Ландшафтний заказник місцевого значення «Конча-Заспа»

Парнікоза І.Ю.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Конча-Заспа» створено рішенням Київради від 28.07.2020 р. № 93/9172 на площі 579,7 га. на території Голосіївського району м. Києва.

Створення цього заказника є реакцією на ситуацією з іншим київським ландшафтним заказником «Жуків острів». Заказник «Жуків острів» створено рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649 на площі 1794,6 га. Проте ця площа була опротестована. 2007 року Київська міська рада прийняла рішення «Про питання створення ландшафтного заказника «Жуків острів», яким визначене існування в Голосіївському районі м. Києва заказника площею 196 га. Автори проекту планували завершити процес дестабілізації уявлень про межі заказника. Проте вони припустились низки помилок. По-перше, для скасування природно-заповідного статусу території, потрібно підготувати наукове обґрунтування, що ця територія більше не має природної цінності. Такого обґрунтування наразі немає і бути не може, адже територія о. Жуків з моменту створення на ній заказника «Жуків острів» у 1999 р. і досі цінності не втратила. По-друге, проект рішення не погоджувався ні Постійною комісією, ні Держуправлінням ОНПС.

По-третє, нове рішення жодним чином не згадує рішення 1999 року і тим більше не скасовує його і не вносить в нього змін. А враховуючи, що рішення 2007 року називає заказник «Жуків острів», як це зазвичай вживається при обговореннях, то виходить, що юридичних підстав вважати, що це рішення визначає межі заказника «Острів Жуків» 1999 р., немає. Цю позиції згодом в судовому порядку довели юристи ГПУ.

Прокуратурою Києва 2008 р. було подано Позовну заяву до Господарського суду м.Києва, з вимогою скасувати рішення Київради №162/1996.

На момент подання позовної заяви не було відомо, що 1 жовтня 2007 року Київською міською радою було прийнято низку рішень, згідно з якими територія заказника була роздана 15-м користувачам під житлову забудову. У назвах всіх рішень не фігурує жоден термін, що вказував би на розташування ділянок на острові Жуків або просто на заплаві Дніпра. З назв рішень видно, що ділянки роташовуються «на 21 км Столичного шосе», «на 16 км Столичного шосе» тощо. Усі рішення виносились з голосу, тому ні в кого не було можливості вивчити їх текст. Така можливість з’явилась лише 31.03.2008 р., через півроку після їх прийняття, коли частину прийнятих рішень опублікували в газеті «Хрещатик» (ділянку 196 га / «Жуків острів» / також віддали котеджному кооперативу «Житловий рай»). Припускаться що їх опублікували лише через те, що з боку виборчого Блоку Віталія Кличка подано позов до Шевченківського районного в м. Києві суду з вимогою скасувати всі земельні рішення від 1 жовтня (загалом – 150 рішень). Суд призупинив дію всіх рішень Київради. Це надало можливості прокурорам підготувати позови по окремих ділянках в межах заказників. До цього часу переважну більшість ділянок повернули до складу заказника в судовому порядку (Сучасна історія заповідання.., 2020).

Проте на сьгодняшній день залишається точно не відомим, які кордони має заказник «Жуків острів». Це зокрема викликало необхідність створення ще одного заказника «Конча-Заспа» з чітко-визначеними кордонами, що взяв під охорону південну частину острова Жуків та частину урочища «Конча-Заспа».

Ландшафтний заказник місцевого значення «Конча-Заспа» включає центральну та південну частину острова Жуків, а також частину урочища Конча-Заспа. Жуків острів розташований поблизу правого берега Дніпра і відділений від нього вузькою протокою Коник. Це один з найбільших островів у місті Києві, його загальна площа становить 530 га. Урочище Конча-заспа – правобережний заплавний масив на південь від Жукового острова між озерами Конча та Заспа. Адміністративно територія ландшафтного заказника місцевого значення «Конча-Заспа» знаходиться в межах Голосіївського району м. Києва.

Заказник включає ділянку заплави на південь від заказника «Жуків острів», але, нажаль, не включає самого озера Заспа.

Частина території даного заказника (на захід від озера Заспа вздовж озера Конча), разом з островами Ольжин і Козачий, входила до першого заповідника на Київщині – «Конча-Заспа».

