Бельгія

Міжнародне становище Бельгії. Бельгія потерпіла від війни більш ніж побідні держави і прикладає багато зусилля, щоби ліквідувати негативні наслідки військової бурі, що пронеслась над нею. В зовнішній політиці Бельгія стремить до реалізації Версальського договору і до забезпечення себе від нової війни. Вона склала військово-відпорний договір з Францією і робить заходи до складення такого ж договору з Англією. Самостійної політики зовні Бельгія не веде і орієнтується на дві згадані держави. Хоч політика нейтралітету тепер дуже критикується бельгійською пресою, але не тільки по інерції а й по міркуванням небезпеки географічного становища Бельгії та її слабости, ця політика продовжується і тепер. Великі надії на Лігу Народів починають змінюватися розчаруванням. Необхідність пристосовуваться до політики Франції та Англії примусила Бельгію віддати Англії, яка ніякими симпатіями у населення не користується, дуже велику частину бельгійської колонії в Африці – Руанди.

Становище в російському питанні. Відносно Сходу Европи Бельгія жодних кроків не робить і напевне буде продовжувати стару політику, себто йти за Антантою. Літом мин[улого] року Міністр закордонних справ [Henri] Jaspar, перебуваючи в Лондоні, під впливом [David’а] Lloyd Georg’а згодився був від імени Бельгії на товарообмін з большовиками; тоді ж була заключена в Копенгазі умова в большовиками про обмін полоненими. Також під час українсько-польської офензиви Уряд заборонив транпортування амуніції до Польщі. Але все це викликало в суспільстві незадоволення, а заборона транспортування амуніції для Польщі – міністерську кризу.

Відношення до України. Після довгих, майже на протязі цілого року, зусиль з боку нашої Місії в Голландії, вдалося в початку мин[улого] року нав’язати зносини з урядовими і впливовими приватними особами в Бельгії, але тільки в березні місяці голова нашої Місії в Бельгії (він же голова Місії в Голландії) був прийнятий на офіціяльній авдієнції Міністром закордонних справ п[аном] [Paul’ем] Hymans’ом і Місія могла розпочати свою працю. Загалом відношення офіціяльних кол до Місії в Бельгії і до української справи не вороже, але й далеке від повної прихильности. Причиною цього являється те, що Бельгія є держава антантська, що на неї великий вплив має Франція, представники б[увшої] Росії і бельгійські капіталісти-промисловці, які довго жили в Росії і відтіля вивезли з собою симпатії до російського царизму та мілітаризму. До цього треба додати несприятливу для нас пропаганду російських та польських кол, що зв’язувала нашу справу державної незалежности з «німецькими інтригами», та місцеве явище – автономічні і навіть сепаратистичні тенденції бельгійців-фламандців проти бельгійців-валлонців.

Та все ж помалу справа змінилася на нашу користь не тільки в колах офіціяльних а і в пресі і в суспільстві. Дуже прихильні до нас фламандці, які находять багато аналогії в становищі свойому і українського народу. Врешті Місія добилася становища офіціяльного представництва. Особливе зацікавлення викликали в Бельгії економічні ресурси України. Коли торік Рада Міністрів винесла постанову прийняти участь в переговорах з [Леонідом] Красіним в Лондоні, ця постанова викликала загальне обурення суспільства, і велика та впливова група депутатів висловила в зв’язку з цим бажання підняти справу торговельних зносин з Україною. Але використати цього по ріжним незалежним від Міністерства закордонних справ причинам не було змоги. Щодо визнання нашої державности, то, розуміється, Бельгія раніш антантських великих держав визнати нас не може, але тут багато зроблено для такого визнання і підготовлено грунт для реальних зносин, перш всього на грунті економічному.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 144-145.