Ландшафтний заказник місцевого значення «Жуків острів»

Парнікоза І.Ю.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Жуків острів» створено рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649 на площі 1794,6 га. Проте ця площа була опротестована.2007 року Київська міська рада прийняла рішення «Про питання створення ландшафтного заказника «Жуків острів», яким визначене існування в Голосіївському районі м. Києва заказника площею 196 га. Автори проекту планували завершити процес дестабілізації уявлень про межі заказника. Проте вони припустились низки помилок. По-перше, для скасування природно-заповідного статусу території, потрібно підготувати наукове обґрунтування, що ця територія більше не має природної цінності. Такого обґрунтування наразі немає і бути не може, адже територія о. Жуків з моменту створення на ній заказника "Жуків острів" у 1999 р. і досі цінності не втратила. По-друге, проект рішення не погоджувався ні Постійною комісією, ні Держуправлінням ОНПС.

По-третє, нове рішення жодним чином не згадує рішення 1999 року і тим більше не скасовує його і не вносить в нього змін. А враховуючи, що рішення 2007 року називає заказник «Жуків острів», як це зазвичай вживається при обговореннях, то виходить, що юридичних підстав вважати, що це рішення визначає межі заказника «Острів Жуків» 1999 р., немає. Цю позиції згодом в судовому порядку довели юристи ГПУ.

Прокуратурою Києва 2008 р. було подано Позовну заяву до Господарського суду м.Києва, з вимогою скасувати рішення Київради №162/1996.

На момент подання позовної заяви не було відомо, що 1 жовтня 2007 року Київською міською радою було прийнято низку рішень, згідно з якими територія заказника була роздана 15-м користувачам під житлову забудову. У назвах всіх рішень не фігурує жоден термін, що вказував би на розташування ділянок на острові Жуків або просто на заплаві Дніпра. З назв рішень видно, що ділянки роташовуються «на 21 км Столичного шосе», «на 16 км Столичного шосе» тощо. Усі рішення виносились з голосу, тому ні в кого не було можливості вивчити їх текст. Така можливість з’явилась лише 31.03.2008 р., через півроку після їх прийняття, коли частину прийнятих рішень опублікували в газеті «Хрещатик» (ділянку 196 га / «Жуків острів» / також віддали котеджному кооперативу «Житловий рай»). Припускаться що їх опублікували лише через те, що з боку виборчого Блоку Віталія Кличка подано позов до Шевченківського районного в м. Києві суду з вимогою скасувати всі земельні рішення від 1 жовтня (загалом – 150 рішень). Суд призупинив дію всіх рішень Київради. Це надало можливості прокурорам підготувати позови по окремих ділянках в межах заказників. До цього часу переважну більшість ділянок повернули до складу заказника в судовому порядку (Сучасна історія заповідання.., 2020).

Проте на сьгодняшній день залишається точно не відомим, які кордони має заказник "Жуків острів". Це зокрема викликало необхідність створення ще одного заказника "Кронча-Заспа" з чітко-визначеними кордонами, що взяв під охорону південну частину острвоа Жуків та частину урочища "Конча-Заспа".

У цьому нарисі ми будемо описувати ландшафтний заказник місцевого значення «Жуків острів» в кордонах 1999 р.

Жуків острів розташований поблизу правого берега Дніпра і відділений від нього вузькою протокою – річкою Коник. Це один з найбільших островів у місті Києві, його загальна площа становить 530 га.

Північна межа заказника проходить по північному краю острова Жуків (на рівні будинків № 92-94 по вулиці Набережно-Корчуватській). Західна межа проведена по р. Коник до с. Чапаєвка, далі перетинає р. Віта і йде на південь вже поза островом по межі лісу, та численних ділянок установ відпочинку. Далі заказник обмежується правим берегом оз. Конча (за винятком території існуючого тут іншого ландшафтного заказника). На півдні заказник межує з Києвом. На сході його межі проходять по Дніпру вздовж островів Ольжин і Козачий і далі до північного краю острова Жуків.

Першим дійсно заповідним об'єктом Київщини можна вважати озера Кончі-3аспи, взяті під охорону Київським відділом Російського Імператорського товариства рибництва та рибальства у 1893 році. За радянських часів першим заповідним об'єктом на Київщині, заснованим радянською владою, була знову ж таки Конча-Заспа. У 1921 році на озерах та прилеглих до них землях було створено державний рибний заповідник. Пізніше до нього була приєднана ділянка соснового лісу Вітяно-Трипільського лісництва, протоки Козача, Лещівка, Осетрова лука та мисливський заказник – острови Козачий, Круглик, урочище Молодецьке.

