Дія третя
Марко Кропивницький
Королівські хороми. Король і королиха сидять у кріслах засмучені, королівна лежить хвора на ліжку.
1 | 2 | 3 | 4
Ява 1
Король
З скількох земель вже приїздили лікарі, а ні один не зміг вигоїти моєї хворої дочки. Один тільки дідок, старець, сказав, щоб знайти такого чоловіка, котрий би розсмішив королівну, і зараз вона одужає.
Королиха
Та чи знайдеться ж такий?
Король
Я послав гонців по всіх царствах-государствах: на схід і на захід, на південь і на північ – шукать такого. Якщо він розсмішить нашу доню, то віддам йому півкоролівства свого і грошей скільки тисячів, ще й дочку висватаю за нього.
Гонець
(вбігає).
Королю величний!.. З’явивсь якийсь сміхотвор, що гарячу смолу ковта, стьожки з рота сота; торбинка несе йому яйця, а капелюх яєшню смажить… Ще й по канату ходить і через голову перекидається!
Король
Веди його швидш сюди!
Королиха
Я ще не бачила, як торбинка яйця несе.
Ява 2
Сміхотвор
(входить).
Маю честь з’явитись, вашій королівській величності низенько вклонитись.
(Кланяється.)
Я штуками людей звеселяю і тим собі хліб заробляю; нісенітниці торочу і розумним голову морочу.
Король
Донечко, глянь-бо на цього сміхотвора.
Сміхотвор
Оце свічка.
(Вийма з кишені.)
А оце шпичка.
(Вийма.)
Де б взяти стола?
(Бере столик.)
А оце смола. Зараз зварю собі кулешику та поїм, а потім покажу хвокуси-покуси та викрутаси-вихиляси!..
(Почина ковтать смолу, потім сота з рота стьожки.)
Це королівні на кісники.
(Подає королисі.)
А оце у мене торбинка. Тільки вона не торбинка, а курочка. Ко-ко-ко!..
(Трусе торбинку, з неї викочується яйце.)
Ще раз ко-ко-ко! Ось і друге яєчко!..
Королівна
Не розсмішить він мене. Нехай собі йде з богом.
Король
Іди собі, сміши других.
(До гінця.)
Нехай видадуть йому сотню карбованців на проїзд.
Сміхотвор
Спасибі.
(Уклонився і пішов.)
Королиха
А може, донечко, він розсмішив би тебе, коли б через голову перекинувся?
Королівна
Ні, мамо! Хто напотужується других смішить, смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів вволю, і вони мені завжди здавалися жалісливими, а не смішними… Бачила, правда, що інші і сміялись з них, але то такі, котрих сльози не проймуть ніколи.
Король
Горенько нам з тобою! Та невже ж таки нема в світі такого, щоб розсмішив тебе?
Королівна
Повинен буть. Траплялось бачити людей, що простягають руки і роблять плаксиві тварі, щоб визвать жалість, декотрі й справді можуть плакать; але той жаль, ті сльози напускні, і вони нас не зрушують… І знов трапляється зустрінути людину, котра не простяга руки і ні об чім не просе, а в її блідім лиці вбачається такий невимовний смуток, в її погасаючих очах спалахне таке тяжке горе, що несамохіть, дивлячись на неї, заллєшся сльозами. Ото є, мамочко, сама натура, сама правда, то є справжнє непідроблене горе!.. Так і сміх. Де зовсім не сподіваєшся вбачити його, він налопом обходить тебе, і раптом розсмієшся невдержно, незупинно…
Король
Так, так, доню, певно так.
Гонець
З’явились співачка і танцюристи.
Король
Як, донечко, скажеш, чи впускать?
Королівна
Може, співачка хоч трохи заколише і приспіва мою скруху… Люблю я спів!..
Король
Впустіть співачку!
Входить співачка.
Ява З
Співачка
(вклоняється).
