«Ах, як мертво…»

Микола Хвильовий

Ах, як мертво навкруги, як мертво.

Запеклися на залізі уста іржі,

Пеленає революції мовчазні жертви

Моїх думок розпатланий кужіль.

Застигла тиша і скиглить

Круків примарною печаллю…

Невже не можна запалити

Тебе, заводе, хоч одчаєм?

В зубах шматок у вальківниці –

Це рейка, й не родилась так,

А рот давно розкритий пічці.

Губою П’ятий не хитав.

Цвірінькає піддашшя горобцем

І переможно небо тулиться до скла.

І навіть сонце тут несе яйце

І зимної о і літнього числа.

О, рогаль-досунь

Синєблюзих мрій

Намантач косу –

Вітегострий ріг.

Не підстреле, вір.

Сагайдак руїн.

Там росте перій

І нема шипшин.

Але мовчить застигла інша…

Ах, як мертво навкруги, як мертво!..

Пеленає революції мовчазні жертви

Моїх думок розпатланий кужіль.

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 336 – 337.