«Не вірь ти, дівчино...»

Юрій Федькович

Не вірь ти, дівчино, ледіневи з роду,

Ні на стан козацкий, ні гуцулску вроду!

Бо в него лиш фіглі на уму:

Як би тебе звести з розуму!

Бо він тобі нині одну обіймає,

А нишком за другов очима стріляє,

А завтра вже й другу чорт узяв,

Бо вже собі трету сподобав.

А й трета на довго місця не загріє,

Бо уздрів четверту, за нев аж дуріє,

А впала ’му пята на око, –

Отся ж за всі краща, нівроку!…

На завтра вже шесту до серденька горне,

Надійшла там сема, – отся ж то моторна!

А як скоро осму побачив, –

Усі ті, що були, ледачі!…

Для того ж не вірь ти, дівча, ледіневи,

Бо всі пусті трути, пусті буделеви:

Бо у них лиш думка одная,

Аби що неділі іная!…

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 555.