Данія

Данія, як і Скандинавські держави, була під впливом Антанти і переважно орієнтувалася на неї. Данія, не маючи особистої політичної лінії, веде антантську політику і зараз стоїть під впливом Франції. Будучи країною з економічного боку високорозвиненою, вона находиться зараз в дуже хиткому економічному стані завдяки накопленню великої кількости товарів, які не мають збуту, бо тепер, коли Данія не має тієї посередньої торговлі, яку вона вела перед війною між Англією і Америкою, з одного боку, і Німеччиною та Росією – з другого, прибутки її впали. Правда, Данія зараз веде торгівлю з Прибалтійськими державами і Польщею, але це не дає великої підмоги її хиткому економічному стану. Вся ж її політична ситуація залежить цілком од фіналу тієї симфонії, що розігрується між Англією, Німеччиною і Росією.

Щодо Східного питання, то опінія Данії ще й досі не вияснена. Вона цілком залежатиме від дальшого ходу подій. Сучасний Уряд Данії все ще в певній мірі симпатизує ідеї відбудови бувшої Росії. Цьому є, власне, чотири причини: 1) вплив деяких міродайних кругів Франції; 2) боязкість перед большовиками, 3) особисті переконання теперішнього Міністра закордонних справ п[ана] [Erik’а] Scavenius’а, який був довгий час Послом в Петрограді і який є великим прихильником Росії, і 4) впливи бувшої цариці-матері, яка постійно тепер живе в Данії.

Що ж до України зокрема, то відношення Данії можна назвати прихильним. У початку 1919 року Данія визнала українське представництво, як фактичне представництво фактично існуючої держави. Формальне визнання України Данією може бути тільки після того, як Україна буде визнана Антантою. Зацікавлення Україною дуже велике. Доказом цього можуть служити такі факти, що з 1919 року по школах почали вчити про Україну як про осібну державу і осібний нарід; в університетах дуже часто читаються лекції про Україну; багато письменників і поетів студіюють українське життя і його стремління до самостійності.

Датська преса ставиться дуже прихильно до України.

Треба одмітити два факти, які виявилися з відношення Данії до України. Перше – велике зацікавлення в боку Союзу скандинавських жінок, які хотять закладати на Україні приюти для дітей-сиріт і робили вже для цього приготовлення. Друге – це справа наших полонених, які втікли з Німеччини до Данії. 80 полонених, національно свідомих українців, дістали дозвіл лишитися в Данії, і зараз вони приміщені при взірцевих хазяйствах та молочарнях на дуже вигідних з культурного боку умовах.

Невідрадне фінансове становище України примусило тимчасово ліквідувати дипльоматичну Місію, яка працювала дуже інтенсивно, головним чином, в напрямку освідомлення політичних і громадських кол датського суспільства про справи України.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 147-148.