Дія 2
Марко Кропивницький
Там же.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11
Ява І
Карпо Ілліч чита рукопись. Горбачевський, ходячи по хаті, куре папироску.
Горбачевський
(зупиняється).
І охота вам перечитувать усякий хлам? Певно, і це така ж єрунда, як і перші дві драми?
(Зупиняється).
Карпо Ілліч
Гм. Так, і це якась галіматья!..
Горбачевський
Я всю цю макалатуру вернув би авторам не читавши.
Карпо Ілліч
Так я ж дав слово прочитать.
Горбачевський
За двоє день п’ять п’єс принесли, а скілько ж ще нанесуть, як літом сюди приїдете? Побачите, що вам оці драматурги гірш допечуть, ніж мухи у спасівку. Ну, я їх одвадив би зразу!
Карпо Ілліч
1 хоч би тобі одна оригінальна сцена: подражаніє або перелицьованіє. Як не цілком, то на половину крадіжка – з російських або з малоросійських авторів. Введе якесь нове лице ні к селу ні к городу: дівчину з картоплею, або хлопця прибитого на цвіту з партикою в руках, ролі мужські переробить в жіночі, а жіночі в мужські, батька переверне у дядька, тітку у свекруху, кінець притуле не до речі, як чирявій кобилі хвоста до рипиці і готова драма. А смертей в кожній драмі по чотири, по п’ять.
(Бере другу рукопись і наскоро передивляється).
Горбачевський
Пам’ятаєте парикмахера Костю, що год з п’ять назад служив у вас?
Карпо Ілліч
Ну?
Горбачевський
Прочув він, що якийсь-то цилюрник почав авторствовать, стало бить, без сорому казка, перелицьовувать відомі російські драми на малоруські, от і каже він якось в уборній: «І я, господа, пишу драму, тільки у мого камрада чотири душі плава у крові, а у мене їх буде в кожній дії по дві або по три. Тільки що як часто гратимуть мою драму, то багато прийдеться збавлять сурику на кров, боюсь, щоб сурик від того не подорожчав!»
Карпо Ілліч
(усміхається).
Гостроумний, каналья!
Горбачевський
А ви вчора так і не скінчили мені про комедію Романчука.
Карпо Ілліч
Зміст дуже цікавий і ідея гарна, тільки що надто повіствовательно написана і розмазисто…
Ява II
Ті ж і Зельман.
Зельман
Моє почтеніє.
Карпо Ілліч
Ну, надумались?
Зельман
Я, право, не понімаю задля чіво вам нельзя обходіться восемь або дев’ять музикантов?
Карпо Ілліч
Ну, а як же ставить з таким оркестром оперетку, оперу?
Зельман
Важнаво дела опера? Скріпка первая, скріпка вторая, кін-требас, клярнет, флейта, труба, тромбон і барабан – самий настоящій оркестр, лучше требовать нельзя!
Горбачевський
Це ж буде цілком общипаний оркестр!
Зельман
«Общипаний?» Што ви понімаєте?
Горбачевський
Та думаю, що не менш вашого.
Зельман
«Не менш вашого?»
(До Карпа Ілліча).
Хто вони такі? Откудові такой знаток?
Карпо Ілліч
Він фортеп’янист.
Зельман
А, фортупенист? Ну, звиніте, я не знал…
(Простяга руку).
Будем знакомі. Когда тут іграл із своею трупою Чулкі-Дралов, то он обходілся із шесть музикантов; а Поніміренкі тоже обходілся із шесть і оні ігралі Задунайській запорожець і Катеринки. У Завольського тоже. І, побей мене Бог, хорошо біло.
Горбачевський
Воображаю!
Зельман
«Вображаю?» Отчего: «вображаю?»
Карпо Ілліч
Мабуть-таки, я випишу собі оркестр із Конотопа або з Луганська.
Зельман
(з ляком).
«Із Конотопа або із Луганська?..» І непременно надо вам: волторні, альт і афторой клярнет?
Карпо Ілліч
Неодмінно.
Зельман
«Неодмінно?» І нельзя вже без них? А еслі я вам дам єщо одна скріпка і турецькій барабан?
Горбачевський
(регоче).
Хороша заміна.
Зельман
Ай, волторні!.. Пожалуста, не надо волторні.
Карпо Ілліч
Слухайте, пожалуста, не морочте більш голови!
Зельман
Не морочить голови? Ай!
(Біжить до дверей).
Янкель! Кім гер!
В двері просовується руда голова і друга кудлата сива, лице червоне, перепите.
Волторні, альт, афторой клярнет… ферштейн зі?..
Джерготять промеж себе і інколи чутно слова: «Шпола, Балаховський, Малінкі, Балта, Свердлов, Маркус, Черняховський, Шаргородський, Мінск, Штейман, Бардічев, Кугель…
Антон
(вносить папір).
Пожалуйте, вот вам щот.
Горбачевський
Напишу-ка я оце на гулянках письмечко до братухи.
(Сіда до столу і пише).
Антон
Сегодня і виєзжаєте?
Карпо Ілліч
(провіривши щот, видає гроші).
Сьогодня.
Антон
А літом у нас квартируватимете?
Карпо Ілліч
Побачимо.
Антон
Ловко б було, коли б у нас.
(Пішов).
Карпо Ілліч
Ну, господин Зельман?
Зельман
Ай, ай, ай!
(Підходе).
Согласні. Мі даєм вам двє волторні, альт, афторой клярнет… Тольки 500 руб. у месяц не сходно.
Карпо Ілліч
Кажу ж, що випишу собі оркестр.
