2.10.8. Видубичі, острови Жуків, Чернечий (Водників), Конча-Заспа та ін. з 1991 р.

Парнікоза І.Ю.

Дніпровська набережна – Видубичі. В 1990-2000-і рр. Дніпровська набережна була занедбана. Стіни з сірого граніту суцільно вкрилися так званими «графіті», а у прибережній смузі на відкладених Дніпром наносах поступово відбулося відновлення природної прибережної рослинності.

Рис. Відновлена прибережна рослинність вздовж Дніпровської набережної, південніше мосту Метро (фото І.Ю. Парнікози)

Територія Видубичів у кінці 90-початку 2000-х рр. не зазнала серйозних змін. Лишень помінявся склад плавзасобів на Видубицькому озері, біля якого з’явився елітний ресторан. Втім, 2010 р. тут розгорнулися роботи з прокладки комунікацій нового Дарницького мосту, що додатково ізолювало Видубицьке озеро. Дуже довгий час у верхах йшли дебати, як всупереч положенням Генерального плану розвитку Києва забудувати дану територію. У 2004-2009 рр. розглядалася навіть можливість переносу у цю місцевість адміністративного центра міста. При цьому на Теличці розташовані наразі промислові потужності заводу ім. Ковальської.

Острів Великий (Південний). У зв’язку з необхідністю подальшого гідронамиву у будівельників існують зазіхання на забір ґрунту за рахунок острова Великий Південний, що аж ніяк неможна допустити у зв’язку з високою цінністю цього острова. Окрім того, внаслідок забору піску у цьому районі склалася ситуація, коли може бути пошкоджений Південний міст. Адже завод ЗБК імені Ковальської не легітимно видобуває пісок із кар'єрів Дніпра, несучі опори Південного мосту оголилися, місцями в них з'явилися великі тріщини, а острів, розташований неподалік, повільно починає йти під воду ().

Як місця забору піску виникли на правому березі Дніпровська затока (Нижня Теличка) та безіменна затока на правому березі південніше Південного мосту.

Покал-Галерний острів. Фрагмент ДПТ Києва 2000-х рр. демонструє стан досліджуваних урочищ станом на початок третього тисячоліття. В цей час риборозплідне господарство та парк Покал було закинуто і вони стрімко почали стрімко заростати, перетворюючись на рай дикої природи посеред міста багатий на рідкісні види флори та фауни. Ізольоване положення півострова Гострий і розташованого поблизу острова Супутник (суч. площа 112277,7 м2) також зумовлює його надзвичайну біологічну цінність. Це в прямому розумінні непорушений куточок дніпровської заплави. У зв’язку з цим в 2000-х рр. запропоновано створення тут ландшафтного заказника місцевого значення «Покал-острів Галерний» загальною площею 177,5 га. ().

Рис. 2. 10.1.1. Район гирла Либіді та урочищ Покал-Галерний острів на мапі 1991 р.

Рис. 2. 10.1.2. Промислова забудова на Нижній Теличці та Покалі на мапі 1992 р., (Архів автора)	Рис. 2. 10.1.3. Район урочищ Покал-Галерний острів на топооснові Київгенплану, 2000-і рр. (Архів автора)

У той самий час парк «Покал» став мішенню для різного роду інвестиційних конкурсів. А у лютому 2010 р. розпочалася вирубка Покалу, що викликала великий спротив громадськості. Виявилося, що дану територію загальною площею 21,6 га було виключено з переліку зелених насаджень загального користування, Київрада внесла відповідні зміни до програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва. До речі, таких змін наразі не десятки, а сотні. Згідно з цим рішенням згадана земельна ділянка була передана в оренду ТОВ “Еквилібрум Трейд” для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торгівельного комплексу.

Рис. 2. 10.1.4. Район півострова Гострий на топооснові Київгенплану, 2000-ні рр. (Архів автора)	Рис. 2. 10.1.5. Район урочищ Покал-Галерний острів на супутниковому знімку 2017 р.

Станом на 2010 р. вирубана центральна частина масиву від території колекторної станції у бік станції метро Видубичі. З боку дороги порубщики залишили смугу дерев, окремі дерева залишились і на самій ділянці вирубки. Показово, що всі пні від спиляних дерев, а це, переважно, 30-40-річні тополі білі та робінії, було вивезено та викинуто на території колишніх нерестових ставів поблизу розташованого рибгоспу. Частину деревного матеріалу було спалено та вивезено на смітник, який існує у глибині території Покалу поблизу зупинки “Цементний завод” і загрожує існуванню величезної популяції рідкісної папороті вужачки. Наразі учасниками громадської кампанії “Збережи старий Київ” частину парку було зашиповано цвяхами, щоб не допустити подальшої рубки. Втім, доля цього унікального київського зеленого масиву зависла на волосині. Восени 2010 р. територію вирубки обнесено зеленим парканом.

Рис. . Вирубка заплавного лісу Покал – сучасний вандалізм (http://derybanu.net/2010/02/10/virubuvannya-parku-v-urochischi-pokal-foto/)

Рис.. Випиляні пні навалом кинуті на території колишнього рибного господарства після вирубки парку Покал (фото Парнікози І.Ю.)

Зважаючи на історичну і ландшафтну єдність урочищ Покал та Галерний острів доцільно було б включити їх до проектованого .

