Австрія

Міжнародне становище Австрії. Сучасна Австрія як чинник світової політики не грає жодної ролі, а в господарсько-фінансовому відношенню перебуває в стані майже цілковитої руїни. Сен-Жерменський договір не тілько позбавив її можливости нормального розвитку, а майже засудив її на повільну смерть. Помимо політичної залежности від Антанти, Австрія опинилася в великій залежности економічній від своїх сусідів: Чехословаччини, Угорщини та Югославії, в сирівцях яких, а особливо в засобах поживи Австрія має величезну потребу.

Становище Австрії і ті сумні перспективи, які повстали перед нею, оживили, надали характер питання життя чи смерті, поширили між всіма колами громадянства і зробили національно-політичним ідеалом стару ідею австрійських пангерманістів – з’єднання з Німеччиною. На дорозі до цього стоїть Франція, яка за всяку ціну хоче перешкодити цьому з’єднанню. Відносини Австрії до її сусідів, спочатку цілком ворожі, згодом під впливом Антанти прибрали більш мирний характер і тільки з Угорщиною остаються і досі неприязні. Причиною таких відносин служить т[ак] зв[ана] Західна Угорщина, яку Сен-Жерменський договір віддає Австрії і яка і досі до неї не прилучена. Від цеї области Австрія сподівається значного поліпшення свого продовольчого стану. В цій справі провадиться завзята боротьба між австрійськими і угорськими дипльоматами, як в Парижі, так і в самім Відні. Недивлячися на все своє бажання піти назустріч Угорщині, від якої тепер Франція чекає більш, ніж від Австрії, Франція все ж не може одверто зломати договору і старається вплинути на Австрію, щоб вона добровільно зреклася принаймні частини призначеної їй угорської території, але австрійські провідники закордонної політики твердо стоять на своєму, і нема надій на якісь серйозні уступки з їхнього боку.

Установленню добрих відносин з Чехословаччиною мішає справа німецьких меншостей в цій державі, але все ж мається певного роду зближення на грунті економічнім. По переведенню голосування в Карінтії, яке випало на користь Австрії, з’явилася можливість унормування відносин Австрії до Югославії, тим більш, що й сама Югославія має потребу в нав’язанні ближчих відносин з Австрією для того, щоб вжити її як міст до Німеччини і таким робом похитнути економічну монополію Антанти на Балканах.

Надзвичайна в останні часи економічно-фінансова криза в Австрії примусила політичні кола поставити альтернативу: або вистарчаюча фінансова поміч Антанти, або негайне прилучення до Німеччини. Це викликало занепокоєння в кругах Антанти, але там почали вже розуміти, що вимога допомоги не є якимсь політичним маневром, а викликається більшою життьовою необхідностю Австрії, і почали шукати способів допомоги. Виробляються всякі плани, проекти допомоги Австрії, але коли і в яких формах прийде ця допомога, ще не видно. Таким чином, Австрія здобуде допомогу від Антанти, власне від Франції, яка дбає про це, щоб перешкодити прилученню Австрії до Німеччини. Разом з тим мусить Австрія старатися про можливо тіснійшу злуку з Німеччиною, від якої лише й може прийти остаточна поміч Австрії. Взагалі ж на закордонній політиці Австрії тяжить напруження відносин між Антантою і Німеччиною і не дає змоги взяти якусь точно зазначену лінію, і Австрія лавірує між симпатіями до Німеччини і залежностю від Антанти.

Становище Австрії в російському питанню. На Захід загалом Австрія дивиться без порівняння більше, ніж на Схід, бо всі найгостріші питання її політичного та економічного життя зв’язані безпосередньо з Заходом. Крім того, східноевропейське питання вимагає більш-менш активного відношення до себе, а на це у Австрії не вистарчає сил. Симпатій до Росії у Австрії не помітно. До російських антибольшовицьких груп тут відносяться байдуже, бо тенденції цих груп відбудувати велику Росію не сходяться з інтересами Австрії, яка зацікавлена в розвитку невеликих самостійних держав на Сході Европи перш усього з господарських поглядів, бо валюта тих держав, як показав приклад Польщі, в силу цілого ряду причин не могла б стояти значно вище австрійської і тим самим уможливлювала б експорт сирівців з цих країн до Австрії.

Відношення до большовиків. До російських большовиків відношення не визначаються симпатіями, але під впливом соціялістичних кол і взагалі широких мас населення, яке бажало енергійних заходів з боку свого Уряду до повороту австрійських полонених з Росії, австрійський Уряд мусив скласти з Совітською Росією договір в справі виміни полонених, сподіваючись при тому, що цей договір послужить першим кроком і в напрямку нав’язання з Совітською Росією також і господарських і політичних зносин. Це наклало на Австрію обов’язок строгого нейтралітету в справах б[увшої] Росії. Почасти ж на відношення Австрії до большовиків впливає відношення до них Німеччини, яка старається використати Росію для осягнення деяких своїх політичних інтересів в Західній Европі. З боку большовиків також робилися заходи до нав’язання господарських зносин з Австрією, але ці заходи не дали конкретних наслідків, і Австрія тепер нічого не сподівається від того. В Австрії ждуть весняного наступу на Европу і сподіваються, що на боротьбу з ними буде покликано й Німеччину, яка зможе відбити большовиків, а за це зажадає принаймні мінімума свого національного програму, себто звороту окупованих поляками німецьких територій та з’єднання з Австрією. Серед робітництва большовики все більш і більш гублять симпатії, і серед нього навіть помічається тенденція боротися з шкідливими впливами большовиків на австрійський пролетаріят.

Відношення до України. Відношення Австрії до України не змінилося до цеї пори від часів Берестейського договору. Австрія стоїть на грунті визнання України як самостійної держави, відноситься до нас прихильно і по можливости йде нам назустріч. Про це свідчить прийняття нашого нового Посла і вірительних грамот від нього, в той час, коли проти нас велася шалена агітація з боку наших політичних ворогів і коли Берестейський договір був знищений, а повалена Австрія, здавалось би, мусила прислухатися до бажань своїх переможців. Незалежність України набула в Австрії характеру традиції не тільки в офіціяльних колах, а і в приватних. Співробітництво наше з Польщею вплинуло зле на відношення до нас ріжних груп австрійського громадянства, в першій мірі пролетаріяту, а також реакційно-національних груп, які ненавидять поляків, що забрали деякі землі з німецьким населенням. Але Уряд, інтелігенції та торгово-промислові кола не змінили від цього свого відношення до нас і вірять, що рано чи пізно Україна зміцниться як самостійна держава і вони зможуть перенести свої симпатії на грунт реальних господарських і політичних зносин.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 130-132.