22. Гераклій

Юрій Федькович

Пішов Гераклій молодий,

Щоб змірить божий світ,

Пізнати люд і людей,

Кушать полин і мід.

І так зайшов він в темний гай

Аж на саму розпуть,

Де дві дороги правлять в край

І честі і облуд.

Дорога ж честі бо вузька,

Заріс ю бод і гліг,

Іти нев трудно, не пуска,

Піллється кров ти з ніг!…

Гостинець блуду же широк,

Квітчастий, запашний,

Розкіш що ступень, гир, що крок:

Лиш їж, гуляй та пий!…

Але Гераклій молодий

В путь честі навернув:

За те ж він славний у людей

І милий Богу був.

Примітки

Друк. Бібл. для мол. 1877, кн. 17, с. 135.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 513.