Зельман
(біжить до дверей).
Слішіш, Янкель! Оні хотять виписувать себе оркестр.
Янкель
(в дверях).
Ето оні хотять комелінтіровать нас перед здешня публіка!..
Кудлата Голова
(хрипло).
Так чи не так, а сходьтесь швидше та могорич…
Зельман
За 12 человек 500 рублей – вжасно!
Янкель
Етого нігде нет!..
Кудлата Голова
Як я ще служив у Циганкова і грав на облигаті… тоді без волторни обіходились…
Зельман
Я більше ні слова не вимовлю!..
Зельман
«Ні слова не вимовлю?..»
Горбачевський
Господин Зельман Пуцель, от же я вас витурю!
Зельман
Зачем «витурю»?
(Одступа).
Што в єтом хорошово?
(Знов біля дверей джерготить).
Горбачевський
Бо ви іншого поводження не розумієте.
Зельман
(іде від порогу).
Ну знаєте што?
Горбачевський
Нова комбінація?
Зельман
Мі вас согласні іграть за 500 р., но тольки ви нам дасте на кожново спектакль по шесть контрімарок.
Карпо Ілліч
Контрамарок у мене зовсім нема.
Зельман
Нема? Слішіш, Янкель! Почіму ж у господін Турпідрали білі вшегда і сколькі завгодно, у господін Завольскій тоже білі?
Карпо Ілліч
А в мене інші правила.
Зельман
«Інші правила?» Зачем?
Горбачевський
Знов почав загризаться! От же вишвирну!..
Зельман
(біжить до дверей).
«Вишвирну?» А разлі ето делікатно будуть, когда моя жена будет пріходіть у театри, а я должен покіпать білети?..
Горбачевський
Учора був нежонатий, а сьогодня…
Зельман
Я хочу жениться.
Карпо Ілліч
Жену посадимо без контрамарки…
Зельман
А сестра?
Горбачевський
А тесть, а шурин? Приведіть уже всю рідню.
Зельман
(біжить до дверей).
Янкель, слішіш? Твоего папаші ілі мамаші і моего папаші ілі мамаші та оні должни покіпать білети!
Янкель
(висовує голову).
У гаспадін Чулкі-Дралов хаділі по кінтермаркі і мої тещі, і тесть, і брат…
Кудлата Голова
І прикажчики з лавок і кабатчик…
Карпо Ілліч
За те ж Чулкі-Дралов утік з вашого города, не заплативши по магазинам і за квартиру…
Зельман
Ето не нашего дела, он із намі расплачівался благородно, ми розставалісь друзьямі…
Карпо Ілліч
Чули ми не раз про вашу дружбу, як ви не хотіли йти в оркестр, доки вам грошей не заплатять.
Горбачевський
Хороша дружба! Гарне благородство!
Зельман
А разлі наші дєньгі должни пропадать? Ето мне інравітся, што мої папаші і мамаші должни куплять білети.
Карпо Ілліч
Ви даром гратимете мені?
Зельман
Ну, з какой статі?
Карпо Ілліч
А з якої статі ми задля вашого папаші будем даром представлять?
Зельман
Ви другого дела… Ето особенного дела…
Карпо Ілліч
Тобто діло горлове не стоїть грошей?
Зельман
Не то што, а…
Горбачевський
Ну, гайда з хати!
Зельман
Што? Ну, давайте условіє.
Горбачевський
Бачте, Карпо Ілліч, як з ним треба розмовлять?
Зельман
Што делать? Ай, ай, ай! Давайте условіє.
Карпо Ілліч
Тільки негодних музикантів я забракую.
(Дає условіє).
Зельман
Ну-да, ну-да! Ви будете намі довольни, повєртє!.. А как намі господін Чулкі-Дралов бил доволен, ужас как доволен! А госпожа Завольская я сочінял мелодії для Сари, ув «Жидівка-вихрестка», она міне подносіла за ето серебряна часи. Когда она іздєш іграла Сара, то так публика крічала, што ужас; а одін солідний господін, еврей, у него іздєш первий магазін, так он схватівался одной рукой за голова, а другой за свой сін і вже нічіво не можіть гаваріть, толькі плачет і гаворить: «ох, Коля, Коля!»
(Зельман оглядається.)
Янкель
(із-за дверей).
Волтарністи Колпаков можно взять!
Зельман
Колпаков? Хорошо, Колпаков! Я сочінял музика господіну Хільковскому до «Сентябрьской ноч». Говорять, што я перекрутіл музика Лисенка, ето я не делал, может бить, Штейман ето делал…
Ява III
Ті ж і Капустянський.
Капустянський
Могу ли я видеть господина антрепренера…
(Заїкнувся).
Антрепренера…
Карпо Ілліч
Грищенка?
Капустянський
Да, кажется…
Карпо Ілліч
Я Грищенко.
Капустянський
Я бы желал наедине…
Карпо Ілліч
У меня другой комнаты нет, а эти господа мои сослуживцы…
Зельман
(Горбачевському впівголоса).
Это драмовой писатель.
(Голосно).
Я иду и прочитаю условіє музикантам.
(Пішов).
Карпо Ілліч
Садитесь.
Капустянський
(погляда на Горбачевського).
Изволите відеть… Изволите відеть…
Горбачевський
Я пишу письмо і вас не чую.
(Пише.)
Капустянський
Я… Написал несколько пьес.
Карпо Ілліч
Ага.
Капустянський
И некоторые из них дозволены цензурою.
Карпо Ілліч
Так. Русские пьесы?