Вашій королівській величності рада до послуги. Спів мій прирівнюють до співу жайворонка та соловейка; ті, котрі слухали мене, казали, що я можу загоїти найтяжчу біль, закохати своїм співом небо, зачарувати місяць і зорі, присмирити найлютішого звіра.
Король
Мало чого не плещуть… сказано – язик без кісток.
Королиха
Співай, чаруй нас.
Співачка
(співа).
На зорі раненько,
Не щебечи, манюсенький.
Під вікном близенько.
Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно співаєш,
Ти щасливий: спарувався
І гніздечко маєш.
А я бідна, безталанна,
Без пари, без хати,
Не довелось мені в світі
Весело співати…
Королівна починає плакати.
Король
Годі, годі! Ще більш зворушила серце моїй дитині. Але за гарний і чарівний твій спів візьми ось перстень мій. Хай дадуть їй сотню червінців на проїзд; а в часописах 1 хай надрукують, що ще не було такої співачки і повік не буде!
Співачка вклоняється і виходить.
Гонець
Циган і циганка.
Король
Впусти їх.
Ява 4
Циган і циганка вбігають.
Циганка
(кричить).
Гі-и! Чакча-ала-бим!..
Співа, циган танцює теж.
Ох і теща моя, ти возлюбленна,
Нудно мені!..
Ой і дід лада-лада,
Ой і дід лада-лада,
Нудно мені!..
Від чого ж тобі та, мій зятеньку, занудило?
Ой і дід лада-лада,
Занудила мене дівчинонька-краса,
Чорнява. Ой і дід лада-лада.
Королівна
(одвертається).
Годі!
Король
Годі! Нехай видадуть їм по сотні карбованців на проїзд і по дві четвертини сала.
Циган
Батечку-королю, нехай ще хоч по четвертинці прибавлять на діток!
Циганка
Може б, я поворожила? Вгадаю зразу, які очі сушили, які скрутили!.. Гадаю на картах і на камінцях, ворожу на квасолі і на бараболі!..
Король
Не треба, не треба!.. Жени їх!
Гонець
Геть к бісу, коли честі не знаєте.
(Випихає цигана і циганку. Чутно стук і грюкіт.)
Король
Що там за лемент?
Хома
(кричить за дверима).
Швидше двері відчиніть, бо борщ утече і горох перекипить!..
Відчиняються двері, і в’їжджає піч, у котрій горить вогонь і вариться страва; на печі сидить Хома з макітрою на голові і макогоном поганяє піч.
Тпру, приїхали! Якщо бажані гості, то вітайте, а як ні, в шию туряйте!.. Кланяється вам макітра з головою і коцюба з кочергою.
(Здійма макітру з голови, морда йому замурзана.)
Королівна
Ха-ха-ха!
Всі починають реготать.
Хома
Коли сміхом вітають, стало бить, приймають.
Королівна
(регоче).
Хай же тобі грець, який ти замурзаний!..
Хома
То я квашу їв та не вспів облизатись!..
(Витира лице.)
“По щучому велінню, по моєму хотінню” умить мене й причепурить!
З’являються руки, котрі вмивають його, витирають і розчісують волосся на голові.
А тепер я і з печі злізу. Оце ж я вам той самий Хома, що розуму нема.
(Уклоняється королеві й королисі.)
Королівна
Іди ж, Хомо, сядь біля мене.
Хома
(підходе, цілує їй руку і стає перед нею навколішки).
Карай мене або милуй!
Король
Чи до вподоби тобі, доню, цей красунь?
Королівна
Таким я його і в сні бачила, кращого мені й не треба.
(Садовить його поруч з собою.)
Король
Бути тобі, Хомо, нашим зятем! Вітайте молодих!
Всі
Поздоров, боже, молодят, пошли вам радостей і довгого віку!
Молоді уклоняються всім.
Хома
“По щучому велінню, по моєму хотінню” щоб зараз тут з’явились мої батько й мати.
Хор
Тим часом благословіть молодих образам поклонятися, до вінця збиратись.
Кланяються.
Молоді до ніг уклоняються,
У отця-неньки благословляються…