Дія 1
Марко Кропивницький
Кімната в простенькій гостиниці: дві кроваті, комод, стіл, крісло, стульця, дзеркало на стіні, на столі припас до писання, бумаги, книги, долі чемодан і мішок дорожній. На столі самовар і стакани.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8
Ява І
Карпо Ілліч, Горбачевський і Антон.
Карпо Ілліч
(налива собі стакан чаю).
Так ти, Сеня, іди зараз за Маляренком.
Горбачевський
Доп’ю стакан чаю та й піду.
(П’є).
Карпо Ілліч
Скажи йому, коли згоджується на мої умови, то нехай іде і підписує, бо засиджуватись нам тут нема ніякої рації і так двоє день прогайнували.
Горбачевський
Чи не краще б було вам Ромен на літо знять?
Карпо Ілліч
У Ромні, друже, ми не новинка, а тут нас ще не бачили.
Горбачевський
Та воно то… Ну я йду!
Карпо Ілліч
Скажи йому: так, мов, чи не так, а треба діло доводить до краю.
Горбачевський
Я його притягну сюди.
(Пішов).
Карпо Ілліч
(обпивши чаю, озивається до Антона, котрий увесь час стояв біля порога).
Ну, тепер ти зрозумів, хто ми такі?
Антон
Да, тепер как будто понятливо…
Карпо Ілліч
Хто ж ми?
Антон
Звиніть, кумедіянти б сказать?..
Карпо Ілліч
Так, влучив: комедіянти, або ж актьори, артисти.
Антон
Да, понятливо… Ну сперначалу скольки не прислухався, скольки не придивлявся: што воно, думаю, за знак? По одежі настоящі господа, алібо купці, а по розмові, звиніть, деревенські мужики…
Карпо Ілліч
Мужики та ще й деревенські?
Антон
Да. Я гавару до вас по правилу, потому што одежа на вас правилная, благородная, і часи єсть, і хвабрость, і усе как слєдуїть бить, а разговор мужицкой.
Карпо Ілліч
А пани у вас тут не говорять так?
Антон
Штоб у городі так не сліхав.
Карпо Ілліч
А доводилося тобі бачити коли комедію?
Антон
Да, видав.
Карпо Ілліч
Чию ж ти трупу бачив?
Антон
Как ви говорите? Я не пойму про што ето ви?..
Карпо Ілліч
Ти ж кажеш бачив комедію?
Антон
А как же. Такой сказать балаган і над дверима балькон і виходять чалавєки у жовтих лібо у красних вузьких бруках, хвазаномії запачкані крейдою та вугіллям, один іграїть у трубу, другой вибиваїть у барабан, а третій ковтаїть горюче клоччя, лібо яїшницю жарить у шляпі…
Карпо Ілліч
(сміється).
Так он яку ти бачив комедію. Ми не з тих комедіянтів.
Антон
А з яких же? Невже з тих, што бочонки та кадушки ногами підкидають, по жалєзной проволкє ходять і на конях перекидаються?
Карпо Ілліч
Ні, і не з тих ми.
Антон
Вот так штука! Не вгадав? Х-м!
Карпо Ілліч
Ти чув коли-небудь про театр?
Антон
Що ото у городском саду вистроєной? То наш хазяїн построїл.
Карпо Ілліч
Бачив, як там представляють?
Антон
Вот етого так не случалось. Чого не видал, то не видал! Сліхав тольки, што у теятрі і бухвет єсть і всякі закуски, потому бухветчик знакомий человек.
Карпо Ілліч
Чом же ти ні разу не пішов подивитись на представленіє?
Антон
Так я ж ще недавно тут, тольки з осени, а ті, што там у теятрах приставляють, приїздять аж літом. Так ви он з яких?
Карпо Ілліч
Розказував тобі хто-небудь, як там представляють?
Антон
Да, бухветчик гаварив. Говорить, смотрять-смотрять господа, а далі ідуть у бухвет, п’ють водку і закусюють; потом оп’ять смотрять і оп’ять п’ють по румкє і закусюють…
Карпо Ілліч
Я тебе не про водку і закуску питаю, а про представленіє чи розказував тобі хто?
Антон
Я так што сказать, не зовсєм понял… Должно бить, ето лібо занятливо, лібо краткое нравоученіє.
Карпо Ілліч
Краткое нравоученіє? Ага, ти видно грамотій?