Капустянський
Малорусские!
Карпо Ілліч
Странно! Ви автор нескольких малорусских п’єс, приходите к антрепренеру малорусской труппы и говорите с ним по-русски!..
Капустянський
Я по-малорусски не говорю, только пишу.
Горбачевський
Ха-ха-ха!
Капустянський
Вам смешно? Разве это смешно?
Горбачевський
Та Бог з вами! Я згадав собі кой-що і засміявся.
Капустянський
В нашем городе во-первых не принято говорить…
Карпо Ілліч
Так. А во-вторых?
Капустянський
«Во-вторых»? То есть, как во-вторых? Во-вторых, ничего!..
Карпо Ілліч
При чем же: во-первых, ничего?
Капустянський
Я, я… не понимаю…
Карпо Ілліч
Ага! А я вас совсем понял.
(Горбачевський ледве здержує сміх).
Ваша професія?
Капустянський
Что-с?
Карпо Ілліч
Чем вы занимаетесь?
Капустянський
Я? Я служу… Скоро буду помощником письмоводителя в канцелярии…
Карпо Ілліч
Ну этого достаточно… Ну-с, далее.
Капустянський
Я не говорю по-малорусски, потому что мое начальство…
Карпо Ілліч
Разве в квартире вашей и в семье может начальство помешать вам говорить на каком угодно языке? Раз у вас явился писательский зуд, так вы должны прежде всего изучить язык, а для этого надо его практиковать.
Капустянський
Да, может быть… Но мамаша постоянно меня пугает, говорит: «Ах, Ванечка, как бы ты не попался!»
Карпо Ілліч
За что же вы можете попасться?
Капустянський
Я не знаю, право!.. Но мамаша постоянно твердит: «Ах, Ванечка, как бы ты не попался!»
Карпо Ілліч
Покажите мне какую-нибудь из ваших пьес.
Капустянський
Вот первая. Драма в 5 действиях и 9-ти картинах. Называется: «Нещасна сирітська доля, або ж Двом смертям не бувать, а одной не минувать».
Горбачевський
Ого-го! Заглавіє на півверсти.
Карпо Ілліч
(взяв рукопис).
Зачем же вы русскую пословицу так рабски подстрочно перевели? Разве нет подходящей малорусской пословицы?
Капустянський
А разве они есть где?
Карпо Ілліч
И слова «минувать» в малорусском языке вовсе нет.
Капустянський
Как нет?
Карпо Ілліч
Да, его нет. Можно сказать: минуть, обминуть… Расскажите мне в коротких словах содержание этой нещасной сирітськой долі?
Капустянський
Парубок Алексей влюблен в дивчину Анюту.
Карпо Ілліч
Зачем же Алексей, а не Олекса и Анюта, а не Ганна или Галя? Далее.
Капустянський
Алексей возвращается с полевых работ и узнает, что Афанасий ухаживает за Анютой. У Алексея есть приятель Андрей – забулдыга.
Горбачевський
(впівголоса).
Чи не «Іван Непокритий?»
Капустянський
Андрей выведывает все и передает Алексею. Когда Алексей приходит к Анюте за рушниками, Афанасий бросается на него с ножом…
Горбачевський
А ласкательно: Афоня!
Капустянський
Что-с?
Горбачевський
Ничего-с! А Андрей схоплює його за руки і кричить: «Не втнеш Авраам Ісаака, бо коротка шпага. Хлопці, до помочі!»
Капустянський
Вовсе нет.
Горбачевський
Це ж ви розказуєте зміст…
Капустянський
Какой «зміст»?
Горбачевський
Зміст, а по-русски: содержание. Ви й цього не знаете? Так кажу, це ви розказуєте зміст драми: «Дай серцеві волю – заведе в неволю».
Капустянський
Да вовсе ж нет… Я драмы «Дай сердцу волю» никогда не читал.
Горбачевський
Не читали, так бачили й чули.
Капустянський
Да нет же.
Карпо Ілліч
Продолжайте.
(До Горбачевського).
Не мішай!
Капустянський
Афанасий убивает Алексея, а Андрея ранит и убегает; но его поймали, заковали в цепи и посадили в тюрьму. Он выломал решетку в окне, ранил часового и убежал. Его снова ловят, судят и ссылают на Сахалин. Через три года он из Сахалина бежит и является в дом своего отца; сначала его не узнают.
Горбачевський
А затем мать или сестра узнает и вскрикивает: «Алеша, это ты?» Це із «Зимового вечора».
Капустянський
И что вы видумуєте, вовсе нет. Его узнает сотский, а не сестра или мать. Сотский хочет Алексея связать, он сотского убивает и еще одного человека, остальных расталкивает и убегает. За сценой кричат: «Лови, держи!» В избе все падают на колени и поют: «Владыко неба и земли».
Карпо Ілліч
Далее, далее.
Капустянський
И конец.
Карпо Ілліч
А как же «Нещаслива сирітська доля?» Кто собственно этот сирота?
Капустянський
Сирота? Сироты нет. Это мне понравилось название, я так и озаглавил. А другую пьесу я озаглавил: «Краще своє латане, ніж чуже хапане».
Горбачевський
Еще лучше. Да ведь так озаглавлена комедия Манька.
Капустянський
У господина Манька написано: «Чуже хватане», а у меня: «хапане».
Карпо Ілліч
Так если уж господин Манько хватнул, зачем же вам еще хапать?
(Пауза).
