Гой думо ж моя, гой не думай, не думай!

Запис Ю.Федьковича

Гой думо ж моя, гой не думай, не думай!

Ідуть жовняре та за Дунай, за Дунай.

А в тім Дунаю дівчина ноги мила.

– На день добрий ти, дівчино чорнобрива!

А ще дівчина день добрий не віддала,

Гой а вже ж она жовняру в серце впала.

– Гой дай, дівчино, з Дунаю води пити,

Перестаньмо ся, моє серце, любити.

– Не перестану, доки тя не дістану,

Рум’яне личко та й хорошого стану.

Рік ся любили, а два ся не виділи,

Як ся уздріли, з жалю ся розболіли.

Дівчина лежить в матінки в комороньці,

А бідний жовняр в зеленій дібровоньці.

Коло дівчини матінка припадає,

А бідний жовняр з муравов розмовляє.

Коло дівчини меду і вина досить,

А бідний жовняр зимної води просить:

– Дайте ж ми, люде, зимної води пити,

Вже ся заречу, як дівчину любити!

Гой ударили у голоснії дзвони…

– Послухай, мати, чи не по жовнярові?

Як по жовняру, красно мня нарядіте,

Разом з жовняром до гробу провадіте.

Поховайте нас до купи головами,

Там люба буде розмова межи нами.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 23, арк. 25 зв,- 26).

Трагічне кохання дівчини з жовніром є сюжетом багатьох творів поета. Див., наприклад, вірш «При відході», який автор називає співанкою (т. І, стор. 22 – 23). Варіанти пісні див.: «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 129, № 82; «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 127; , III, в. І, стор. 46, № 143.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 121 – 122.