Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

«Як засяду, братя, коло чари...»

Юрій Федькович

Як засяду, братя, коло чари,

Як засяду, братя, на меду,

То хай їдут турки та й татари,

А я собі й ухом не веду!

Бо що нині, то я знаю,

А пси завтра марш заграют.

А по завтрю кури загребут!

А як прийде, братя, костомаха,

Та як прийде, братя, іс косов,

А я крикну: «Як здорова, свахо?

Нумо собі, свашко, із росов!»

А як гарно закропимо душу,

Та як вчистим, братя, аж по брай,

Тогди з свашков в три дорозі рушу,

Тогди собі з свашков просто в рай!

А як прийду, братчики, до раю,

Та кулаком в двері: пук-пук-пук!

Петро ж з бучком: «Чого тут, бугаю?

Та я тобі зараз сприщу гук!»

А я вийму вареної фляшу,

Вийму і сивушки боклажок:

«Нумо, куме, се за душу нашу!

Нумо, куме Петре, хоть разок!»

А він візьме, братя, покоштує,

Та за одним махом аж до дна!

Та лиш цмокне: «Най ти ж мать мордує!

Се ж то, куме, трунчик, на-на-на!»

На той галас збігнутся святії:

Сава, Тома, Дмитро, Николай,

Та як хлиснут, братя, тої гії,

То забудут, братя, і за рай!…

Аж тут лізе-шкульгає помалу

На товсті кривули Бог-Отец:

«Де ж ти, Петре, так ся закрохмалив?

Та я тобі зараз дам ралец!»

«Бий, о Боже, кілько лишся влізе,

А хоть і мечи нас через пліт, –

Лиш сивушки дай нам хоть дві діжи,

Бо се тобі трунчик на ввес світ!»

А Бог візьме, стане смакувати,

Та лиш моргне усом: «Bonus est!

Де ж таке ви роздобули в ката?

Се не виливайте поза хрест!»

За для того ж пиймо, братя, пиймо,

Бо так Господь з неба повелів;

Доки віку, дотися нажиймо,

А не забуваймо божих слів!

Бо що нині, то я знаю,

А пси завтра марш заграют,

А по завтрю кури загребут!…


Примітки

Пісня уложена па голос німецької буршівської піст «»

В усній традиції передається ще й інший рефрен:

Кришталева чаша, срібная креш, –

Пити чи не пити, все умреш.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 557 – 558.