Озера Кончі-3аспи, взяті під охорону Київським відділом Російського Імператорського товариства рибництва та рибальства у 1893 р. можна вважати першим заповідним об’єктом Київщини. За радянських часів тут був створений заповідник «Конча-Заспа». Спочатку 1921 р. цей державний рибний заповідник було створено на озерах та прилеглих до них землях. Пізніше до нього була приєднана ділянка соснового лісу Вітяно-Трипільського лісництва, протоки Козача, Лящівка, Осетрова лука та мисливський заказник — острови Козачий, Круглик та урочище Молодецьке.

Урочище Конча-Заспа, вперше згадується в документах XVI століття. Озеро Конча (або Глушець) зазначається як дуже багате на рибу. За право володіти ним впродовж століть точилися суперечки між поміщиками, монастирями та жителями сіл Ходосівка і Лісники. До революційних подій Жуків острів разом з островом Козачим був основною базою, що забезпечувала монахів Києво-Печерського монастиря молочними продуктами та сіном для монастирської худоби. Площа озера Конча перевищує 100 га. Воно має видовжену форму, його довжина складає близько 5,5 км, ширина — 70–120 м. Найбільша глибина озера на ділянках Курінь, З’їзд, Задулин в центральній частині озера перевищує 13 м. Є значні за площею мілководні ділянки, що служать місцем нересту і нагулу молоді риб. Західний (правий) берег озера більш високий, вкритий сосновим лісом, східний — більш пологий, він переходить у зволожені луки. Ложе озера характеризується наявністю великої кількості корчів. Залишки дерев під водою свідчать про високу залісненість даної території в минулому і про періодичне обводнення її залежно від змін у проходженні головного річища Дніпра. Під час весняної повені озеро сполучається з протоками і слугує цінним нерестовищем риб.

В згині озера Конча, розташованому на південь від озера Заспа, є ще одне досі збережене заплавне озеро Блуква. Воно має с-подібну форму, при цьому кінці цієї «літери С» звернені в бік Дніпра.

Природні умови Жукового острова різноманітні, тому різноманітним є його рослинний і тваринний світ.

Найбільші площі в межах Жукового острова займають луки. Остепнені луки з домінуванням тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia) займають підвищені піщані місця. У складі цих лук місцями значну участь мають куничник наземний (Calamagrostis epigeios), заяча капуста звичайна (Sedum maximum) та шестирядна (S. sexangulare) перстач сріблястий (Potentilla argentea), миколайчики плоскі (Eryngium planum), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), полин дніпровський (Artemisia campestris), псамофілієла мурова (Psammophliella muralis), щавель кислий (Rumex thyrsiflorus), горобиний (R. acetosella) та кінський (R. confertus), енотера дворічна (Oenothera biennis) та подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata).

Справжні луки представлені переважно угрупованнями костриць лучної (Festuca pratensis) та червоної (F. rubra), тонконогу лучного (Poa pratensis) та мітлиці велетенської (Agrostis gigantea). В травостої значна домішка грястиці збірної (Dactylis glomerata), китника лучного (Alopecurus pratensis). Різнотрав’я представлене такими видами як вероніка довголиста (Veronica longifolia) та польова (V. arvensis), чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale), морква дика (Daucus carota), різушка Таля (Arabidopsis thaliana), молочай кіпарисовидний (Euphorbia cyparissias) та лозний (E. esula subsp. tommasiniana), живучка женевська (Ajuga genevensis), суховершки звичайні (Prunella vulgaris), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris), суниці зелені (Fragaria viridis), перстач повзучий (Potentilla reptans), підмаренник північний (Galium boreale), куничник сіруватий (Calamagrostis canescens), лопух великий (Arctium lappa), бутень п’янкий (Chaerophyllum temulum), деревій звичайний (Achillea millefolium), волошка лучна (Centaurea jaceae), осот польовий (Cirsium arvense), скерда покрівельна (Crepis tectorum), оман британський (Inula britannica), жовтець їдкий (Ranunculus acris) та повзучий (R. repens), рутвиця блискуча (Thalictrum lucidum), смілка зозуляча (Silene flos-cuculi), смілка звичайна (Silene vulgaris), зірочник злаковидний (Stellaria graminea), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), люцерна серповидна (Medicago falcatа), конюшина альпійська (Trifolium alpestre), польова (T. arvense) та повзуча (T. repens), горошок мишачий (Vicia cracca) та заборний (V. sepium), грястиця збірна (Dactylis glomerata), чаполоч пахуча (Hierochloe odorata), тонконіг бульбистий (Poa bulbosa), подорожник великий (Plantago major) та середній (P. media) та ситник стиснутий (Juncus compressus).

