«Безмежно журнії оселі…»

Микола Хвильовий

Безмежно журнії оселі,

Ваш пильний погляд на красу

У пісні навіть і веселій

Ранений сховує лосунь.

Яка то скорбна далечінь,

Коли у присмерки під тином

Надхненні діви й парубки

Село колишуть, ніби в казці,

Своїм ойоканням лунким!

Жевріють спогади… про що?

Ох, повідь барв, не потопи

Жагучий потяг в безнадії

Степи! Степи!

Від вас степи, я!

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 339 – 340.