Вот что я вам посоветую, молодой человек. Бросьте вы это писание пока, а займитесь изучением языка да почитайте, понаблюдайте…
Капустянський
Господин Чулки-Дралов хотел поставить мои пьесы, только времени не было… Он обещал, как в другой раз приедет…
Карпо Ілліч
Ну, если так, ожидайте его приезда.
Капустянський
Он приедет непременно… Он, обедая у нас, хвалил «Сирітську долю».
Карпо Ілліч
А я не похвалю.
Капустянський
Вот он тоже не говорит по-малорусски. «Я, говорит, только могу под суфлера и то с грехом пополам…» Он занял у моей мамаши сто рублей.
Карпо Ілліч
Та-ак?
Капустянський
И у тети занял пятьдесят рублей…
Карпо Ілліч
Ну, мне до этого нет дела.
Капустянський
И госпожа Завольская у нас часто обедала и говорила всегда по-русски; а малорусский язык не любила… Она всегда говорила: «Какой гадкий язык, хамский!»
Горбачевський
Да, багато є малоруських артистів, котрим не вадило б вивчить Криловську байку: «Дуб і свиня».
Капустянський
Так вы не возьмете моих драм?
Карпо Ілліч
Не возьму.
Горбачевський
Глядіть, щоб справді не збулись опасенія вашої мамаші.
Капустянський
Какие опасения?
Горбачевський
Що ви таки попадетесь.
(Показує очима на Карпа Ілліча).
Вони не хотять вам цього сказать, а я вам прямо кажу.
Капустянський
(з ляком).
Разьве? Неужели?
Горбачевський
Серйозно. Ви можете попасти до психіатра.
Капустянський
Ах, Боже мой!.. Кто это психиатр?
Горбачевський
Це нова должность, недавно учреждена в помощ поліції.
Капустянський
Не может быть!
Карпо Ілліч
Идите с Богом, молодой человек.
Горбачевський
Поки не попались.
Капустянський
До свидания.
(Забира тетраді).
Ви говорите: «психиатр?» В первый раз слышу.
(Хутко пішов).
Жук
(за дверима).
У цім, кажеш, нумері він живе? Ну й гаразд! А, убирайся ти к бісу, яке там: «доложу»!
(Входе спиною).
Хіба у хахлів була коли ця дурна церемонія, щоб докладувать?
(Повертається лицем).
Ява IV
Ті ж і Жук.
Жук
Здоров, тату, тобі в хату! Котрий же з вас Грищенко? Певно цей, котрий старіший?
(Простяга руку).
Карпо Ілліч
Я Грищенко, а ви хто ж такі?
Жук
А я Жук! Тільки не той, про котрого діти співають:
Летів, летів жук, жук,
Та на воду пук, пук!..
І не той, що
(приспівує):
По дорозі жук, жук,
По дорозі чорний…
Бо, як бачиш, я не чорний, а сивий. Я прямо собі жук та й годі. А це, може, синок?
Горбачевський
Синок своїх родителів.
Жук
(подає руку).
А в мене родителів нема, а я собі сирота.
Горбачевський
А ви, може, хотіли б, щоб вони жили вік Мафусаїлів?
Жук
(приспівує):
Ой я собі сирота
Веселого живота.
Слухай, батьку, ти горілку п’єш?
Карпо Ілліч
Як коли.
Жук
А я щодня. І сьогодня вина випив і закусив.
Горбачевський
Це зразу видко.
Жук
А вареники їси?
Карпо Ілліч
Не часто.
Жук
А я щодня їм! І сьогодні їм і завтра їстиму. А люльку куриш?
Карпо Ілліч
Ні.
Жук
Отуди к бісу, який же ти хахол?
Карпо Ілліч
Такий, як бачите. Мушу вам сказати, добродію, що я дуже зайнятий.
Жук
Ага! Ну, постривай же, я сяду.
(Сіда і вийма з пазухи тетраді).
Бачиш оце? Все це я написав.
Карпо Ілліч
Автор?
Жук
Який там у чорта хвактор? Хвакторують жиди, а я християнин. Купи у мене все оце, я тобі дешево продам. Ось слухай, я тобі прочитаю.
(Чита).
«У Баланівці дзвони до обідні ревуть.
А крепаків бідних на панщину женуть…»
Ні, стривайте, це не те. Це я сочинив ще тоді, як крепаки були… Ось-ось друге, про Ялту. Я не бував ніколи в Ялті; окрім Полтави та Кобеляк нігде не бував, а прочитав я таку книжечку Жарка і там описано про Ялту, так я й собі утяв. Слухайте!
(Чита).
О Ялто, Ялто,
Скільки в тобі гвалту?
А колись гвалту не було,
Море завило, заревло,
А на байдаках
В смушевих шапках,
З люльками в зубах,
З шаблями в руках
Та в кобеняках,
З мушкетів, з гарматів
Трах-тах-тартарах!..
А Скутарь палає, горить,
А ватажок Жук…
(Говорить).
Мій прадід був запорожець, то певно, й він ходив в Скутарь.
(Чита).
А ватажок Жук гука:
«Отака вам, турки, кара, отака!
Тепер до човнів, хлопці, пріть!»
І зараз заходились, в мить
У човники всі посідали,
По чарці хильнули та заспівали,
Море застогнало, заревло
І запорожців в Скутарі як не було!..
А що, як?
Горбачевський
Та воно, пожалуй, нічого було б, коли б Шевченко не написав раніш «»! А чом же про вареники ви ні слова?
Жук
О туди! А як же їх на човнах ліпити? Незручно.
Горбачевський
Мені найбільш подобається: «трах-рах-тарарах!»