Антон
Да, я окончив сельскую школу, скоро будеть семь лет как окончіл.
Карпо Ілліч
І успів все вже перезабуть?
Антон
Нет, читать і писать могу, і арихметику…
Карпо Ілліч
А тепер читаєш часто?
Антон
Когда ж тут читать? Самовари надо подавать, ботинки чистить, комнати прибирать, у лавку бегать, за звощиком…
Карпо Ілліч
І чого тебе приперло в город?
Антон
А какое там удовольствіє в деревне? Орать, косить, канави копать?.. От приятно как! Нас много із школи пошло в город: тот у мальчики по бакалейной, лібо по другой часті, тот за писарчука в економію, тот по ремесленной часті…
Карпо Ілліч
Ну по ремесленной інша річ, а у лакействі чому ти навчишся?
Антон
А што мне вчиться? Сперначалу буду лакеєм, а потом бухветчиком… Вот што насупротів держіт гостініцу, так он тоже із деревні і не больше меня учон, а уже тепер как господін жівьоть…
Карпо Ілліч
А в трахтирах часто буваєш?
Антон
Обязательно. Как слободной, так і іду. Там обчество, машина іграїть, знакомство… Возьмьош за пять коп. пару чаю, а з лімоном за сем і сідіш баріном дело – лібо сам, лібо в канпанії – весело!..
Карпо Ілліч
Ну, забирай самовар і посуду.
Антон
А что я хотел вас спросіть? Только што ви всьо как будьто насмехаетесь…
Карпо Ілліч
Чого ж мені насміхаться з тебе?
Антон
А Бог вас знаїть? Гаварять, што кумедіянти так оні смехотворні. Я хотел спросіть: чи много у вас звєр’я?
Карпо Ілліч
Звєр’я? Якого звєр’я?
Антон
Бухветчик розказувал, што у теятрі були ученні коти, криси, гуси, свині… Єму ето больше понравилось! То што, говорить, там человекі розказують так ето пустяк, потому усякой можіть разговарівать, ну што криси дєлають кумедію, алі свині так ето занятливо…
Карпо Ілліч
І виходить: «краткое нравоучение»?
Антон
Да, верно.
Карпо Ілліч
Як бачу, хлопче, тобі треба пройти пространное нравоученіе… Увечері, як питиму чай, я покличу тебе і попробую розказать тобі, що таке театр.
Ява II
Ті ж і Самойло Маркович.
Самойло Маркович
Ну, здрастуйте вам іще раз!
(До Антона)
Іди подай у 5 номер умиваться.
Антон
Слушаю.
(До Карпа Ілліча).
Коли тут читать?
Самойло Маркович
Що?
Карпо Ілліч
Та то ми з ним тут філософствовали.
Самойло Маркович
А!
(До Антона).
Спитаєш, чи нужно рушник. Якщо нужно, то візьмеш у баришні – понімаєш?
Антон
Понімаю.
(Пішов).
Самойло Маркович
Сказал: понімаю, а ні чорта не понімаєт. Еті мужікі деревенські та оні такіє хамули!..
Карпо Ілліч
Сідайте, Самойло Маркович.
Самойло Маркович
Ай, што там: «сідайте». Благодару вам.
(Сів).
Стольки клопоту, стольки клопоту!
Карпо Ілліч
Ну, як же ми з вами?
Самойло Маркович
Я вам сказав моє рішительне слово: 25 р. от спектакля, з освіщенієм, з прислугою, з мебеллю і декораціями… Чого ж вам ще, га? 1 що ви собі думаєте? Одного керосину вигорить увечорі на п’ять карбованців.
Карпо Ілліч
Вже й на п’ять!..
Самойло Маркович
Побей мене Бог! Не вірите?
(Біжить до дверей).
Мартин! А йди-но сюди.
Мартин
(за дверима).
А чого вам?
Самойло Маркович
Іди сюди у горницю!..
Ява III
Мартин
(входе).
По яких ще ділах?
Самойло Маркович
Ось вони, оцей пан, та вони не вірять, що в нас багато керосину виходить на лампи у теятрі?
Мартин
Карасину? Багато виходить. Ллєш, ллєш його… Сказать, прямо сила виходить карасину, страшенна сила!.. А лампи течуть…
Самойло Маркович
Текли, ну а тепер же не течуть…
(До Карпа Ілліча).
