20. Лютий

Юрій Федькович

Хто того рака не знає,

Що так крепко в уха щипає?

Ще й у підошви скобиче:

Кивайся більше, паничу!

А як потисне за руку:

Ну-но до ціпа, ти друку!

Бо мене «лютим» назвали,

Та ще й «крутифіст» додали.

Бо я сидіти не можу;

Гайда до ліса, небоже!

Бери сокиру та й сани,

Бо далі дров ти не стане.

Тоді меш дути в кулаки,

Бо я вмію вчити бурлаки!

За то мене ти не судь,

А як не замерзнеш, здоров будь!

21 н. ст. декамбра 1886.

Примітки

Друк. Бібл. для мол., 1887, кн. 3. Тут друкуємо з автографу поетового (ut supra).

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 511 – 512.