Жук
То-то що подобається. А ось про город Бердичев. А я і в Бердичеві не бував.
(Чита).
Люде добрі, подивіться,
Яка грязюка в Бердичові,
А колись то козаки в Летичові,
Матері його чортів копиця!
Як візьмуться в боки,
То навприсядки, то в скоки…
Та як підуть танцювати,
Аж од хати та до хати…
(Похитавши головою, тяжко зітха).
Україно моя мила,
Обізвись хоч ти до мене!
(Говорить до Карпа Ілліча).
Розумієш?
Карпо Ілліч
Нічогісенько не розумію!
Жук
Ну-ну, не прикидайся дурнем.
Карпо Ілліч
(з’єртовано).
Що таке? Добродію!..
Жук
Чого ти так визвірився?
Карпо Ілліч
Це дерзость!..
Жук
Яка там «дерзость». Ну назви мене і ти дурнем і будем квити!..
Карпо Ілліч
Це ж не чуване!..
Жук
Скажеш, погані вірші? Не, брат, не кажи, я їх читав нашому дияконові, так він все крутив головою, а його жінка плакала! А ось ще.
(Чита).
О горе мені, горе,
Вже мій сусід оре,
А виоравши посіє,
Зібравши – змолотить, провіє…
А я не сію, не орю,
Їм галушки, горілку п’ю.
Отакий я собі дук –
Запорожець Дмитро Жук!
А це не гарні?
Горбачевський
Дуже гарні, тільки нам не час.
Карпо Ілліч
Я не купець на ваш товар.
Жук
Купи, я дешево тобі продам, а ти книгареві перепродаси і матимеш бариш.
Карпо Ілліч
Я віршів ніяких не купую.
Жук
Брешеш, купуєш; а моїх тільки не хочеш купить!..
Карпо Ілліч
Та це… Це якийсь башибузук!..
Горбачевський
Слухайте, запорожець Жук! Ідіть з хати, доки вам одвірка не показали.
Жук
Що? Мені одвірка?
Горбачевський
(грізно).
Геть звідси!
Жук
(одступа).
Ну-ну!.. Коли б вас не двоє… Ах, ви ж комедіянти паршиві! Тьфу!
(Хутко пішов).
Карпо Ілліч
Це якась напасть. Тьфу, ти сатана!
Антон
(в дверях).
Вас желают відєть.
Карпо Ілліч
Не прінімать нікого!
Антон
(оглядається).
Бариня какаясь.
Карпо Ілліч
А, бариня, проси.
Антон
(відчиня двері).
Пожалуйте.
Ява V
Ті ж і пані Копитько.
Копитько
Вибачайте, що поторбувала.
Карпо Ілліч
Сділайте милость… Прошу сідать.
Копитько
Леокадія Еразмовна Копитько
(Подавши руку, сіла).
А це ж хто?
Карпо Ілліч
Це мій помощник Горбачевський.
Копитько
(зраділа).
Горбачевський
(Подає руку).
Вам не родичі Горбачевські, що живуть в Пирятині?
Горбачевський
Либонь що ні.
Копитько
Я з Настасією Олександровною однолітка, ми разом вчились у прогімназії, ми з нею були великі приятельки. А Марія Олександровна була вже тоді замужем за Іллею Степановичем Чопиком. Чопика ж, певно, знаєте?
Горбачевський
Щось не… знаю.
Копитько
Ото де ж таки, щоб Чопика не знали, він служить у казначействі бухгалтером, ще у нього на лівій руці шість пальців.
Горбачевський
Може, й шість.
Копитько
Шість, шість. А у брата його, Петра Степановича, голова зовсім вже облізла. Йому не більш як літ 35-ть, а голова цілком лиса, ужасная неприятность! Кажуть, що треба намазувать лисину хвузом із керосину і виросте волосся, – чи правда ж?
Горбачевський
Може, й виросте.
Копитько
Чудачка Марія Олександровна, раз заспорила зо мною: «Ми, говорить, з вами ровесниці», – понімаєте? Вона вже була замужем, а я в прогімназії. А яку ми штуку раз устроїли з Настасією Олександровною. Ах, скільки було сміху!..
Горбачевський
Пані! Навіщо ви мені все оце розказуєте? Я не знаю ні Настасії Олександровни, ні Марії Олександровни, ні Чопика… І в Пирятині ніколи не був.
Копитько
Ваша ж фамилія Горбачевський?
Горбачевський
Так, Горбачевський. Але по сцені…
Копитько
Тільки по сцені?
Горбачевський
Тільки по сцені.
Копитько
А я думала…
Карпо Ілліч
Маєте, пані, яке діло до мене?
Копитько
Ох, вибачайте, заговорилась. Діло важне, дуже важне!
Горбачевський
Може я вас стісняю?
Копитько
Так… трошки…
Горбачевський
То я тим часом однесу письмо у почтовий ящик.
Карпо Ілліч
Поїзд одходить в чотири з минутами, а вже скоро три.
(Пішов).
Копитько
Ви сьогодня уїзжаєте? Ах, як досадно! Так я не вспію…
Карпо Ілліч
Що не вспієте?
Копитько
(вийми рукописи з папки).
А ось що.
Карпо Ілліч
(тривожно).
Ви писательниця?
Копитько
Так. Я сочинила дві драми: одна вже розрішена, а друга ще…
Карпо Ілліч
На превеликий жаль, я не маю часу, пані…
Копитько
Може, я поспію прочитати вам хоч одну?
Карпо Ілліч
Ні не поспієте.
(Бере рукопис і кой-що чита).