Болотисті луки представлені переважно угрупованнями осоки гострої (Carex acuta) та лепешняку великого (Glyceria maxima). Звичайним тут є гадючник в’язолистий (Filipendula ulmaria), щавель кінський (Rumex confertus), хвощ річковий (Equisetum fluviatile), плакун верболистий (Lythrum salicaria), живокіст лікарський (Symphytum officinale), вовконіг європейський (Lycopus europaeus), вероніка ставкова (Veronica beccabunga), підмаренник справжній (Galium verum). По зволожених ділянках зростає цінна лікарська рослина валеріана лікарська (Valeriana officinalis). На болотистих луках острова зростають занесені до Червоної книги України (2009а) півники сибірські (Iris sibirica). Цей вид створює тут стійкі популяції. Рослини добре цвітуть і плодоносять, однак через свою високу декоративність сильно винищуються відвідувачами території.

Болота займають невелику площу, тут переважають угруповання осоки гострої (Carex acuta) та лисячої (C. vulpina), відмічена значна популяція вовчого тіла болотного (Comarum palustre), який знаходиться тут на південній межі свого суцільного поширення.

Серед лісової рослинності переважають заплавні діброви. На найвищих рівнях заплави збереглися розріджені вікові діброви з дуба черещатого (Quercus robur) з незначною домішкою тополі чорної (Populus nigra) і в’язу гладенького (Ulmus laevis) (дубові рідколісся). До цих видів домішуються ясен (Fraxinus excelsior), тополя біла (Populus alba), осика (P. tremula), дуб червоний (Quercus rubra), вільха (Alnus glutinosa), береза повисла (Betula pendula), сосна звичайна (Pinus sylvestris), клен гостролистий (Acer platanoides), татарський (A. tataricum) та американський (A. negundo), шовковиця біла (Morus alba), груша (Pyrus communis), ожина сиза (Rubus caesius), горобина звичайна (Sorbus aucuparia), верба біла (Salix alba), козяча (S. caprea) та сіра (S. cinerea). Діброви характеризуються поновленням дуба.

В чагарниковому ярусі зростають крушина ламка (Frangula alnus), глід кривочашечковий (Crataegus rhipidophylla), калина звичайна (Viburnum opulus), бруслина європейська (Euonymus europaea), свидина криваво-червона (Swida sanguinea), бирючина (Ligustrum vulgare) та ожина (Rubus caesus). Подекуди присутні зарості аморфи кущової (Amorpha fruticosa). Поширені ліани: хміль (Humulus lupulus) і виноград здичавілий (Vitis vinifera), а також омела біла (Viscum album).

В трав’янистому ярусі зростають кропива дводомна (Urtica dioica), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys), осока рання (Carex praecox), холодок лікарський (Asparagus officinalis), хвощ польовий (Equisetum arvense), бугила лісова (Anthriscus sylvestris), кінський часник черешковий (Alliaria petiolata), щитник шартрський (Dryopteris carthusiana), розхідник плющовидний (Glechoma hederacea), підмаренник чіпкий (Galium aparine), вужачка звичайна (Ophioglossum vulgatum), яка охороняється на території Києва рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. (Перелік рослин та тварин…) та рекомендована до занесення у Червону книгу України (Парнікоза, Целька, 2018), сідач коноплевий (Eupatorium cannabinum), кремена несправжня (Petasites spurius), чистотіл звичайний (Chelidonium majus), кульбаба лікарська (Taraxacum officinalis), вербозілля лучне (Lysimachia nummularia), жіноча папороть (Athyrium filix-femina), глуха кропива плямиста (Lamium maculatum), пшінка весняна (Ficaria verna) та жовтець золотистий (Ranunculus aerucomis).

Звичайними є конвалія травнева (Convallaria majalis), яка охороняється на території Києва рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. (Перелік рослин та тварин…) та хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), що може забезпечувати існування включеного до Червоної книги України (2009b) метелика поліксени (Zerynthia polyxena). На галявинах трапляються куртини суниці лісові (Fragaria vesca).

На більш вологих ділянках зустрічаються також в’язово-тополеві угруповання. Перший ярус в них утворює тополя чорна (окремі дерева досягають висоти 30 м), другий — в’яз гладенький, підлісок формують свидина криваво-червона, крушина ламка та пухироплідник калинолистий (Physocarpus opulifolius).

