Тіні

Микола Хвильовий

В серпанках вечори проходять біля вікон,

за пічкою квилить сіренький смуток.

…Сьогодні дико…

…Тіні, падають тіні.

Свист нагая Т’єра,

Хлопці! Скоріш на коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Жах.

Зав’юшилось обличчя кров’ю

…на ярмарці колись.

Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови?

Чого?

Темно, в голубих проваллях мряка,

Я казками снити захотів,

а небо найнялось напевне плакать…

Старчихою – торбинка з сухарем,

із зморшками турботи на чолі

звернула доля на тернисту путь

А там,

а там

уже ідуть

ідуть

ідуть.

Куди?

Інтимно так колись приплили і відплили

Плескалися моря… ой, човен мій норець

Тоді пурпурила і розлилася повінь.

…Тіні, падають тіні.

Свист нагая Т’єра,

Хлопці! Скоріш на коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Жах.

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 322 – 323.