«Драма у 5 д. і 7 малюнках». Коли ж поспієте?
(Чита).
«Душогуби, або ж Згублений рай». Стривайте. Під таким заголовком вже є дві драми: «Душогуби» і «Загублений рай».
Копитько
Я знаю. А я одну назвала двома іменнями. Названіє виходить і трагичне і ліричне.
Карпо Ілліч
(перелистує).
Який гарний почерк.
Копитько
Це мій муж переписував, він каліграф.
Карпо Ілліч
Як приїду літом, тоді і прочитаємо.
Копитько
Ви будете у нас літом? Ах, яка я рада!
Карпо Ілліч
Стривайте, пані! Це ж що таке? Це у вас зовсім неможлива ремарка!..
Копитько
Яка ремарка?
Карпо Ілліч
Сцена не больниця і не родильний дом.
(Чита).
«Галя підвелась на лікоть і ледве промовляє до Василя: «Подай мені Петруся!»
Копитько
Це її первенець.
Карпо Ілліч
Ну та добре. Але далі.
(Чита).
«Після того вона обезсилена падає на ліжко. Василь подає їй Петруся, вона тулить його до серця, а потім вскрикує і держачи на руках первенця – родить другого…» Це, це що ж таке?
Копитько
А хіба не можна?
Карпо Ілліч
Та Бога бійтеся, хіба ж то можлива річ?
Копитько
А я розказувала одному губернаторському чиновникові, так він каже: «Это было б очень интересно и реально!».
Карпо Ілліч
Він глузував над вами, не інакше.
Копитько
То я перероблю… А жаль, дуже жаль, бо тут саме і починається драма… Василь глянув на дитину і постерігши, що дитя не схоже ні з ним, ні з Галею – почина душить Галю.
Карпо Ілліч
Душить?
Копитько
А хіба Отелло не душить Дездемону?
Карпо Ілліч
Та душить…
(Не знає, як відчепиться).
Котрий час?..
(Дивиться на годинник).
Копитько
Так я перероблю… Ваше прізвище, псевдоним, чи???
Карпо Ілліч
Псевдоним.
Копитько
Я теж хочу собі взять псевдоним, посовітуйте, який краще псевдоним: польова нагідка чи мальва?
Карпо Ілліч
Хоч нагідка, хоч мальва.
Копитько
А що мені більше до лиця пристане?
Карпо Ілліч
(набік).
Пудра ловко поприставала.
(До неї).
Думаю, що мальва.
Копитько
То я так і назвусь. До приятного свиданія. Приїздіть швидше.
Карпо Ілліч
Приїду.
Копитько
Прийміть од мене на пам’ять!
(Дає янтарний мундштук).
Карпо Ілліч
З якої речі? Та я не курю.
Копитько
Не курите? А я курю!.. Позвольте шпичку.
(Карпо Ілліч подає, вона закурює).
То я вам щось друге презентую, як приїдете. Глядіть же, приїздіть.
(Пішла).
Карпо Ілліч
Психопатка, форменна психопатка!
Ява VI
Горбачевський і Зельман.
Горбачевський
Сочинительниця?
Карпо Ілліч
Так.
Горбачевський
Віршопльотка чи драматистка?
Карпо Ілліч
Прямо психопатка. Виводить на сцену родильний процес.
Горбачевський
Та невже?
(Регоче).
Одначе буду пакуваться.
Карпо Ілліч
І гаразд.
Зельман
(біля столу підписав папір).
Зводьте условіє, ми вже подпісалі. Ну, дай Бог хорошіх ділов!
Карпо Ілліч
(хова).
Дай Боже, дай Боже!
Зельман
Ми увідімся на вокзалі, ми тоже єдєм по дороге із вамі. Трі станції єврейськая свадьба іграть. До швіданія.
(Побіг).
Ява VII
Ті ж і цінителі.
Цінитель 1-й
Ми оценщики!..
Карпо Ілліч
Що таке? Ви, мабуть, не до мене?
Цінитель 2-й
Нет, до вас. Он только не так сказал. Ми цінителі.
Карпо Ілліч
Які цінителі?
Цінителі
(кажуть обоє разом).
Цінителі іздєшняго театра.
Карпо Ілліч
(не тямлючи).
Так чого ж вам треба?
Цінителі
Ви прієзжаєте до нас ув май месяц, так?
Карпо Ілліч
Ну так що?
Цінителі
Ну і вам нужно цінителі.
Карпо Ілліч
Скажіть-бо товком!
Цінителі
Іздєш такое обніковеніє, єто гашпадін Турпідралов завйол, штоб билі всегда цінителі…
Карпо Ілліч
Це я уперше чую!..
Цінителі
Нас шесть человек: троє єврейчіков і троє рускіх, а как нужно больше, то можна і больше. Ми сідаєм у разні міста, так нас госпадін Турпідралов учіл, і такой гвалт поднімаєм, і так в долоні плескаєм, што потом вшя публіка за намі плескает…
Карпо Ілліч
Чуєш, Сеня? Формальне клакерство, на закордонний лад!
Цінителі
Перед начало спектаклі та ми ідем за куліси і нам он говоріть: кому нада плескать, а кому не надо, кому больше вызывать, а кому меньше… А когда до ніво прієхал одін артіст, так он сказал нам: «Обсвістивайте його!» І ми обсвісталі.
Карпо Ілліч
Так ви он які цінителі?
Цінителі
Нам дєньгі много не нужно. Ви нам дадіте толькі кінтрамаркі, і по 5 рублей ув месяц.
