19. Січень

Юрій Федькович

Тепер, хлопці, не дивниця.

Що на дворі метелиця,

Бо це січень а не косень,

Що бігали хлопці босі.

Тепер, хлопці, треба хуху,

Бо на дворі завірюха,

Треба кучми, кожушини,

Бо без шуби цапок гине.

Бо цап кричить: «Я вмираю.

Так мене січень підтинає!»

А собачий баранисько

Б’є з голого цапа кписько:

«Ой, ти цапе з бородою,

Чому я ся, бач, не бою

Ні морозу, та ні січня? –

Бо ще шуба тогорічна!»

21 н. ст. декембра 1886.

Примітки

Друк. Бібл. для мол., 1887, кн. 2, с. 12. Тут друкуємо з автографу поетового (піваркуш звич. паперу, писано по однім боці, в низу підпис автора і дата, в тексті поправки роблені рукою редактора, власність Руської Бесіди в Чернівцях.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 511.