«На мінори розсипалась мряка…»

Микола Хвильовий

На мінори розсипалась мряка,

І летить з осики лист,

Але серце моє не заклякло,

Не замовкло, бо я – комуніст.

І іду я дорогою, вітром,

На долоні у мене зоря,

Завтра маю пітьму освітити

У тайзі, у морозних зирян.

І ховаю в курначчя генія…

Це – не Будда, не Магомет, не Конфуцій

І не приймете ви його без преній,

Бо він із черева Революції.

А на дворі, «memento mori»,

Тротуари бредуть в журбі

І вистукують – чуєте? – скоро

Закришталяться й очі повій.

Та не зріжу собі я голову –

Залізняк я і чути мій гук,

Краще вмить спинюся голий

на снігу…

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 339.