Чули?
(До Мартина).
Іди собі.
Мартин
Сила карасину! Ллєш його, ллєш, аж остогидне! Несчислена сила карасину!.. А лампи течуть та й течуть…
(Пішов).
Самойло Маркович
Ну беріть з вашим освєщенієм, дайте мені 23 карбованця у вечір.
Карпо Ілліч
Так не двадцять же три, а двадцять.
Самойло Маркович
А за лампи?
Карпо Ілліч
Що за лампи?
Самойло Маркович
Ну, звісно що: прокат.
Карпо Ілліч
По три рублі у вечір за прокат ламп?
Самойло Маркович
Ну нехай вам хто даром дасть лампи. Странно дело, отчево за свое не взять?
Карпо Ілліч
Взять то взять, але по-божому.
Самойло Маркович
Отчего не по-божому? Поверте, што мене Чулкі-Дралов дає 25 рублів у вечер дає з авдавольствієм!
Карпо Ілліч
За те ж він мало не з кожного города втікає через вікна…
Самойло Маркович
Да, он немножко шарлатан! Ну хто його знает – шмело может із нім дело імєть.
Карпо Ілліч
Через отаку шантрапу путящий актьор мусить скрізь платить вперед за квартиру і часто переплачувать; мусить червоніти, вислухуючи про його ганделі і капості…
Самойло Маркович
Зо мною він чесно розплатився.
Карпо Ілліч
Ще б не розплатився, як ви щоразу касу заарештовували.
Самойло Маркович
Тепер гаварать такой швят настал, што не треба зівать!.. Мене господин Завольський дає 400 рублів у місяць. Хочіте, покажу телеграму вам?
Карпо Ілліч
Та що там телеграма?
Самойло Маркович
Госпожа Завольская іздєшняя любіміца. Ай, ай, ай! Що то за актериса?! Вона так гра Сару, у «Жидівка-вихрестка», що вшя публіка ложиться ув продолжітельний обморок!.. Побей мене Бог, правда! А в «Нещасне кохання» она так колотітся галовою об поміст, що аж страшно!.. Я сам віділ у нєйо послі етой драми, на лоб большущего гуля. А ви знаєте драму «Помсти згубленії долі»?
Карпо Ілліч
Та ну її!..
Самойло Маркович
Не, позвольте вам расказать, може воно вам пригодиться. Вона підклада під пахви, осюди – о, пузирі із червоной водой і коли муж почина штрикать її ножом і ніяк не заріже, так вона пускає з пузирів червону воду… Ужасно страшно делается хто не знає! Раз она как пустіла вода та аж у публіка і дами, разумеется: «ай, гевулт, што таково?» і ложатся ув убморок і кричать как самашедчії!.. Та один артіст, он тоже єврейчік, шідєл у публіка, так он вставал і гаварить: «звініте, почтении публіки, ето не кров, – а крашеново вода!»
Карпо Ілліч
Але яке мені діло до Завольської і її пузирів?
Самойло Маркович
А у вас іде ця драма, її тут дуже люблять?
Карпо Ілліч
Ми-бо звернули не туди розмову. Кінчаймо спершу діло.
Самойло Маркович
А як будете ставіть «Жидівка-вихрестка», совітую…
Карпо Ілліч
Совітуватимете опісля. Беріть за все двадцять рублів і переб’єм руки.
Самойло Маркович
Помилуйте! Мене Завольський дає 400 руб. у місяць, я вам покажу телеграму! Завольськая она іздєшняя любіміца. Ви знаєте, які вона дарунки мала? Перстень бірлянтовий, брошки, брашлети, букети! Она їздила ужинать, із публикою…
Карпо Ілліч
Мої артисти вечеряють без публіки…
Самойло Маркович
Без публіки, почіму?
Карпо Ілліч
Ми з вами на цей предмет різних поглядів.
Самойло Маркович
«Різних»? Разлі ето не вигодно?
Карпо Ілліч
Слухайте, берете ви двадцять рублів?
Самойло Маркович
Ні.
(Усміхається).
Ми на цей предмет різних поглядів!
Карпо Ілліч
Ну, то оце ж і по розмові.
Самойло Маркович
А як мені другі хороші гроші дають, та навіщо я буду убитки брать?
