Голод

Микола Хвильовий

Обгризли дерева за повіткою коні,

Гаряче дмуха вітер в степ,

Кублиться но шляхах і по оселях стогін

Жах росте.

А сонце нагартовані язики гостре.

А сонце в рослину смертельні ножі.

Гинуть у тузі тремтячі роси.

Розпука біжить.

Мандрують на бездоріжжі халабуди.

За ними стежить журний рип.

А на горизонті в фіолетах закутий

Конає спечений грім.

Збентежено дивиться неосяжна блакить

І оливі гають блідово.іосі дні,

За поні і кою голодні собаки

Доїдаю і ь торішній іній.

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 327 – 328.