неділю, о шостій ранку необхідно приступити до виконання обов’язків. Підтвердження розпорядження одержиш телеграмою.

Легко сказати: збирай. Усі роз’їхалися – вихідний же.

Правда, кожен (таке було розпорядження) залишив адресу свого місцезнаходження [1]. Кого ж взяти з собою? Спинився на семи працівниках. О.К.Логінов. Кращого спеціаліста по артезіанських свердловинах не знайти. Професор. Знанням і творчою кмітливістю не поступається йому керівник ремонтно-відбудовних робіт М.В.Шкуринов. Прекрасно працюють, відзначаються дисциплінованістю слюсар-ремонтник А.П.Фалейко, газоелектрозварник Р.С.Повидзіон, машиніст автокрана М.А.Кобець, водій аварійно-відбудовної спецмашини А.О.Козюба, бригадир слюсарів А.Г.Корсун.

Поки І.П.Лимар збирав членів новоствореної бригади (за більшістю треба було їхати в села: на вихідні подалися до рідних), Р.С.Повидзіон і О.К.Логінов лаштували в дорогу аварійну машину.

Після восьми вечора виїхали з Броварів. А вже о шостій ранку, як і наказувалось, разом з екскаваторником із Білої Церкви М.Ф.Машковським, який приєднався до них у Димері (він був включений до складу бригади), були в Чорнобилі. Не відпочиваючи, приступили до роботи. Її вистачало. Працювали всього дві свердловини. Відчувався дефіцит води.

Треба було передусім відремонтувати водопровід між четвертою і п’ятою свердловинами. Сюди І.П.Лимар направив М.В.Шкуринова, А.Г.Корсуна, Р.С.Повидзіона і А.П.Фалейка. Поки вони ремонтували водопровід, інші проводили ревізію водопідйомного обладнання на свердловинах. Усе робили для того, щоб вийти на оптимальну подачу води. Тут керував роботою О.К.Логінов.

Вивести на оптимальний режим роботи п’яту свердловину не складало особливих труднощів. А ось з третьою свердловиною довелося повозитися.

Довго «прослуховував» свердловину О.К.Логінов. «Гадаю, що обірваний водоподавальний насос, – встановив він «діагноз». – Необхідно підняти робочі труби і приєднати новий насос».

Найменший строк для визначення і виконання такого обсягу робіт – 2-3 дні. Це за звичайних умов. В екстремальних – спеціалістам з броварського водоканалу потрібен був лише один день. Причому паралельно з «лікуванням» свердловини вони усунули ще три пошкодження водопроводу. Більше того, О.К.Логінов, хоч і не електрик, самотужки виконав на свердловині всі електроремонтні роботи.

Розмовляв з членами бригади і все більше захоплювався ними. Спокійні, небагатослівні, скромні. Те, що зробили вони в Чорнобилі, вважають звичайною, рядовою справою. Слухав їх і переконувався, що справжня самовідданість, наполегливість, трудова мужність у людей завжди непоказні. Адже броварчанам доводилося на добу нести вахту по дві і більше змін. Не завжди була можливість і поїсти спокійно, без поспіху. Не рахуючись ні з чим, працювали. Знали: місту потрібна вода.

…Того дня колектив бригади з Броварського водоканалу уже лаштувався додому. Визначений обсяг робіт виконано достроково. Якість – відмінна. Місто одержало потрібну кількість води. Ремонтники на закінчення здійснювали профілактичний огляд обладнання третьої свердловини, коли туди приїхали начальник обласного управління житлового господарства А.П.Клюєв і головний інженер підприємства «Київтеплокомунвнерго» В.Г.Горохов.

– Біля відділення зв’язку прорив водопроводу, – повідомили вони. – Необхідне ваше втручання.

І ремонтники, які вже подумки були в дорозі, безвідмовно направились на місце аварії. Що зробиш, інша бригада на зміну їм ще не приїхала. А водопровід має працюватн справно. Кожен літр води повинен використовуватись за призначенням.

Ні, недаремно таку високу характеристику дав бригаді М.С.Степаненко. Справді, чудові хлопці. Старанні й безвідмовні.

Спеціальний спільний випуск: Київська правда, 1986 р., 15.06, № 142 (18624) + Ленинское знамя, 1986 г., 15.06, № 138 (12632).

[1] Оце не часто можна в пресі зустріти таке відверте свідчення, що був уведений стан мобілізаційної готовності.