Карпо Ілліч
Шість спектаклів, а може й сім на тиждень по 20 рублів, то ви матимете не менш як 480 р. на місяць, – то ще вбитки? За шість спектаклів я даю вам вперед, зограю місяць і як будуть діла – продовжим умову.
Самойло Маркович
«Продовжим умову?..» Мене Завольський 400 руб. дайот у місяць і бере театр на все літо.
Карпо Ілліч
На все літо я не візьму.
Самойло Маркович
Ви іздєш будете мать діла.
Карпо Ілліч
А як будуть діла, то й гратиму все літо: од хліба хліба не шукають.
Ява IV
Ті ж і Романчук.
Романчук
Карп Ілліч!
(Простягає радісно руку).
Карпо Ілліч
К вашим услугам…
Романчук
Невже не пізнаєте?
Карпо Ілліч
Щось знайоме!..
Романчук
Гей, батьку, батьку, та й постаріли ж ви.
Карпо Ілліч
І ви, мабуть, не помолоділи. А як ваше прізвище?
Романчук
Я ж у вас у хорі співав і рольки грав мало не два роки. Не пізнаєте? Правда, що це давненько й було. Романчук, пригадуєте?
Карпо Ілліч
Романчук Василь…
Романчук
Петрович! Він і є. Позвольте з вами поцілуваться.
(Цілуються.)
Ви ж мене колись піддержали, спасибі вам. Як прийшлось покинуть університета, пам’ятаєте, я вам розказував історію? Думаю: куди тепер? Прийшов до вас, а ви й пожаліли мене. Після того я таки скінчив університета і от тепер учительствую.
Карпо Ілліч
Дуже, дуже радий!.. Сідайте! Чайку не прикажете?
Романчук
Ні, спасибі, я вже пив. Здрастуйте, Самойло Маркович.
(Подає руку).
Самойло Маркович
(подає руку).
Моє почтеніє.
Романчук
Як почув, що ви прибули у наш богоспасаємий град, то так зрадів, як рідному батькові. Ну як же ваша сем’я? Діти повиростали?
Карпо Ілліч
Інші ростуть, а інші вже й доросли…
Романчук
Я це приїхав за вами.
Карпо Ілліч
Ото, як же це за мною?
Романчук
Вже ви від мене не відхреститесь і не відмолитесь. Їдемо до мене обідати і там вже набалакаємось уволю. А щодо борщу, то пан Маляренко зроду-віку вам такого не зварить.
Самойло Маркович
Отчего нет? Можна.
Романчук
Куди вам! А як вам подобається, Карпо Ілліч, що Хацкелевич та перевернувся у Маляренка?
Карпо Ілліч
Та, по правді кажучи, я й сам трохи заплутався на його прізвищі…
Самойло Маркович
Сто мене один артист посовітував взять театральну фамілію.
Романчук
Перш жиди тільки імення перевертали, а тепер почали вже й прізвища. На гостиниці надпись гласить: «Гостиниця С. М. Маляренка», а на повірку виходить: «Хацкелевича».
Самойло Маркович
Ми іздєшніє євреї вшьо равно як малороси, ми до них як до братів…
Романчук
Шкода, що з цього братерства часто вибухають ворожі вчинки.
Самойло Маркович
Кому-кому, а вам либонь не приходиться погано думать об єврейськой нації?
Романчук
Хіба я маю що проти нації? Борони мене, Боже. На превеликий жаль, ваша нація дає чималий процент виродків, нравственних уродів!
Самойло Маркович
Погані люде скрізь є… Ну ви собі розмовляйте, а мені там треба порядок дать… Я зараз!
(Пішов).
Карпо Ілліч
Г-м!.. Хацкелевич обернувся у Маляренка.
