Гой ти сину, єдинчуку, йди в поле орати

Запис Ю.Федьковича

– Гой ти сину, єдинчуку, йди в поле орати,

Приїхали комісари, хочуть тебе взяти.

Описали, очитали вдовиного сина,

Що він, жвавий, уродливий, стане до аршина.

– Та най пишуть, кілько хочуть, а я не журюся,

Кінь вороний, сам молодий, а ще вислужуся.

Кінь вороний, сам молодий, – не плач, моя мати,

Буду ж я ти від цісаря по таляру слати.

– Та що ж мені, мій синочку, та по талярочку,

А хто ж мою поховає стару головочку?..

– Гой є в тебе, моя нене, молодший від мене,

Поховає головочку, як мене не стане.

– Ходім, братя, на оренду, та купю вам пива,

Лиш скропіть ми дорожечку, щоб ся не курила.

Гой скропляйте дорожечку, щоб ся не курила,

Розраджайте стару неньку, щоб ся не журила.

Гой що ж би то за доріжка, щоб ся не курила?

Та що ж би то за ненечка, щоб ся не журила?

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 36, арк. 36зв. – 37).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 116 – 117.