В складі прибережно-водної рослинності трапляються шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata), алтея лікарська (Althea officinalis), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), щавель прибережний (Rumex hydrolopathum), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia) та широколистий (T. latifolia), півники болотяні (Iris pseudacorus), які охороняються Рішенням Київради № 880/2290 за 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…), куга озерна (Schoenoplectus lacustris) та частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica).

Водна рослинність острова представлена угрупованнями жабурника (Hydrocharis morsus-ranae), водяного різака алоєвидного (Stratiotes aloides), куширу зануреного (Ceratophyllum demersum) та елодеї канадської (Elodea candensis). Тут також зростають інші рослини: елодея (Elodea nuttallii), ряски трироздільна (Lemna trisulca) та мала (Lemna minor).

В складі водної рослинності зустрічається найменша квіткова рослина України та світу — вольфія безкоренева (Wolfia arrhiza). Прибережно-водна рослинність представлена угрупованнями лепешняка великого (Glyceria maxima), фрагментарно заростями куги озерної (Schoenoplectus lacustris), рогозів вузьколистого (Typha angustifolia) та широколистого (T. latifolia).

На території заказника «Конча-Заспа», збереглися рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України (2009а): сальвінія плаваюча (Salvinia natans), півники сибірські, а з видів, що охороняються на території Києва рішеннями Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. та № 880/2029 від 23.12.2004 р.— латаття біле (Nymphaea alba), та глечики жовті (Nuphar lutea) (Перелік рослин та тварин…). Угруповання сальвінії плаваючої, латаття білого, а також глечиків жовтих та латаття білого в комплексі з сальвінією занесені до Зеленої книги України (2009).

На території об’єкту наявні угруповання, які охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції та Оселищною Директивою ЄС: вербові та тополеві ліси, заплавні діброви, псамофітні комплекси, справжні та вологі луки, алювіальна та водна рослинність (Siedliska — Przewodnik metodyczny; Тлумачний.., 2017).

Слідами людського впливу в урочищі є представники рудеральної та синантропної фракції флори, серед яких інвазивні види: нетреба ельбська (Xanthium albiunum), гикавка сіра (Berteroa incana), грицики (Capsella bursa-pastoris), жовтушник сірий (Erysimum canescens), хріниця рідколистний (Lepidium densiflorum), пужник голий (Turritis glabra), кучерявець Софії (Descurainia sophia), зірчатка середня (Stellaria media), герань Роберта (Geranium robertianum), полин гіркий (Artemisia absinthium), крупка весняна (Erophila verna), полин звичайний (Artemisia vulgaris), гаркуша нечуйвітрова (Picris hieracioides), золотушник канадський (Solidago canadensis) та підбіл (Tussilago farfara).

Своєрідною є фауна безхребетних території заказника "Конча-Заспа", який мають великі запаси кормових рослин: селерових (Apiaceae) та хвилівника (Aristolochia clematitis). Зважаючи на це, тут регулярно відмічаються включені до Червоної книги України (2009b) махаон (Papilio machaon) та поліксена (Zerynthia polyxena). Популяція поліксени є надзвичайно чутливою до збереження заростей головного харчового об’єкту — хвилівника. Цікаво, що листя хвилівника отруйне і внаслідок його споживання гусінь поліксени також набуває захисних отруйних властивостей. Поширення хвилівника на заплаві наразі пригнічене тим, що Канівське водосховище блокує природний хід заплавних процесів.

Тутешні водойми багаті різними видами риб. Численні протоки та річища острова, озера та території, що періодично затоплюються водою, є цінними нерестовищами і мають велике значення для відтворення риб Канівського водосховища.