Романчук
Тут приїздило скільки труп, так всі жидки поперелицьовувались у малоросів… Та це ще було б півгоря, а от горе та ще й превелике горе, що перелицьованці в багатьох русько-малоруських артистичних товариствах стоять в голові діла і, ховаючись під руськими та малоруськими фаміліями, не боячись бога, не боячись стида і совісті, – проявляють во всій наготі гешефтмахерські інстинкти, ради рубля, все що було для нас святинею – вони безжалісно бруднять. Їм байдужісенько, що об них подумає общество, хіба їм боляче стане від того, що преса висміюватиме на всі лади наш театр і репертуар?.. Той репертуар їм не рідний; Янкелевичі, Каплани, Пуріци і Різники, що ховаються під псевдонімами, зостануться неуязвимими, через що вони й не гидують ніякими стежками й шляхами, аби ті стежки й шляхи вели до наживи. Ось що возмущає. Чи давно наш театр був чистий як скло і служителі його пантрували одну головну мету: оберегти від глуму і напасті маненький свій скарб – літературу… та не впантрували. Перелицьованці втислись налогом в наш храм і віддали наші ідеали на поругу та глум недоброчинцям; перелицьованці почали ставити на сцену всяку мерзоту, котра виходе з-під пера всякого лакея, або цилюрника… Що їм Гекуба?.. Що вони Гекубі?.. Гроші, гроші і гроші – ось їх девиз! Перелицьованці наш маленький скарб – літературу – перекручують під смак гальорки; приліпляють ні к селу ні к городу пісні туди, де їх не треба; роблять неможливі додатки і копюри… В класичну «Наталку Полтавку» втисли у першу дію хор дівчат і парубків, а до кінця третьої причепили цілий обрядовий ритуал з співами і танцями, і в такім нахальнім переробі «Наталка» була поставлена у одного антрепренера. Ви, певно, читали про це?
Карпо Ілліч
Та читав же…
Романчук
І не диво, що вся та знаменита трупа Деркача, – з прем’єршами, котрі, їдучи у новий Вавілон, багатіли думкою: на зароблені в Парижі гроші навезти додому цілі ворохи брюссельських кружев, і прем’єрами, між котрими багато було таких, що заздалегідь ковтали слинку в чаянії неукоснительного угобженія чрев своїх по менчій мірі квартою коньяку на чоловіка ежедневно, – із Парижа до Батума їхали грузовим пароходом, в скотськом отділенії… Не вадило б і тепер всіх перелицьованців провезти хоч від Москви до Баку по чавунці, в опорожнених нефтяних систернах…
Карпо Ілліч
І в руських трупах Хацкелевичів вже чимало.
Романчук
Там вони ніколи не стоятимуть в голові діла.
Карпо Ілліч
Не скажіть. В опереточних товариствах здебільшого вони керують.
Романчук
Ну знаєте, французька оперетка то інший род іскуства. Тут до речі пригадать стихотвореніє Апухтіна, написане їм після того, як він побачив на сцені «Фауста наізнанку».
И ты осмеяна, и твой черед настал!
Но Боже правый! Гретхен, ты ли это?
Ты, красоты бессмертный идеал,
Ты – чистое создание поэта!
Наш век таков: ему и горя нет,
Что тысячи людей рыдали над тобою,
Что некогда твоею красотой
Был целый край утешен и согрет;
Ему лишь в храм любви вносить слова порока,
Бесценный мрамор грязью закидать,
Да пошлости накладывать печать
На все, что чисто и высоко!..
Ява V
Ті ж і Маляренко.
Самойло Маркович
Ну що, наговорились вдоволь?
(Сіда).
Романчук
Та побалакали так, трошки… Я й не спитав, яким це вас вітром, батьку, до нас занесло? Чи не думаєте до нас коли завернути з трупою?
Карпо Ілліч
Та хотілось би, та от…
Романчук
Та невже? От чудесно було б. Тут люблять малоросів! Та й пора таки путящій трупі прибути до нас, бо шантрапа вже нам обридла. Що ж, умовились за театр?
Карпо Ілліч
Заноровились ми обоє: я не хочу прибавить до двадцяти рублів, а добродій Маляренко не хоче збавить з 25.
Самойло Маркович
Бо ви упрямі, як справжній хахол, а я, як перевернутий.
Романчук
(до Самойла Марковича).
Та чи ви ж чули коли, які артисти у трупі Карпа Ілліча? Та ви повинні мати собі за честь, що у вашім театрі гратиме такий ансамбль.
Самойло Маркович
А хіба Завольська погана артистка? Ето антик!
Карпо Ілліч
От він міні все тиче Завольську.
Романчук
Кінчайте, кінчайте умову!
Самойло Маркович
Ви кажете кінчать? Що б ви знали, що я зовсім не дряпіжник – согласен. Ви даєте мені 20 р. от спектакля і за шість спектаклів вперед – так? І нехай буде так!
Романчук
Оце по-нашому!
Самойло Маркович
А тільки ви мені ще дасте одне місце у во втором ряду, два місця у задніх рядах, три…
Романчук
Пішов вже вигадувать!
