Гой летіла зозулечка понад море в гай

Запис Ю.Федьковича

Гой летіла зозулечка понад море в гай,

Та й пустила синє п’юрце у тихий Дунай.

– Плини, плини, синє п’юрце, долів за водов,

А я, жовняр молоденький, човном за тобов.

Та як тому синю п’юрцу в тихім Дунаю,

От так мені, молодому, у чужім краю.

Гой маю ж я срібний перстінь, пущу по горі,

Гой маю ж я три сестриці в чужій стороні.

Гой маю ж я три сестриці, а четвертий брат,

Прошу ж я їх запросити в яблінковий сад.

Всі яблінки солоденькі, лиш одна винна.

Сестрички ся посходили, а брата нема!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 25, арк. 27 зв.). З деякими змінами цей запис використаний Ю. Федьковичем в оповіданні «Штефан Славич». Там на прохання героя твору пісню співає оповідач, якого персонажі твору називають Юрійком Федьковичем. Текст в оповіданні різниться від запису тим, що розбитий на дві 12-рядкові строфи. Двовірш:

Та як тому сину пюрцу в тихім Дунаю,

Отак мені молодому у чужім краю –

замінено словами:

Приплинємо, синє пірце,

на жовтий пісок,

А там собі заспіваєм

усіх співанок.

(т. II стор. 66).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 119.