Зараз режим заказника поширюється на площу 265,0 га – квартали № 30-33 Голосіївського лісництва.

Цій території притаманне багатство рослинного і тваринного світу, її ландшафт є дуже мальовничим.

Цікавими об'єктами заказника є післяльодовикові дюни, а серед них – великий пагорб на правому березі озера Конча. Бархан має велике наукове, пізнавальне значення, наочно демонструючи теорію виникнення барханів та післяльодовикових пустель.

Місцевість, де розташовано заказник, вперше згадується в документах XVI століття. Озеро Конча (або Глушець) зазначається як дуже багате на рибу. За право володіти ним впродовж століть точилися суперечки між поміщиками, монастирями та жителями сіл Ходосівка і Лісники. До революції 1917 року, Жуків острів разом з островом Козачим, був основною базою, що забезпечувала монахів Києво-Печерського монастиря молочними продуктами та сіном для монастирської худоби. Площа озера перевищує 100 га, воно має видовжену форму, його довжина складає близько 5,5 км, ширина – 70-120 м. Найбільша глибина озера (на ділянках Курінь, З'їзд, Задулин – в центральній частині озера) перевищує 13 м. Є значні за площею мілководні ділянки, що служать місцем нересту і нагулу молоді риб. Західний (правий) берег озера більш високий, вкритий сосновим лісом, східний – більш пологий, він переходить у зволожені луки. Ложе озера характеризується наявністю великої кількості корчів. Залишки дерев під водою свідчать про високу залісненість даної території в минулому і про періодичне обводнення її залежно від змін у проходженні головного річища Дніпра. Під час весняної повені озеро сполучається з протоками і слугує цінним нерестовищем риб.

На території заказника розташоване і озеро Заспа. Його площа складає близько 15 га. Глибина його становить від 0,5 до 2,0 м. Під час повені вода заливає луки, розташовані біля озера, куди по протоках Козача і Лящівка на нерест проходять плідники риб.

Природні умови заказника різноманітні, тому різноманітним є його рослинний і тваринний світ.

Найбільші площі в заказнику займають луки. Остепнені луки з домінуванням тонконогу вузьколистого займають підвищені піщані місця. У складі цих лук місцями значну участь мають д еревій звичайний, гадючник звичайний, перстач неблискучий, заяча капуста їдкий та шестирядний, костриця червона. Звичайними видами тут є також підмаренник справжній, вероніка польова, подорожник ланцетний, гвоздика Борбаша.

Справжні луки представлені переважно угрупованнями костриць лучної та червоної, тонконогу лучного, мітлиці велетенської. В травостої значна домішка грястиці збірної, лисохвосту лучного. Різнотрав'я представлене такими лучними видами, як волошка лучна, чина лучна, дзвінець великий, кілька видів конюшини, лядвенець український, цибуля гранчаста, коронарія зозуляча (зозулин цвіт), суховершки звичайні, горошок мишачий, подорожник ланцетолистий, чихавка хрящувата. По більш зволожених ділянках зростає цінна лікарська р ослина валеріана висока.

Болотисті луки представлені переважно угрупованнями осоки гострої та лепешняку великого. Звичайним тут є гадючник в'язолистий, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, чина болотна.

На луках заказника зростають півники сибірські. Цей вид створює тут стійкі популяції. Рослини добре цвітуть і плодоносять, однак через свою високу декоративність сильно винищуються відвідувачами території.

Болота займають невелику площу, тут переважають угруповання осок гострої та лисячої, відмічена значна популяція вовчого тіла болотного (знаходиться тут на південній межі свого суцільного поширення). Зустрічаються також і півники болотні, сусак зонтичний, лепешняк великий.

Серед лісової рослинності переважають заплавні діброви. На найвищих рівнях заплави збереглися розріджені вікові діброви з незначною домішкою тополі чорної і в'язу гладкого (дубові рідколісся). В підліску тут зростають бруслина європейська, свидина, крушина. Звичайними є конвалія травнева, ранник вузлуватий, хвилівник звичайний, дзвоники персиколисті, на галявинах – суниця. На порушених ділянках ростуть кропива і розрив-трава дрібноквіткова. Є культури дуба. На більш вологих ділянках зустрічаються також в'язово-тополеві угруповання. Перший ярус в них утворює тополя чорна (окремі дерева досягають висоти 30 м), другий – в'яз гладенький, підлісок формують свидина, крушина та пухироплідник калинолистий.

