«Чи чули ж ви, ледіники...»

Юрій Федькович

Чи чули ж ви, ледіники, чи котрий з вас знає,

Що в Сокілскім в середині царь Гуцул дрімає?

Дрімає ж він конец стола, а стів маймуровий,

Повилися кучерики понад чорні брови.

Дрімає ж він конец стола в великі роспуці,

Ще й склонивше головочку на обі свої руці.

Дрімає ж він конец стола, ледіні до кола,

Він в короні, хлопці в зброї, – така божа воля.

А у сім рік, в кождих сім рік, на зільского Йвана,

Як царь-огонь розложено, в тримбіти заграно,

То й царь Гуцул пробужаєсь, та й головку зводит,

А протерше чорні очи, до кола поводит.

«А гой, хлопці, ви молодці, чи ви не чуєте?

Дали знати ледіники в голосні трімбіти!

Дали знати ледіники гуцулского роду,

Та що ми вже продрімали штири і три годи!

А ти чуро, вірний хлопче, подивися швидко,

Чи на нашім на Сокілскім соколів не видко?

А як видко ті соколи, давай борше знати,

Нехай рушу у трьох царів Рус-край відбивати!

А як вони ще не вернули, дрімати ще мушу,

Аж сокілскі соколочки назад не вернутся».

Примітки

Вільна перерібка Уляндової баляди «König Rothbart», пор. «Король Гуцул», варіанти 1876 р. та 1886 р.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 556 – 557.