Блакитний мед

Микола Хвильовий

Блакитний мед до уст прилип,

душа – метелик колекційний,

приколена надхненням до небес.

Атени… ах! цікаво… ах!

Блукав і там над містом місяць

і до піщаних берегів

тріпотно кораблі тяглися,

а в щоглах кублився

уламок бурі.

Але не бігали тоді за гармонійними синтезами.

Не музиканили повітря

аеропляни.

Лишень увечорі шуліка

кружляв вгорі,

а біля нього метушились

тендітні ластівки,

що потім крапками сідали

на височінь.

Атени… ах! цікаво… ах!

Душа – метелик колекційний

летить ше далі, в міжпланеття.

Вже пролетіла спогад другий,

на третім раптом розп’ялась…

Чоло прострілене не жалом

веселки бджілки,

а журбою.

… Та горілиць вона лежить

одну лиш мить,

а потім знов біжить, біжить,

біжить

покоштувати мед,

блакитний мед…

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 340 – 341.