Швеція та Норвегія

Швеція і Норвегія, будучи нейтральними державами, економічно багато виграли підчас Великої війни. Служачи, свого роду, перехідними воротами між Англією та Росією, ці держави не мали самостійної політики, а були під впливом цих двох чинників: Норвегія – Англії, а Швеція – Росії. Спочатку Швеція, маючи на своїй території велику кількість російських емігрантів, симпатизувала ідеї «єдиної неділимої». Тим часом большовицька агітація розвивала свою акцію, і Швеція, як слаба держава, мусила прислухатися і до большовиків. Щодо відношення Швеції та Норвегії до України, то у початку 1919 року політичні і економічні чинники цих держав зацікавилися Україною, але не мали сміливости визнати Україну офіціяльно, чекаючи, поки Українська Народна Республіка буде визнана Антантою. Преса, особливо шведська, дуже багато писала про Україну, розвиваючи, таким чином, українське питання серед шведського громадянства. В останні часи відношення Швеції виявилося в допомозі медикаментами нашій інтернованій армії. Звичайно, це все, що можна було би вимагати від Швеції. Що ж до Норвегії, то вона находиться цілковито під впливом Англії і охарактеризовала своє відношення України (як і Швеція) тільки признанням наших паспортів, прийомом шифрованих телеграм і т[аке] и[нше].

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 148.