Огляд творчості
Л. Ф. Стеценко
Писати художні твори Карпенко-Карий почав ще в Єлисаветграді, де він був одним з керівників нелегального «народовольського» гуртка. Художню літературу в цій організації розглядали як один з найбільш ефективних засобів пропаганди визвольних ідей і тому поруч з перекладами на українську мову нарисів з політичної економії перекладали також твори М. Чернишевського, Г. Успенського, Ф. Решетникова і інших, а заборонені урядом революційні вірші Т. Шевченка пробували надрукувати на гектографі для поширення серед населення. Як видно з матеріалів слідства, що зберігаються в Центральному історичному архіві УРСР, перші твори Карпенка-Карого – оповідання «Новобранець» і драма «Бурлака» – зачитувались та обговорювались і на зібраннях нелегального гуртка. Отже, свої твори Карпенко-Карий розглядав як своєрідну галузь громадсько-політичної діяльності.
До літературної і театральної діяльності він був підготовлений також постійним і глибоким вивченням творчості І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка і особливо творів геніального українського поета Т. Г, Шевченка. Значний вплив на Карпенка-Карого мала також російська прогресивна література.
Не раз у творчих суперечках, обстоюючи принципи реалізму в мистецтві та літературі, Карпенко-Карий посилався на досвід російських прогресивних письменників, особливо на твори Гоголя і Островського як на зразки, гідні наслідування. Естетичні погляди російських революційних демократів Чернишевського, Добролюбова були для нього дороговказом у творчій роботі.
Першим художнім твором Карпенка-Карого, що дійшов до нас, є оповідання «Новобранець». У ньому розповідається про звичайну, так би мовити, буденну історію бідної селянської родини Грицька Мірошника. Єдиного працездатного сина, на праці якого трималося все господарство, несподівано забрали в солдати. З цього й починається трагедія сім’ї Мірошників. Клопотання Грицька, його слізні, звернені до чиновників, благання залишити сина вдома ні до чого не приводять. Марно оббивала пороги й немічна Грицькова дружина Марина після смерті чоловіка. їй так і не пощастило вернути сина додому.
На прикладі сумної історії звичайної селянської родини Карпенко-Карий викриває жорстокість, бездушність чиновницько-бюрократичного апарату і приреченість простого народу в умовах самодержавно-поміщицького експлуататорського ладу. З допомогою, на перший погляд, дрібних епізодів, побутових деталей автор зумів показати характерні особливості соціальних взаємин того часу, ту силу, що породжує страждання, приносить розорення в убоге українське село.
Вже в оповіданні «Новобранець» помітно було почерк драматурга. Гострі життєві конфлікти, міцно збудовані динамічні діалоги, уміння розкрити характер у дії – все це викликало захоплення товаришів і спонукало автора спробувати свої сили в галузі драматичної літератури.
У 1883 році Карпенко-Карий закінчив першу оригінальну драму «Бурлака» (первісна назва «Чабан»). В цьому ж році він напружено працює над драмою «Хто винен?», яка після кількох переробок стала широковідомою під назвою «Безталанна». Всього до кінця життя драматург написав вісімнадцять оригінальних п’єс, більшість з яких належить до найкращих зразків української дожовтневої драматургії.
Тяжкий цензурний гніт, який ще більш посилився щодо української літератури в другій половині XIX ст., сковував творчі можливості передових українських драматургів, не давав змоги широко відображати життя суспільства і правдиво розкривати закономірності його розвитку. Проте Карпенко-Карий, незважаючи на це, створив ряд соціальних драм і комедій з життя тогочасного села, показав загострення класової боротьби, нещадно викривав жорстокість, бездушність багатіїв, сміливо подавав голос на захист поневоленого народу. Перу драматурга належить також кілька творів на історичну тематику.
Всі п’єси Карпенка-Карого можна поділити на три основні групи:
1) реалістичні соціально-побутові драми («Бурлака», «Безталанна», «Наймичка», «Підпанки», «Чумаки» та ін.);
2) соціальні комедії («Розумний і дурень», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Суєта») та
3) історичні п’єси (драма «Бондарівна», трагедія «Сава Чалий» та ін.).
Примітки
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори у 3-х томах. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., т. 1, с. 13 – 15.