Ходить, блудить козак по дорозі

Запис Ю.Федьковича

Ходить, блудить козак по дорозі,

Приблудився к дівчині-небозі.

– Ти ж, дівчино-серденько, небого,

Переночуй мене молодого,

Молодого, ще й коника мого,

Ясну зброю, ремінь з шабелькою,

Мій ти коник стайні не застоїть,

Моя зброя клинці не поломить.

– Рада ж бих тя, козаче, приймити,

Та не знаю, коли ж тя будити?

– Так раненько, аби не видненько,

Би не вчула старенькая ненька,

Так раненько, би й кури не піли,

Би й лебеді з моря не злетіли,

Би й гусари на гуслях не грали,

Би й жовняри до муштру не стали.

Гой встав, гой встав козак молоденький,

Та вже вчула й старенькая ненька,

Та вже й кури по селу запіли,

Вже й лебеді на море злетіли,

Вже й гусари на гуслях заграли,

Вже й жовняри до муштрунку стали.

– Бувай же ж ми, дівчино, здорова,

Далекая ж за Дунай дорога!

А я думав з тобов в парі жити,

Та не знала-с, коли мя збудити!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 65, арк. 64 зв. – 65). У драмі «Сватаня на гостинци» цей запис використано як пісню Андрія у третій дії з тією різницею, що «дівчина» замінено на «вдова» і «козак» – на «вояк». Окрім того, фінал пісні змінено так:

А як стало сонечко сходити,

Стала мила милого будити:

О, встань, милий, о, встань, закохане:

Бо вже прийшли гості на снідане!..

О є ж в тебе двори на помості:

Проси, лади у світлицу гості!..

(т. III, ч. ІБ, стор. 256-257).

Варіант пісні див.: «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 284, № 334.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 120.