Стоїть явір над водою, явір зелененький

Запис Ю.Федьковича

Стоїть явір над водою, явір зелененький,

Сидить жовняр у штокгавзі, жовняр молоденький.

Стоїть явір над водою, в воду похилився:

Сидить жовняр у штокгавзі, вельми зажурився.

Не хилися, яворочку, бо ще-сь зелененький,

Не журися, жовнярочку, бо ще-сь молоденький.

Як мені ся не хилити, вода корінь миє.

Як мені ся не журити, само серце мліє.

Стоїть явір над водою, вітер ним колише.

Стоїть жовняр у фергері, фергер ему пише.

Стоїть явір над водою, вітер ним хитає.

Стоїть жовняр у крігсрехті, крігсрехт му читає.

Судять пани, судять пани, судять капітани;

Засудили же жовняра желізні кайдани.

Судять пани, судять пани, судять офіціри,

Засудили жовнярика на років чотири.

Судять пани, судять пани, судять панські діти:

Не подоба жовнярові в кайданах сидіти.

Гой вивели жовнярика на нове підсінє:

Як заплаче ревне-ревне, кайдани злетіли.

Примітки

Друк. за рукописною збіркою (№ 58, арк. 57 зв. – 58).

До мотиву суду над безневинним солдатом Ю. Федькович у своїх творах вдавався досить часто. Найбільшої сили поетичної і громадянської набуває ця тема у поемі «Дезертир» – розділ «Авдитор» (т. І, стор. 290 – 296).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 123.