Бурлака

Іван Карпенко-Карий

Драма в п’яти діях

Дієві люде:

Михайло Михайлович – волосний старшина

Омелян Григорович – писар

Сидір – збірщик, прибічник старшини

Петро, Семен, Дід, Микола, Павло – односельчане

1-й, 2-й, 3-й, 4-й – чоловіки

Опанас – бурлака

Олекса – молодий парубок, його племінник

Галя – Олексина молода

Олена – сестра Олекси

Пріська – жінка Петрова

Гершко – єврей

Поштар

Громадяне, десятники, парубки і дівчата

1883 р. Єлисаветград

Примітки

Драма «Бурлака» – перший драматичний твір І. Карпенка-Карого, написаний у Єлисаветграді. Перша назва – «Чабан». Під цим заголовком опублікована в львівському журналі «Зоря» (1895, №№ 18 – 22). Нова редакція драми під назвою «Бурлака» надрукована в першому томі «Драм і комедій» (Одеса, 1897). Довгий час ця п’єса заборонялась до вистави. 1887 року Карпенко-Карий текст драми під заголовком «В пору приїхали» надіслав до цензури, намагаючись самою назвою дещо замаскувати соціально-критичне спрямування твору. Проте цензуру обійти не вдалося. У висновках цензурного комітету говорилося, що п’єса «не только не возможна к постановке на сцене, но и подлежит запрещению к напечатанию», оскільки

«изображенное в драме угнетенное положение сельского люда, до крайности приниженного и развращенного, безнаказно обкрадываемого и обезличенного, служит как бы живым протестом на несостоятельность нынешних мероприятий как к поднятию уровня развития народа в нравственном и умственном отношении, так и к искоренению всевозможных злоупотреблений со стороны сельской власти, подтачивающих общественное благосостояние» [Центральний державний історичний архів (ЦДІА) в Ленінграді, ф. 776, од. зб. 6. лист. 19].

Лише 1897 р. драму «Бурлака» дозволено до друку і зовсім випадково до постановки на сцені. Син драматурга Н. І. Тобілевич згадує: «Іван Карпович одержав дозвіл надрукувати всі свої твори, куди входив і «Бурлака». Коли твори були видані, то вій всі томи видання одіслав в цензуру, аби на друкованих примірниках була віза цензора, що п’єси ці були дозволені до вистави. Одержавши з цензури свої друковані твори, батько дуже був здивований, коли й на «Бурлаці» був напис: «К представлению разрешается». Радів з того Іван Карпович надзвичайно.

Але й після дозволу грати цю п’єсу «недремлющее око» ніяк не могло зрозуміти, що така «крамольна» драма була до вистави дозволена» [«Театр», 1940, № 3, стор. 17]. За свідченням П. К. Саксаганського, «Бурлака» вперше «з великим успіхом» пройшов у Кременчуці 15 червня 1897 р. І. Франко високо оцінив драму Карпенка-Карого.

«Є це, – писав він, – вельми живий і драматичний малюнок безправ’я, яке царює в Росії від гори до низу; малюючи той найнижчий низ, автор прорубує добре вікно, крізь яке можна бачити й вищі щаблі того безправ’я… На тім темнім тлі малює нам автор могучу, світлу фігуру Бурлаки, чоловіка з незламною енергією та сильною вдачею, що сам один супроти цього валу стає до боротьби за правду. Ця штука, відіграна добрими артистами, повинна би зробити на сцені величезне враження; вона найбільше політична з усіх п’єс Карпенкових» [«Житє і слово», 1897, № 1, стор. 95].

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори у 3-х томах. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., т. 1, с. 35 – 83.