7. Св. о. Николай Чудотворець

Юрій Федькович

(6 [18] грудня)

На морі й за морем і в рускому краю

Отця Николая народ величає, яко благ,

Яко скорий поратівник в пригодах.

Арія ж проклятий Христа зневажає,

Николай го вдарив – жаль ваги не має… А собор

Відобрав му євангельє й омофор.

А Христос владикам во сні ся являє,

Отцю Николаю євангельє вертає; Пречиста

Віддає му і омофор від Христа.

Аж плавле корабель во бурі по морі,

А кораблеплавцям великоє горе: потопають!…

Николая чудотворця взивають.

А святий Николай йде морем як полем:

«Не бійтеся, братя: на все Божа воля! Не дасть ти

Від потопа, меча, огня пропасти!»

І буря ся вклала і море уснуло,

І кораблеплавці до дому вернули в добрий час.

Святий отче Николаю, ратуй нас!

Гой попався юнош в турецку неволю,

Вслуговує башу не по своїй воли до столу,

Та молиться чудотворцю Николі.

А у дома отець і мати ридають,

В отця Николая рятунку благають в нещастю:

«Не дай сину у неволі пропасти!»

А син баши в чаші вина доливає,

А тут силен-бурен вітер пориває молодця,

І приносить на подвір’є до вітця!

Був цареначальник, та дуже сердитий,

Велів трох невинних в темницю всадити, а кату

На другий день всім голови утяти.

А святий Никола на місце ступає,

У лютого ката з рук меч вириває: «Кате, стій!

Неповинних убивати не посмій!»

Ще й мав царь Константин три вірнії слуги,

Та велів всадити за вірні їх вслуги в неволю!

«Ой ратуй нас, чудотворче Николо!»

О отець Никола у сні царя лає:

«Гой за що ж ти, каже, невинних караєш, о царю?

Я сам кривді неповинній предварю!»

Тогди ж царь Константин настрашився дуже:

«Гой пари я сему не учиню уже ніколи!

Святі твої, Николаю, глаголи!»

І шле царь Константин дари дорогії,

Дари дорогії, а все золотії в місто Мір,

В чудотворця Николая світлий двір.

І ми єму, братя. щиро помолімся!

Чудам єго славним усі поклонімся на всяк день!

Гой дивен Бог в святих своїх в вік! Амінь!

11/ІІ. 1876.

Примітки

Друк. Бібліотека для молодежи 1888, стор. 113 – 115.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 592 – 594.