Водна рослинність острова представлена угрупованням водяного різака алоєвидного, елодеї канадської. Виявлені тут і угруповання водяного горіха плаваючого, сальвінії плаваючої, латаття білого, глечиків жовтих, занесені до Зеленої книги України. Прибережно-водна рослинність представлена лепешняком великим; фрагментарно – куги озерної, рогозів вузьколистого та широколистого.

У заказнику збереглися рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України: водяний горіх плаваючий та сальвінія плаваюча, а з видів, що охороняються на території Києва і його околиць, – півники сибірські, латаття біле, латаття сніжно-біле.

Не менш різноманітним і цінним є тваринне населення заказника. Заплавні біотопи обумовили присутність на ділянці характерних ссавців, між ними єнотовидний собака, тхір звичайний, видра річкова, полівка водяна, ондатра та миша мала.

Як зазначав Е. (М.) Шарлемань у заповіднику «Конча-Заспа» ще 1920-30 рр. бобер був тут порівняно звичайним. Станом на 1928 р. сюди запливали лише окремі особини з Верхнього Дніпра. Такі особини спостерігалися 1927 та 1928 рр. (Шарлемань, 1928). Наразі бобер річковий є звичайним мешканцем заказника "Жуків острів". Зокрема, він наводиться для території заказника в 2021 р. за даними https://www.inaturalist.org.

За даними www.inaturalist.org на території заказника виявлені також кріт (Talpa europaea), мідиця звичайна (Sorex araneus), заєць сірий (Lepus europaeus), вивірка звичайна (Sciurus vulgaris), лисиця звичайна (Vulpes vulpes) та дика свиня (Sus scrofa).

Багато тут і гідрофільних птахів. Звичайними є крижень, чирок-тріскунок, погонич, водяний пастушок, водяна курочка. Рідше трапляються червоноголова чернь та лиска, є чаплі, очеретянки, ремез та вівсянка очеретяна.

На заплавних луках звичайними видами є жовта плиска, чекан лучний, жайворонок польовий, трапляється деркач та чайка, зрідка зустрічається перевізник.

За даними Д. Давидова 2024 р. на зимівлі в заказнику виявлені лебідь-шипун, крижень звичайний, мартин жовтоногий, канюк звичайний, дятел середній, дятел звичайний, жовна сива, жовна чорна, сапсан, сорокопуд сірий, сойка, сорока, крук, гаїчка болотна, блакитна синиця, синиця велика, синиця довгохвоста, золотомушка жовточуба, повзик, підкоришик, волове очко, дрізд-омелюх, дрізд чорний, омелюх, снігур звичайний, щиглик, чиж лісовий, вівсянка звичайна.

Понад 25 видів риб мешкає у заплавних водоймах: щука, судак, лящ, плітка, плоскирка, краснопірка, карась золотий та срібний, окунь, йорж, пічкур, верховодка, бичок-бабка. В невеликій кількості трапляються в'язь, головень, білизна, синець, клепець, чехоня, сом, минь, зрідка – стерлядь, підуст та носар.

Численні протоки та річища острова, озера та території, що періодично затоплюються водою, є цінними нерестовищами і мають велике значення для відтворення риб Канівського водосховища.

Загалом в межах острова мешкають такі види тварин, занесені до Червоної книги України (2009b): дозорець-імператор (Anax imperator), махаон (Papilio machaon), йорж-носар (Gymnocephalus acerina), видра річкова (Lutra lutra), кулик-сорока (Haematopus ostralegus), крячок малий (Sternula albifrons), орлан-білохвіст (Haliaetus albicilla). Тут також зустрічаються види, які охороняються згідно Додаткам до Бернської конвенції (Bern Convention 1979): боривітер звичайний (Falco tinnunculus), деркач (Crex crex), набережник (Actitis hipoleucos), крячок чорний (Chlidonias niger) (усі Додаток ІІ) та бобер річковий (Castor fiber) (Додаток ІІІ).

Підготовано за (Природно-заповідний.., 2001) та власними даними.

.