Ходить жовняр на шельваху по крутій горі
Запис Ю.Федьковича
Ходить жовняр на шельваху по крутій горі,
Зачесує кучерики в своїй голові.
Зачесує кучерики білим гребінцем,
Нагадує давні літа, як був молодцем.
Та як ті ся кучерики по голові в’ють:
Пішли літа марне з світа, вже ся не вернуть.
Упряжу ж я штири коні, штири вороні,
Та й поїду здоганяти літа молоді.
– Гой верніться, молодії, верніться назад,
Не умів вас шанувати, тепер бих вам рад!
– Гой козаче-небораче, дарма твоя річ,
Не приросте головочка, як здоймеш ю з пліч!
Примітки
Друк. за рукописною збіркою (№ 66, арк. 65 зв.).
Мотив безповоротно втрачених літ на військовій службі використаний Ю. Федькозичем у вірші «Старий жовняр» (т. І, стор. 310 – 311). Варіант пісні див.: «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 287, № 339.
Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 122.