Карпо Ілліч
Це виходить: «Не вмер Данило, та болячка вдавила».
Романчук
Це вже гандель, гешефт…
Самойло Маркович
То це моя дочка не матиме місця у театрі?
Карпо Ілліч
Дочка, то зовсім інча річ і про це ми погодимось.
Романчук
Дочка пана Маляренка – то моя учениця. Вона виступала вже в любительських спектаклях: в «Наталці» і в «Уляні».
Самойло Маркович
Ах, еті благотворительні спектаклі спортили мені зовсім дитьо: у неї тепер голова набита одним тільки театром! Ну, я не міг не дозволить їй, що робить? Поліцмейстер просить, мировой суддя, следователь, директор… Уся аристократія просить… А тепер скверное дело виходить!..
Ява VI
Ті ж і Софія Самойловна.
Романчук
О, про кого річ, той у вічі тиць!.. Здрастуйте, Софія Самойловна!
(Подає руку).
Софія Самойловна
Здрастуйте!
Романчук
Ви не знакомі?
Карпо Ілліч
(подає руку).
Грищенко.
Софія Самойловна
Я вже розпитала про вас ще вчора.
Самойло Маркович
Якби ви були купець або чиновник, то вона б і не поцікавилась…
Софія Самойловна
Папаша! Там прийшов до вас…
Самойло Маркович
Хто?
Софія Самойловна
А ну його!
Самойло Маркович
А!..
Карпо Ілліч
(до Софії Самойловна).
Ви, кажуть, любите дуже театр? Чи не хочете бути артисткою?..
Софія Самойловна
Та я з великою радістю, так папаша…
Самойло Маркович
Навіщо міні та рахуба?
(Пішов).
Романчук
Який у Софії Самойловни голос: я рідко чув такі голоси!
Софія Самойловна
Та що мені ваша похвала? Якби похвалив спеціаліст.
Романчук
А я виходить не тямлю?
Софія Самойловна
Ви… Ви пристрасні.
(Оглянулась).
Знаєте, хто це прийшов до папаші? Сват! Вже разів зо три приходив… Папаша уговорює мене щоб я ішла заміж за якогось багача.
Романчук
Ну, а ви як?
Софія Самойловна
Цур йому, пек! Нехай йому рябий біс від мене!.. Я заміж не хочу.
(Побігла).
Романчук
Гарненька дівчина!
Карпо Ілліч
Очі дуже виразні.
Романчук
Що ж, їдемо, а то борщ прохолоне!
Карпо Ілліч
Е ні, не зараз. Я мушу жінці дати телеграму, потім составить предварительный анонс… А що у вас поліцмейстер не придира?
Романчук
Ні, чудесний чоловік! Так я поки що зайду тут на хвилину до одного чоловічка. Ви не любитель іноді, скуки ради повинтить?
Карпо Ілліч
Як другого діла нема, то грішний чоловік…
Романчук
То я ж оце піду та четвертого покличу, товарищ мій. Через десять минут я вернусь.
(Пішов).
Карно Ілліч
(пишучи розмовля сам з собою).
Як не обширна Русь, а в кожнім городі – від Пітера до Тіфліса, спобіжиш скількох знакомих: того вчителем побачиш, того лікарем, того слідователем, того професором. Все то колишні поклонники!..
Ява VII
Софія Самойловна
(загляда).
Василя Петровича нема вже?
Карпо Ілліч
(оглядається).
Зараз вернеться.
Софія Самойловна
Ви дуже заняті?
Карпо Ілліч
Заходьте, ви мині не помішаєте.
Софія Самойловна
(увійшла).
Я сватові отакий ніс натягнула!.. А папаша сердиться на мене!
(Оглядається).
Дайте мені які-небудь нові п’єси і скажіть, які ролі виучить; як приїдете сюди, позволите мені заграть?..
Карпо Ілліч
Вам хочеться-таки на сцену?
Софія Самойловна
Я сплю і бачу себе артисткою! Окрім театра мене ніщо не цікавить. Мені здається, що я помру, як не буду артисткою!
Карпо Ілліч
Та ви не волнуйтесь так, присядьте ось сюди.
(Підсовує стул).
Софія Самойловна
(сіла).
