Дві сім’ї

Марко Кропивницький

Драматичні малюнки з закутнього життя в 4 діях

Лицедії

Сафрон Жлудь, багатий міщанин.

Настя, його жінка.

Самрось, їх старший син.

Зінька, його жінка.

Роман, їх менший син, парубок.

Степан Рева, кріпак.

Хотина, його жінка.

Федоська, їх дочка, дівчина.

Ганна, молодиця.

Мотря, Любка – дівчата

Кирило, старий дід.

Харитон, Денис, Пилип, Свирид – чоловіки.

Юхим, Харитонів син, парубок.

Чикалка, шинкар і крамар.

Юхим Ничипорович, старшина.

Мануйло Андрійович Балалайка, волосний писар.

Дружки, світилка, бояре, старости, музики і весільні гості.

Діється на селі.

Написано в Катеринославі, в 1890 році.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Кропивницький М. Л. Повний збірник творів. – 3-є вид. – Харків, 1895. – С. 223 – 261.

Як зазначає П. Рулін, протягом літа – осені 1888 р. М. Л. Кропивницький у Єлисаветграді написав перший варіант драми під назвою «Де зерно, там і полова» (див.: Кропивницький М. Л. Твори: У 7 т. – Харків, Київ, 1930. – Т. 3. – С. 304). Водночас упорядник цього видання вказує на лист М. Л. Кропивницького до М. В. Лисенка від 5 травня 1888 р.:

«Чи думають кияне видавати альманах у цім році? Я б згоден був прислати які-небудь з нових моїх творів, тепер я сиджу над ними і передивляю, переробляю і дороблюю, є у мене їх штук з чотири».

На підставі цього листа П. Перепелиця стверджує, що серед них і була п’єса «Де зерно, там і полова» (Кропивницький М. Л. Твори: У 6 т. – К, 1958. – Т. 2. – С. 507).

У всякому разі лише пізніше драматург через свого товариша П. Пясецького надсилає драму до цензури, куди п’єса потрапила 1 грудня 1888 р. (рукопис датовано 30 жовтня 1888 р.). Зберігається у Державному музеї театрального мистецтва УРСР (інв. № 40 151).

11 лютого 1889 р. драма одержала негативну резолюцію Головного управління у справах друку. Мотиви заборони було викладено в цензурному висновку:

«По мнению цензора, заключающиеся в драме бытовые подробности, которые ни в коем случае нельзя исключить из пьесы, как существенные элементы ее, напр., незаконная связь парубка Романа с женой его родного брата Зиною и насильственная смерть последней, – все это своим крайне безнравственным пошибом неизбежно должно оскорбить всякое чувство приличия.

Помимо сего, на взгляд цензора, в пьесе есть еще немало и других серьезных моментов, по которым следует признать ее антицензурною. Автор, между прочим, задался мыслью указать, на каком еще низком уровне стоит умственное и нравственное развитие малороссийских крестьян, и причину такого упорного застоя он приписывает сельскому начальству, которое будто бы в собственных интересах находит полезным удерживать их в невежестве.

Так как Роман слыл в селе за человека разумного, кое-чему научившегося, то крестьяне охотно обращались к нему за разъяснениями возникавших по какому-либо предмету недоразумений. Частые беседы Романа с крестьянами не нравились начальству, которое заподозревало его в чем-то недобром, о чем и делало ему прозрачные намеки; но Роман на все ото не обращал никакого виймання и на подобного рода заявления, не стесняясь, в присутствии крестьян отвечал писарю: «Вы, г. писарь, слишком гордо смотрите на мужика и потому считаете себя умнее его; а если бы вы говорили с ним, как равный с равным, то было бы гораздо полезнее» (ст. 12, 13).

Такие смелые ответы внушали крестьянам полное к нему доверие. «Ты не дурак, – обращается к Роману один из крестьян, – скажи, скоро ли прирежут нам земли?» Ка уклончивый ответ Романа тот же крестьянин продолжает: «Паны подкупили… я знаю, я все знаю… Два генерала везут от царя деньги, а паны их задерживают…» (ст. 45). О многих, подобных настоящему несообразных вопросах трактуется в настоящей пьесе, но цензор полагает достаточным ограничиться сделанною выдержкою, чтобы признать несостоятельность ее в цензурном отношении.

На основании изложенных соображений комитет, согласно мнению цензора, полагает, что настоящая пьеса Кропивницкого, по ее противунравственному содержанию и тенденциозности, не может быть допущена ни к напечатанию, ни к постановке на сцене, – о чем и имеет честь, с представлением рукописи, донести Главному управлению по делам печати.

Председательствующий, член Главного управления по делам печати Кожухов.

И. о. секретаря Н. Пантелеев» (ЦДІАЛ, ф. 776, оп. 26, од. збер. 8, арк. 30 – 31).

Приблизно через рік М. Л. Кропивницький грунтовно, від початку до кінця, переробив п’єсу, яка під назвою «Дві сім’ї. Драматичні малюнки закутнього (захолустного) життя» 11 листопада 1889 р. надійшла до цензури. 28 грудня цього ж року драма одержала дозвіл, хоча дві сторінки тексту у другій та третій діях цензура все ж викреслила. Рукопис, підписаний автором, зберігається у Державному музеї театрального мистецтва УРСР (інв. № 28 539). Копія зберігається в Ленінградській державній театральній бібліотеці імені А. В. Луначарського (інв. № 23 416).

Зміни в новій редакції п’єси стосувалися насамперед характеру взаємин Зіньки і Романа, між якими за редакцією 1888 р., скоївся «плотський гріх»: «Почав її благати не губити своєї душі, почав заспокоювати… Тут і вчинилося лихо!..» Цей «гріх» Роман намагається щиро спокутувати, але близькість між ними посилила пристрасть Зіньки до Романа. Крізь призму стресової ситуації розглядається проблема соціального розколу сім’ї Жлудів. З іншого боку, в другій редакції дещо втратився громадсько-соціальний зміст образу самого Романа. В свою чергу, характер селянина Дениса виписано явно сильніше саме в другій редакції. У цій же редакції з’являється образ батька Романа і Самрося – Софрона Жлудя, який врешті несе важливе ідейно-смислове навантаження.

У тексті 1889 р. («Дві сім’ї») є багато цілком нових (порівняно з п’єсою «Де зерно, там і полова») сцен, які, «незважаючи на цензурні утиски, не позбавлені громадської цінності і художньої ваги» (Кропивницький М. Л. Твори: У 6 т. – Т. 2. – С. 509). Проте шеститомне видання творів М. Л. Кропивницького подає чомусь перший варіант п’єси «Де зерно, там і полова», вважаючи саме цей текст основним. Водночас, як свідчить Ю. Меженко у «Хронології артистичної діяльності М. Л. Кропивницького (Матеріали до біографії)» (Марко Лукич Кропивницький: Збірник статей, спогадів і матеріалів. – К., 1955. – С. 379 – 497), на сцені п’єса йшла аж до 1910 р. тільки під назвою «Дві сім’ї» (прем’єра відбулася 21 січня 1890 р. в Єлисаветграді).

Текст п’єси «Дві сім’ї» у виданні 1913 р. наново опрацьований драматургом, у ньому зроблено ряд виправлень як стилістичного, так і змістового характеру. Вважаємо, що саме цей варіант і є виявом останньої авторської волі.

Подається за вид.: Кропивницький М. Збірник творів. – 4-е вид., виправлене автором. – Полтава, 1913. – Т. 1. – Ч. 2.

Подається за виданням: Марко Кропивницький Драматичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 181 – 237.