На території заказника, зустрічається велике різноманіття гідрофільних птахів. Звичайними є крижень (Anas plathyrhychos), лиска (Fulica atra), чирянка велика (Anas querquedula), погонич (Porzana porzana), водяний пастушок (Rallus aquaticus), водяна курочка (Galinula chloropus), перепілка (Coturnix coturnix), деркач (Crex crex), очеретянки ставкова (Acrocaphalus scirpaceus) та велика (A. arudinaceus), вівсянка очеретяна (Emberiza schoeniclus), ремез (Remiz pendulinus), синьошийка (Luscinia svecica). Гніздують підсоколик великий (Falco subbuteo), боривітер звичайний (Falco tinnunculus), сова вухата (Asio otus), крячок річковий (Sterna hirundo), чайка (Vanellus vanellus), зустрічається у гніздовий період попелюх (Aythya ferina), чепура велика біла (Egretta alba), мартин звичайний (Chroicocephalus ridibundus), пісочник малий (Charadrius dubius), кулик-сорока (Haematopus ostralegus), крячок малий (Sternula albifrons). Останні два види включено до Червоної книги України (2009b). Тут харчуються лелеки білі (Ciconia ciconia), чаплі сірі (Ardea cinerea), ластівка берегова (Riparia riparia), залітають орлан-білохвіст (Haliaetus albicilla) та шуліка чорний (Milvus migrans). На весняному прольоті регулярно спостерігається червонокнижна скопа (Pandion haliaetus). На осінньому прольоті присутні багато видів куликів, зокрема брижач (Philomachus pugnax), побережник чорногрудий (Calidris alpina), коловодник великий (Tringa nebularia) та болотяний (Tringa glareola). На заплавних луках звичайними гніздовими видами є жовта плиска (Motacilla flava), трав’янка лучна (Saxicola rubetra), жайворонок польовий (Alauda arvensis), кропив’янка сіра (Sylvia communis), сорокопуд терновий (Lanius collurio), куріпка сіра (Perdix perdix), очеретянка лучна (Acrocephalus schoenobaenus), кобилочка солов`їна (Locustella luscinioides), зустрічається щедрик (Serinus serinus), зеленяк (Chloris chloris) та вівсянка звичайна (Emberiza citrinella). На заплавних лісових ділянках гніздує яструб малий (Accipiter nisus), горлиця звичайна (Streptopelia turtur), припутень (Columba palumbus), одуд (Upupa epops), вивільга (Oriolus oriolus), соловейко східний (Luscinia luscinia), вільшанка (Erithacus rubecula), кропив’янки чорноголова (Sylvia atricapilla) та садова (Sylvia borin), берестянка (Hippolais icterina), мухоловки білошия (Ficedula albicollis) та сіра (Muscicapa striata), дятли середній (Leiopicus medius), малий (Dryobates minor) та великий строкатий (Dendrocopos major), щиглик (Carduelis carduelis), костогриз (Coccothraustes coccothraustes), дрозди та синиці. Сірий сорокопуд (Lanius excubitor), занесений до Червоної книги України (2009b), зафіксований 20.01.1996 р. (Костюшин, 1998).

Станом на 1928 р. Е. (М.) В. Шарлеманем у заповіднику «Конча-Заспа» були зафіксовані наступні види ссавців (наводимо з сучасними назвами): нетопир (імовірно – Pipistrellus nathusii); вечірниця дозірна (Nyctalus noctula); кажан пізній (Eptesicus serotinus); вухань бурий (Plecotus auritus) – рідко; їжак (Erinaceus roumanicus) – рідко; мідиця звичайна (Sorex araneus); рясоніжка велика (Neomys fodiens); норка європейська (Mustela lutreola); тхір лісовий (Mustela putorius); ласиця мала (Mustela nivalis); горностай (Mustela erminea) – здобуто два екземпляри; вовк (Canis lupus) – заходив в сурові зими; лисиця (Vulpes vulpes); вивірка (Sciurus vulgaris) – рідко; бобер (Castor fiber) – ще в 1920-30 рр. був тут порівняно звичайним. Пізніше до заповідника запливали лише окремі особини з Верхнього Дніпра. Такі особини спостерігалися 1927 та 1928 рр.; пацюк сірий (Rattus norvegicus); миша хатня (Mus musculus); миша польова (Apodemus agrarius); мишак європейський (Sylvaemus sylvaticus); полівка звичайна (Microtus arvalis); полівка водяна (Arvicolla amphibius); заєць сірий (Lepus europaeus) та козуля (Capreolus capreolus) – кілька особин жило в лісі правого берега озера Конча. Іноді козуля заходила і на лівий берег озера Конча (Шарлемань, 1928).

На території Жукового острова в 2005 р. (на північ від заказника "Конча-Заспа") виявлено водяну нічницю (Myotis daubentonii), яка занесена до Червоної книги України (2009b). Заплавні біотопи ландшафтного заказника "Конча-Заспа" обумовили присутність на ділянці таких ссавців як бобер (Castor fiber), заєць сірий (Lepus europaeus), єнот (Nyctereutes procyonoides) та ондатра (Ondatra zibethicus).

;