Ой гук, мати, гук

Запис Ю.Федьковича

Ой гук, мати, гук,

Та де жовняри п’ють;

Гой щаслива ж їм тая дорожечка,

Та й щаслива ж їм до того містечка,

Та куда ж они йдуть!

Гой, йдуть они, йдуть,

В тарабанчики б’ють;

А тую ж, мати, жовняреву мати,

Гой стали, стали водов відливати,

Що аж річки ринуть.

– Гой сину ж ти мій,

Єдинчуку ж ти мій,

Гой не пий, не пий тую ж горівочку,

Ох та на бідну ж мою головочку.

Та хоть бога ся бій!..

А жовняри п’ють,

Та ще й з бога ся кпють;

А під білою тою березою,

Ще й з п’янов волев, та не тверезою,

Там капітана б’ють.

– Капітане ж наш,

Та якже ж нам ся маш?

Гой та за слова, за ненечки твої,

Та чуря криви червонні погої,

Та як з медових чаш!..

А та ж твоя кров

Та як чирчик горов,

Гой по зеленій, зеленій мураві,

Гой капітане, вже по твоїй славі!

Та бувай нам здоров!..

– Гой ні, братя, ні;

По зеленім вині!

Гой, а хто хоче, то нехай ся кає,

А хто мя любить, мене поховав

У чужій стороні!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 53, арк. 53 зв. – 54). Варіант пісні див.: , II, стор. 207. О. Гулак-Артемовський, Народні укр. пісні з голосами, в. І, К., 1868, стор. 39 – 40; «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 147 – 148.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 123 – 124.