Окраїнні держави

Спільність завдань нових держав. Народи, що входили в склад Російського царства, по його розпаді станули на шлях творення своїх національних держав і твердими та впертими зусиллями і тяжкою боротьбою зі своїми ворогами за право на самовизначення і свободу, прямують до здійснення поставлених собі завдань. Багато сил та жертв положено освободженими народами на будову і закріплення своїх держав і на оборону від зовнішніх ворогів.

Потреба об’єднання. Спільність стремлінь і завдань, спільна російська неволя, спільна боротьба з російським червоним і білим імперіялізмом і постійна небезпека від нього зв’язує вільні народи вузлами симпатії, приязни і співчуття й викликує потребу взаємної допомоги та загальної координації всіх акцій, що зміряють до зміцнення внутрішнього та зовнішнього становища. Глибокі мотиви національного, політичного, культурного, економічного та військового характеру лежать в потребі утворення єдиного фронту всіх окраїнних держав у всіх напрямках. До новоутворених на території б[увшої] Росії належать крім України, Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія, Польща, Білорусь, Кубань, Дон, Грузія, Азербайджан та Арменія.

Відношення України до нових держав. Український Нарід, що по віковому царському поневоленню досягнув своїх національно-політичних змагань, все з найбільшою симпатією і прихильностю слідкував за визвольним рухом других поневолених народів і оказував їм чи то моральну, чи матеріяльну допомогу. Український Уряд старався з самого початку існування Української Держави нав’язати приязні і дружні відносини з усіми новими національними державами і вже з 1917 року робив спроби довести до зближення і порозуміння всі ті держави в культурному, економічному і політичному відношенню, бо тільки таким шляхом можна усунути грізну небезпеку російського імперіялізму, закріпити свою державну незалежність і запевнити економічний розвиток та добробут вільних народів. Лише об’єднані нові національні держави представлятимуть самі по собі велику силу і кращу запоруку миру і культури на Сході Европи.

Події, які розвинулись на території б[увшої] Росії, не дозволили нашій державі взяти провід над усіми окраїнними державами, як цього вимагає наше державне становище з огляду на нашу величину території, кількість населення, природні багатства і географічне положення. Українська Держава, що три роки витримує натиск червоної і білої Росії, станула навіть в гірше положення від других окраїнних держав, які, не ведучи війни, могли за цей час сконсолідувати свої національні сили, укріпити внутрішнє і зовнішнє становище і піднестись з економічної руїни.

В далеко кращому становищу (завдяки трудностям совітів і чужоземної помочі) найшлись

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 62.