Тут грала трупа Завольського, це було на канікулах, я ще тоді була у гімназії… Скільки я прохала Завольську, щоб дала мені хоч одну рольку зограть – не випрохала!.. Потім був Чулкі-Дралов з трупою, так я сама не захотіла в його трупі грать… Сам він мені був не симпатичним, у вічі всім ліз. Не люблю таких. Хотіла б я попробовать свої сили з хорошими артистами, щоб мені тямущий чоловік сказав: чи може з мене що-небудь вийти?
Карпо Ілліч
Де ви навчились нашої мови?
Софія Самойловна
Та ваша мова неначе і моя. Бачте, у мене була кормилиця з села, Катря-салдатка. Ах, як вона співала хороше!.. Мама моя все хворіла і я більш була з Катрею, ніж з мамою… У Катрі був голос дуже гарний! Її життя якесь понівечене було, її віддали заміж за нелюба. Бувало як почне співать, то я ніби бачу у тім співі все її гірке життя. Багато я від неї пісень перейняла… Вона у нас служила дев’ять год, а мама моя померла як міні було півтора года. Я Катрю навчила читать і писать… Як вернувся її муж із служби, він був аж на Китайській границі і довго про нього не було ніяких вістей, а потім з’явився; як з’явився, так і взяв мою Катрю… Боже, як я плакала за нею, аж заслабла була.
(Витира очі хусткою).
Я й тепер її люблю! Вона теж плакала, не хотіла мене покидать; а муж побив її… Як Катря пішла від нас, я тисячу разів переспівувала її пісні.
(Оглядається}.
Перечитувала молитви, що разом з нею вчила з книжки…
(Зітхає).
Ах, як би я хотіла бути українською артисткою!
Карпо Ілліч
Ви мене і тішите вашим закоханням в театр і ставите в тупик. Ви хочете поступить на сцену і маєте на те всі дані, так зможу ж я хіба сказати вам: ні, не робіть цього? Але знову… Ви ж повинні знать…
Софія Самойловна. Що євреям не можна у деяких городах жить?
Карпо Ілліч
Так.
Софія Самойловна. Бог у всіх людей один.
Карпо Ілліч
Один… та не одна віра.
Софія Самойловна
Я вірую в вашого Бога, так же, як і ви… А ви знаєте, що Василь Петрович женат на своїй учениці?
Карпо Ілліч
Ні, не знаю.
Софія Самойловна
Вона була теж єврейка.
Карпо Ілліч
Єврейка?
Софія Самойловна
Спершу її рідня відцуралась від неї, а потім помирились і почали бувать друг у друга! Її отець доктор, а брат присяжний повірений.
Карпо Ілліч
Інтелігентна сім’я – зовсім інша річ…
Софія Самойловна
Допоможіть ви мені увіровать у саму себе, а тоді… Хтось іде!
Ява VIII
Романчук
(в дверях).
Готові?
Карпо Ілліч
Тільки одягтись!
(Ховає те, що написав в бокову кишеню).
Софія Самойловна
(до Карпа Ілліча).
Ви папаші про те не говоріть…
Карпо Ілліч
О, будьте певні.
(Одягається).
Романчук
Секрет?
Карпо Ілліч
Та трошки…
Софія Самойловна
Ви мій секрет знаєте давно.
Романчук
Либонь, знаю?
Софія Самойловна
Я довго обдумувала і вже конче переконалась, що…
Романчук
Ну, ну: «що?»
Софія Самойловна
(оглянулась).
Що я вже здавна більш християнка, ніж єврейка!
(Хутко пішла).
Карпо Ілліч
Чи є у неї талант?
Романчук
Либонь!.. Горить на сцені, а темпераменту хоч одбавляй! Я четвертого не знайшов…
Карпо Ілліч
Посидим так та поговорим.
Романчук
Ні, я вас після обіду почастую.
Карпо Ілліч
Чим же-то, цікаво?
Романчук
Я написав комедію.
Карпо Ілліч
І чудесно. Пора, пора інтелігенції прийти на поміч театрові, щоб обшкребти репертуар від плесені і ржавчини і вимести те сміття у той закуток, де йому достойно бути…
Романчук
Тільки я попросю вас взяти опісля комедію з собою та виправити.
Карпо Ілліч
О, з дорогою душею!
Романчук
Я певен, що там багато є зайвого, а кой-чого й бракує!..
Карпо Ілліч
Так ми сьогодня спаруймо приятне з корисним? І гаразд.
Пішли.
Завіса