6. Пішов голос по грому

Юрій Федькович

Пішов голос по грому:

Підем, хлопці, до дому,

Підем, хлопці, в добрий час,

Аби слава була з нас.

Як нас пустять до дому,

Ми ся Богу помолим,

І Богу ся помолим,

Професорам поклоним.

А як рушим ми домів,

Без пустоти, голосів,

А хто йтиме дорогою,

Ми ся низько поклоним.

А як йтимем попри хрест,

Ми віддамо Богу честь:

Бо так Господь приказав,

Аби мир ’го величав.

Ми худібку не вдарим,

Дорогов ся не барим;

Бо худібку – хто бо б’є,

Той без неї бідує.

А як прийду до дому,

Образам ся поклоню,

Та й таткові, та й мамці,

Та й всій в хаті челядці.

Відтак піду у кутик,

Тай книжечку у руки:

Аби кожен в хаті знав.

Що я не друк, а школяр.

Примітки

Друк. Співаник 1869, стор. 6.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 502 – 503.