3. На голос «Paśli pasterze woły»

Юрій Федькович

Ангіль пастирям мовив у зелені діброві:

«Гой ідіте, пастирі до святої вечері!

То вечеря велика: народився владика;

То вечеря святая: зійшов сам Господь з раю;

То вечеря тай годи: сам Господь з неба сходит.

Ні в замки ні в чертоги, а у стаю убогу.»

Гой убога ж ти стая, ти стала нам славная ти славная нам стала!

Христос тя не цурався, у яселцях поклався!

В яселцях, в жолобочку на сінця сіна на в’язочку.

Гой ти в’язочко сіна, яка ж ти нам щаслива:

Сам Господь покорився, на сінци уклонився.

А кінь з воликом стали, Господа загрівали.

Гой ти воле рогатий, який же ж ти богатий,

Що Господь не цурався, межи вами уклався.

Гой вечере святая, ти зіслана нам з раю!

Ти вечере господня, всему миру предобна!

Свята Пречиста мовит: «Най і Бог благословит!»

Примітки

Друк. «Рус. цер. и нар. кол. и щедр.» 1873, стор. 10 – 11. Тут вона покладена на першім місці сего відділу.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 645 – 646.