Рис. 2. 10.1.6. Фрагмент забудови Комсомольського на Покалі, Фото І. Парнікоза, 2012	Рис. 2. 10.1.7. Фрагмент забудови Комсомольського на Покалі, Фото І. Парнікоза, 2012

В 2018 р. на території вирубаної частини урочища Покал, безпосередньо під Лисою горою Київміськбуд розпочав зведення нового житлового масива. Зрозуміло,що це будівництво невідворотно зіпсує тутешній ландшафт. Схема будівельного плану житлового комплексу Світло-Парк доступна тут ().

Жуків острів-Конча-Заспа. Втім, престижне приміське розташування урочища, а також його прикордонний статус призвели до того, що, як київські, так і обласні, чиновники почали роздавати цінні землі під дачне, а згодом – будівництво котеджів. Прискореними темпами відбувався гідронамив до 2 м. висотою, який знищує не тільки заплавні екосистеми, а й найцінніші нерестовища. При цьому з’ясувалося, що ще 1997 р. 80 га лівого берегу озера Конча було закріплено за президентською резиденцією. Для офіційного прикриття її було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Наразі ні у кого з екологів чи науковців не викликає сумніву, що Конча-Заспа заслуговує на вищий заповідний статус. Проте, пропозиція включити ці території до Національного природного парку “Голосіївський” підтримана не була. Статус заказника слабко охороняв урочище, у той самий час намив та забудова вразили його територію, як ракові нарости. А нещодавно нахабна «нова генерація» київської влади своїм рішенням від 22 серпня 2007 р. зменшила площу існуючого тут заказника з 1630 до 196 га. Судові процеси ініційовані громадськістю, зокрема, Національним екологічним центром України (НЕЦУ), справедливості, на жаль, не відновили. Тож, наразі триває знищення цього унікального масиву.

Наразі, територію тутешніх баз викуплено, ведеться розбудова рекреаційних зон для заможних городян. Існують і плани для порятунку історичного судна (бота) перенести його на стоянку до міського парку моряків на Рибальському острові.

Взимку ж 2011 р., зважаючи на те, що Верховний суд України відмовив столичній прокуратурі у відміні рішення Київради, що зменшує площу заказника «Жуків острів» у вісім разів, під виглядом лікувальних реабілітаційних центрів і садових кооперативів, на Жуковому острові почалося зведення заміських ресторанних комплексів та котеджів. На острові звели зелені паркани, вантажівки завозять пісок на будівництво. Сам пісок беруть у кар’єрі у кінці острова. Ресторан збираються зводити поруч з вже побудованими заміськими комплексами відпочинку «Маячок» і «Дніпровська Рив’єра» на вулиці Лютневій. На цій вулиці Київрада виділила п’ятнадцять ділянок, рішеннями від 1 та 18 жовтня 2007 р. На іншому боці, що ближче до переходу на острів Водників, будують нібито оздоровчий центр для «чорнобильців». Сама забудова завішана щільною зеленою сіткою, а навколо – колючий дріт. Трохи далі на острові зведено бетонний паркан. Вказані ділянки на Жуковому острові входять до переліку двох з половиною тисяч ділянок, які нова столична влада збиралася перевірити і повернути у власність міста. На них було накладено арешт, а на чимало з них внесені протести прокуратури. Перевіркою займався главк земельних ресурсів КМДА. Однак з довгого переліку опротестованих ділянок зникли 500 ділянок, які визнані законними (

Наразі також повністю замито береги оз. Заспа, саме озеро-затока ще існує, але береги його вкриті великими піщаними дюнами, під якими поховано природну рослинність. Див. .

Віта-Литовська. Заплава навколо цього села в 1990-2000-х р.р. стала ареною висотної забудови. Тут також зводяться торгові та офісні центри. Величезну площу на північ від села займає автомобільний ринок «Центральний» ( У самому селі силами місцевої громади було зведено церкву.

Острови Козачий та Ольжин. Незважаючи на охоронний статус цих островів, які, як нагадаємо, є загальнозоологічним заказником місцевого значення, їх режим регулярно порушується. Адже сюди у 2000-х прокладено теплохідний маршрут з висадкою на острів. На самому острові з’являються намети та тимчасові бази відпочинку. Нещодавно це призвело до великої пожежі на острові Ольжин.

Конча-Озерна-Козин. Всі ж інші заплавні території на південь від межі Києва: Конча-Озерна, заплава у с. Козин перетворилися на суцільну котеджно-палацову забудову. Тут мешкає обмежена кількість родин у будинках вартістю 10 млн. доларів. На похованій гідронамивом заплаві знаходяться VIP-містечка «Золоті ворота», «Срібна затока», «Клим», «Сьоме небо» та ін. Це світ людей, які мнять себе трохи більше людьми ніж інші. Вони ховаються за високими парканами та КПП (вхід на територію містечок стороннім та фотозйомка заборонені). На дамбі біля Конча-Заспи розташовані старі, ще радянські, дачі, а далі йдуть будинки тих, хто регулярно поширює з телеекрану пусті балачки. Станом на 2011 р. на дамбі буде введено до експлуатації нове містечко «Золота затока», що займе 62 га дніпровського берега. Не простого, а берега колишнього унікального Середньодніпровського заповідника. Тут же і елітний яхт-клуб. Держава у державі тих, хто нічого не хоче знати про наші з вами проблеми (Снегова, 2008).