Карпо Ілліч
Ну… Це вже об цім поговорим тоді, як приїдемо.
Цінителі
Ну, хорошо. Тольки єслі до вам прийдут другіе, особліво такой одін із косой глаз, так ви їх проганівайте, потому что єто шарлатан, халамидник! Советуем вам з намі імєть дело. До швіданія! Щаслівой дорогі!
(Пішли).
Карпо Ілліч
До чого ж це ми дожили, Сеня?
Горбачевський
А до того, що я оцих так одлуплю, що аж пір’я з них сипатиметься! Я їх оціню по-своєму!
Ява VIII
Ті ж і Зашмалько.
Зашмалько
(хутко входе, приспівуючи).
Оце я, оце я – Ярема!
Оце я, оце я…
(У нього мішок в руці і гітара через плече).
Кланяється вам голова з вухами! По морді бачите добре, що свій брат.
(Він голений).
Карпо Ілліч
Ви хто ж?
Зашмалько
Хто я? Росказчик єврейський, армянський, гречеський, циганський і малоросійський, куплетист і півець-артист Зашмалько! Служив у Кропівніцького хористом, служив у Садовського, у обох прохав хоч одну рольку зограть – не дав – ні той, ні другий! Ну а тепер мені наплювать на них обох.
(Стає в неуклюжу позу, випинає черево, розставля руки, витріщи очі і почина декламировать).
«Доброго здоров’ячка! З вівторком будьте здорові! Оце, не вам кажучи, як наперся я галушок, як нажрався пампушок, як натріскався вознесенського холодцю, як впер решето гнилочок та з мішечок кисличок…» Що, може, погано? А ну, нехай хто інший так прочита, а я подивлюсь та послухаю. А як я читаю байку Глібова: «Свиня». Як тілько вийду на естраду, як скажу: «Свиня», та ще отак навкруги поведу очима, то так вся публіка покотом і ляже зо сміху!.. Получаю я собі у кафе-шантані 150 рубликів у місяць,, ще й на хазяйськім столі. В однім отділенії прочитаю, у другім проспіваю і вольний козак, а як покличуть гості у кабінет та, й там заробляю іноді рублика три, а іноді і десятку.
Горбачевський
Так ви з тих артистів, котрим горчицею морди мажуть?
Зашмалько
Може, вам коли мазали морду?
Горбачевський
Ні, Бог милував!
Зашмалько
Тепер минулися вже ті времена.
Горбачевський
Ви думаєте? Здається, саме наступають!
Зашмалько
Не вірте.
Карпо Ілліч
Але чого ж вам від мене треба?
Зашмалько
Желаю дебютировать, хочу кинуть шантан…
Карпо Ілліч
Мені куплетів не треба.
Зашмалько
Я хочу драму грать. Можу співать у дивертисменті. От я вам заспіваю ту пісню, котра має найбільший поспіх.
(Співа під гітару).
Скажи мені, маненька хмарино,
Куди ти так хутко, прудко пливеш?
Скажи мені правду, серце дівчино,
Скажи, скажи, скажи, де ти живеш?
Хіба б же я розуму не мала,
Щоб я тобі правду сказала?
Невже ти не скажеш мені, хмаринко,
Куди ти так хутко, прудко пливеш?
Невже ж не скажеш, серце дівчино,
Де ти, де ти, де ти, де ти живеш?
Ой там моя хатонька край води
З високого дерева, з лободи!
(Говорить).
Ну, як вам подобається?
Карпо Ілліч
Та… як вам сказать?
Зашмалько
Це я сочинив.
Горбачевський
Я таких пісень можу по півсотні в день сочинять.
Зашмалько
Не басуйте так, молодой человек.
Карпо Ілліч
Нам їхать вже треба на вокзал.
Зашмалько
О, ще поспієте. На минуточку.
(Вийма з мішка в’язку паперу).
Кажуть: нема у малоросів репертуару. А оце що? Брешете, осьдечки репертуар. Зашмалько потрудився і репертуар з’явився. Кажуть: у малоросів репертуар однообразний. Зашмалько заходився і разнообразій з’явився! Ось вам: п’ять драм історичних і чотири таких, вісім комедій, чотири оперетки і дев’ятнадцять водевілів. А скільки ще в зачатку…
Карпо Ілліч
Плодовитий ви писатель.
Горбачевський
Ворох великий, а чи багато зерна?
Зашмалько
А збірник мій читали? Невже не читали: «Лантух реготу, а чувал сміху»? То ви, мабуть, нічого путнього не читаєте? Шкода, що нема часу, а я вам кой-що прочитав би з моїх драм. А які названія. Слухайте… «Купа гріхів і море сліз», драма у 5 діях. «Три сина Герасима, три брата Кіндрата, сьомий Штанолат». Треба було сьомого інакше назвать, та навряд чи цензура дозволить. Потім: «Купиш – не купиш, а гроші процупиш», оперета у 4-х діях. «У Харкові уродився, у Одесі охрестився, у Ростові зріс, а в Києві стріскав біс». А яку мені капость зробив один товариш. Якось я йому похвалився, що хочу перелицьовать лібретто деяких опер на малоросійський лад. І почав вже перелицьовувать «Хвавуста». Це було в кінці сезона. Що ж він зробив? Украв мою душу і перелицьовав «Хвавуста» і вже поставив у Харківськім кафе-шантані в Тіволі в свій бенефіс. Тепер, кажуть, він продав «Хвавуста» якомусь малоросійському антрепренерові…
Горбачевський
Доки єсть публіка, котра охоче дивиться на такі безобразія, як перекручений Хвауст, доти будуть і такі писателі, як ваш колега; знаходитимуться і антрепренери, котрі ради збора ставитимуть всяку чортовщину, аби нова була. Живучи в Бесарабії, я часто бачив саранчу, котра тучами налітала на поля, а за саранчою слідком налітала стая довгеньких пташок-хищників, котрі страшенно пожирали саранчу… Як тільки саранча щезала, то й пташок-хищників ні жодної не зоставалось.
Зашмалько
Та що ви мені торочите? Кропівніцький або Садовський кажуть декотрим служащим: «Не можу я тобі дати, голубчику, ходу, бо у тебе нема ні образованія, – що дуже важно, – ні талану я в тобі не постерегаю…» А от же мій товариш, чоловік без образованія і не грав він ніколи ніяких ролей, був собі спершу ламповщиком, а як пішов у кафе-шантан, зразу почав куплети сочинять.
Горбачевський
Коли б він був чоловіком освіченим, тобто образовании, то не осмілився б накладати руку на безсмертну твору!..
Карпо Ілліч
Ну, той… Може, я вам дам дебют, а тепер мушу їхати.
Зашмалько
Як не пристроюсь у вас, то десь у другій трупі знадоблюсь, бо хочу освіжить і обновить малоруський репертуар і сам хочу драму грать. Я оце думаю устроїть тут концертик або літературний вечєрок. У мене жінка чудово співає і двоє діток. Які ми квартети співаєм, шкода, що вам ніколи, почули б… То до свіданія! Жінка мене жде на звощику і діти з нею. Дай Боже побачитись у добрім здоров’ї.
Чоломкаються.
До свіданія, остроумний гонець!
Горбачевський
До свіданія, неостроумний старичок!
Зашмалько
(пригрожує пальцем).
Ну-ну, совітую не забуваться.
(Пішов).
Горбачевський
Отаким тупицям, певно, легко живеться на світі, придивіться ви до нього, який він веселий, безпечний!.. І ви дасте йому дебют справді?
Карпо Ілліч
Та сказав, аби відчепиться.
Горбачевський
(глянувши на часи).
Якраз пора їхать. Гей, Антон.
Ява IX
Антон
Виносить вещі?
Горбачевський
Винось. Ось бери чемодан.
(Антон поніс чемодан, а Горбачевський постіль).
Ява X
Софія Самойловна
(в дверях).
Вже їдете?
Карпо Ілліч
Їдемо, їдемо!
Софія Самойловна
Я прочитала ті ролі, що ви міні сказали, я їх вивчу на зубок.
Карпо Ілліч
Ага, от до речі! Будь ласка, тут прийдуть автори оцих творів.
(Дає їй тетрадь).
Так ви їх віддайте їм. Тільки не совітую читать, бо заморочитесь. Певно, Романчук вже жде мене на вокзалі?
Софія Самойловна
Візьміть оце, передивитесь дорогою.
Карпо Ілліч
Може, теж п’єса?
Софія Самойловна
Ні, це я списала, як я думаю про Бога і про людей – прочитаєте, знатимете, хто я і яка моя віра.
Карпо Ілліч
А драми ви ще не починали писать?
Софія Самойловна
Ні ще.
Карпо Ілліч
То будете писать, тепер повальна пошесть на всіх напала, епідемія…
Софія Самойловна
Бажаємо вам щасливої дороги.
(Іде і в дверях зупинилась).
Забудьте, що я єврейка, а подивіться на мене душею і Бог вам за мене віддячить.
(Пішла).
Карпо Ілліч
Яка знервована!..
Антон
(входить).
І це брать?
Карпо Ілліч
Бери.
(Антон бере вузол.)
На ж тобі, хлопче, за твою послугу.
(Дає гроші).
Антон
(взяв).
Нате ж і вам.
Карпо Ілліч
(бере папір).
Знову щот? Я вже заплатив по одному.
Антон
Це тільки написано на такій бумазі, на котрій щоти пишуть. Вчора увечері ви розказали мені про того невольника Степана, а я за ніч списав вам про двох невольників…
Карпо Ілліч
І ти автор?
Антон
Я читав повареві, так він говорить «Хорошо».
Горбачевський
(виходить).
Ідемо!
Карпо Ілліч
Рекомендую, ще автор.
(Показує на Антона).
Ява XI
Дама, сапожний підмастерій і типографський хлопець.
Хлопець
Дяденька, візьміть меня в обученіє, я буду вам танцювать!..
Сапожний підмастерій
Я желал бы у хахлацкой комплект поступить, потому что у меня самородный талант!
Дама
Я посвятила вам драму: «Орли неньки України, або ж Де згода в сімействі, там мир і тишина».
(Тиче тетрадь).
Горбачевський
Але ж ми нещасливі люде і город ваш не блаженна сторона…
Карпо Ілліч
(Горбачевському).
Жени їх!
Горбачевський
Зосталось одно средство!
(Хутко підв’язує Карпу Іллічу хусткою зуби).
Господа! Вони простудили зуби і не можуть говорить!
(разом:)
Хлопець
Дяденька візьміть меня!
Сапожний підмастерій
Желал бы я у хахлацкій комплект…
Дама
Посвятила вам: «Де згода в сімействі…»
Горбачевський
(випихає всіх).
Понімаєте ви: зуби, зуби болять…
Карпо Ілліч
О, лаври Мельтіада! Всім ми заморочили голови; всім – включительно до трактирного полового!..
Кінець
Примітки
Мельтіада – чи не описка замість Мельпомени (музи трагедії?)/